15. Вплив літньо-осіннього обробітку грунту, проміжної культури і волого зарядки на врожайність цукрових буряків (Ушкаренко в. О., Бабич л. А.)

Обробіток ґрунту в літньо‑осінній період	Урожайність, ц/га
	без вологозарядки	по вологозарядці
Оранка в липні + культивація	514	542
Лущення + оранка в серпні + культивація (контроль)	510	539
Два лущення + оранка у вересні	484	527
Два лущення + оранка у жовтні	452	521
Післяжнивні + оранка у жовтні	–	525

Вологозарядкові поливи в значній мірі пом'якшують негативний вплив на врожай пізніх строків оранки ґрунту на зяб.

Цілком прийнятний обробіток ґрунту, який включає два лущення з наступною вересневою або жовтневою оранкою, особливо на фоні вологозарядки. Такий самий ефект можна одержати, застосовуючи проміжну сівбу і жовтневу оранку на фоні вологозарядки. В усіх варіантах можна проводити пізньоосіннє щілювання на глибину 18‑20 см.

Обробіток і використання пласта багаторічних трав. По пласту багаторічних трав або по його обороту розміщують найбільш цінні культури ‑ озиму пшеницю, рис, помідори, корене- і бульбоплоди.

Одне з найважливіших завдань обробітку пласта ‑ позбавити життєздатності дернину, щоб не відростали трави і не засмічувався наступний посів. Для цього важливо відокремити головку люцерни від кореня, позбавити точки росту притоку поживних речовин. Глибина підрізування близько 6‑7 см. Цю операцію виконують за 7‑10 днів до оранки переважно лемішними лущильниками. Підрізування і оранку люцерни можна поєднувати, застосовуючи передплужники ПМ-16, захват яких дорівнює захвату основного корпуса.

Глибину оранки встановлюють залежно від строку розорювання, ґрунтово-кліматичних умов і культури, яку розміщують по пласту. Так, при розорюванні пласта під озиму пшеницю після другого укосу люцерни глибину оранки встановлюють 28‑30 см. Після третього укосу при поєднанні оранки з внесенням добрив (N₆₀P₆₀) глибина оранки має становити 20‑22 см або, за даними Інституту зрошуваного землеробства УААН, застосовувати триразовий неглибокий обробіток лущильниками на 8‑10, 10‑12 і плоскорізами – на 12‑14 см.

Багато господарств, використовуючи пласт люцерни під рис, також обмежуються мілким обробітком. У такому випадку в рік сівби рису навесні люцерну скошують один раз, а потім обробляють пласт фрезерним культиватором КФГ-3,6-01.

Під інші культури весняної сівби пласт розорюють на глибину до 32‑35 см. На чорноземах південних і каштанових ґрунтах це роблять після 3 і 4 укосів. За 10 днів до оранки поле обробляють корпусним лущильником або ж проводять дворазове дискування в різних напрямках на 10‑12 см. Орати рекомендується плугами з передплужниками, щоб люцерна не відростала.

Передпосівний обробіток ґрунту. Завдання передпосівного обробітку ґрунту ‑ збереження вологи в ґрунті, регулювання його щільності, створення сприятливих умов для аерації, активної діяльності корисних мікроорганізмів, нагромадження розчинних поживних речовин, боротьба з бур'янами. Під час передпосівного обробітку поверхня ґрунту вирівнюється, що необхідно для рівномірного розподілу поливної води. Кінцева мета передпосівного обробітку ґрунту – створення оптимальних умов для сівби, загортання насіння на задану глибину, з'явлення повних сходів і початкового їх розвитку.

Під культури весняної сівби обробіток ґрунту (боронування) починають рано навесні, при настанні фізичної спілості ґрунту (просихання гребенів).

У Степу після боронування під культури ранньої сівби проводять одну культивацію, під культури пізньої сівби – дві. Ґрунт культивують з одночасним боронуванням. Глибина культивації під культури ранньої сівби становить 6‑8 см. На вирівняних восени полях, які чизелювали, можна обмежитися тільки боронуванням. При сухій погоді та недостатній вологості ґрунту можна провести передпосівне коткування.

Під культури пізньої сівби першу культивацію середньосуглинкових і легких ґрунтів, за рекомендаціями Інституту зрошуваного землеробства УААН, слід проводити чизелями на глибину 14‑ 16 см з коткуванням кільчасто-шпоровими котками, а потім передпосівний обробіток – на глибину загортання насіння.

На важких чорноземах південних, що запливають, глибину чизелювання під кукурудзу збільшують до 18‑20 см також з обов'язковим коткуванням. Перед сівбою проводять культивацію з боронуванням на глибину 8‑10 см.

Інтервал між ранньовесняним боронуванням і першою глибокою культивацією повинен становити до 7 днів, щоб закінчилася водовіддача з шару, що відповідає глибині культивації, і настав стан його фізичної спілості.

При підготовці зябу, виконаного знаряддями плоскорізного типу, рекомендується восени вирівнювати його бороною БІГ-3, рано навесні провести чизелювання на 12‑14 см, а перед сівбою обробити культиватором КПН-4 на глибину загортання насіння, внести гербіциди і закоткувати легкими котками. Під культури пізнього І строку сівби – кукурудзу, сою, суданську траву, просо – необхідно провести 2‑3 культивації.

Посиленого обробітку потребують ділянки з осінньою волого-зарядкою. Навесні їх боронують у два сліди і один – два рази культивують з боронуванням.

Під дрібнонасінні культури ранньої сівби, наприклад під цукрові буряки, рекомендується поверхневий передпосівний обробіток, що забезпечує рівномірну сівбу і високу польову схожість – шлейфами і боронами на глибину 4‑6 см. Важкі ґрунти, недостатньо розроблені шлейфом і боронами, обробляють неглибоко культиваторами з плоскорізальними органами в агрегаті з важкими боронами або райборінками.

Під пізню культуру – кукурудзу – першу культивацію рекомендується проводити чизелями на 18‑20 см з коткуванням, а перед сівбою – культивацію на глибину (8‑10 см) загортання насіння.

Обробіток ґрунту під озиму пшеницю. Цю культуру розміщують на полях, які потім використовують під післяжнивні (літні) посіви кормових, зернових, бобових, олійних та інших культур.

Висушені поля, призначені під озимі, поливають після збирання попередника, потім при настанні фізичної спілості орють на глибину 22‑25 см плугами з передплужниками. Полите і зоране поле вирівнюють і після передпосівного обробітку проводять сівбу.

Якщо полив проводять напуском по смугах, то валики роблять риджером при сівбі або до сівби. Смуги шириною 7,2‑10,8 см розташовують по найменшому уклону.

Зоране поле перед сівбою обробляють дисковими знаряддями або культиваторами в агрегаті з боронами чи котками.

Після просапних культур, під які ґрунт глибоко зораний, обмежуються мілким обробітком дисковими знаряддями. Проте і в цих випадках на полях з підвищеним засміченням, особливо багаторічними бур'янами, необхідна оранка.

Обробіток ґрунту під озиму пшеницю слід диференціювати з урахуванням попередників, строків виконання, внесенні добрив і засміченості полів.

На чистих від бур'янів полях допустима сівба по лущенню з допосівним поливом. Поля, засмічені багаторічними бур'янами, відразу ж після збирання попередника орють і поливають. Після підсихання поле вирівнюють і розпушують боронами. Бур'яни, що з'явилися після цього, знищують культиваторами в орному агрегаті з боронами.

Полив після оранки застосовують і тоді, коли від збирання попередника до оптимального строку сівби озимини залишається менше 15 днів.

При своєчасному збиранні попередника в південних, більш посушливих умовах, які відрізняються також тривалим періодом вегетації, при висушуванні ґрунту полив проводять до оранки. Він виконує функцію передпосівного і вологозарядкового.

Після збирання ранньої картоплі поле вирівнюють боронуванням, нарізують борозни для поливу, після поливу обмежуються поверхневим обробітком ґрунту.

На півдні України озима пшениця в умовах дефіциту добрив позитивно реагує на поглиблення оранки до 28‑30 см. При пізніх строках глибину її зменшують або обмежуються поверхневим обробітком (див. розділ «Озима пшениця»).

Після кукурудзи, зібраної на силос, поле обов'язково дискують слідом за збиранням. Після оранки і поливу, як тільки настане фізична спілість ґрунту, проводять боронування, потім культивацію з боронуванням впоперек напрямку оранки. При своєчасному збиранні кукурудзи поле орють на глибину 25‑27 см.

Обробіток ґрунту під проміжні (післяукісні та післяжнивні) посіви. На півдні після зернових і зернобобових культур ґрунт нерідко пересихає і його необхідно поливати. Це роблять після лущення. При настанні спілості ґрунту проводять оранку з боронуванням, передпосівну культивацію і сівбу.

Передорний полив може бути непотрібний, якщо післяжнивні й післяукісні посіви розміщують після культур, які рано збирають: овочевих, ранньої картоплі, озимих на зелений корм, які залишають у ґрунті достатньо вологи.

Глибина і спосіб обробітку ґрунту визначають з врахуванням біологічних особливостей післяжнивних культур і засміченості полів. На полях чистих від бур'янів допустимий мілкий обробіток, на засмічених проводять звичайну оранку. Під просапні – кукурудзу, картоплю, буряки, соняшник – орють на глибину 22‑27 см, під культури звичайної рядкової сівби – на 18‑20 см або ж проводять поверхневий обробіток.

На добре окультурених, чистих від бур'янів полях допустима сівба по поверхневому або мілкому обробітку ґрунту сівалкою СЗС-9. Для підготовки ґрунту використовують борони БДТ-3,0 і БДМ-2,5. Глибина обробітку – 13‑15 см.

Для степових районів України Інститут зрошуваного землеробства УААН рекомендує після озимих і ранніх ярих, зібраних на зелений корм, проводити лущення на глибину 10‑12 см дисковими лущильниками ЛДГ-10, ЛДГ-15 і оранку на глибину 20‑22 см.

Залежно від стану ґрунту полив можна проводити до оранки, після неї або після сівби.

Післяжнивну кукурудзу рекомендується сіяти сівалкою СЗС-2,1 в необроблений ґрунт зразу ж після збирання озимої пшениці та ячменю. При використанні сівалки СЗС-2,1 за нашими даними, утворюються великі можливості для мінімалізації обробітку ґрунту під післяукісні й післяжнивні посіви. Він поєднує операції по культивації, внесенні добрив, сівбі та коткуванню ґрунту.

Перший полив, що забезпечує одержання сходів, проводять зразу ж після сівби.

Перспективна також сівба по стерні з наступним плоскорізним обробітком ґрунту, що сприяє використанню великої кількості теплих, сонячних днів для розвитку проміжних культур.

Система обробітку ґрунту в поливній сівозміні. Система обробітку ґрунту – це сукупність прийомів обробітку, які виконують у визначеній послідовності для вирішення його основних завдань щодо ґрунтово-кліматичних умов.

Системи основного, передпосівного, післяпосівного обробітку ґрунту і підготовка його до поливів, які виконують у послідовності прийнятого чергування сільськогосподарських культур, разом становлять систему обробітку в поливній сівозміні, її завдання таке: створення умов для відновлення і підвищення ефективної родючості ґрунту; боротьба з бур'янами, підготовка до поливів; запобігання розвитку іригаційної ерозії тощо. Система обробітку ґрунту в сівозміні – це загальний довготривалий план вирішення поставлених завдань на весь період ротації.

В умовах зрошення важливого значення набуває боротьба з кіркою і надмірним ущільненням поверхневих шарів ґрунту після вегетаційних поливів. Наприклад, посіви люцерни першого року життя після скошування боронують, а посіви минулих років при сильному засміченні й ущільненні ґрунту дискують або розпушують культиваторами, обладнаними долотоподібними лапами.

Для поліпшення водопроникності ґрунту і боротьби з іригаційною ерозією на суцільних посівах старої за віком люцерни, а також у міжряддях просапних культур застосовують щілювання на глибину до 35‑40 см. Його технологія розглядається при висвітленні особливостей вирощування окремих сільськогосподарських культур.

Обробіток поля для знищення бур'янів і розпушення доцільно поєднувати з підготовкою його до поливу (нарізування поливних борозен) і післяполивним розпушуванням. Полив проводять зразу ж після підготовки до нього поля, а передполивний обробіток, як тільки настане спілість ґрунту.

У таблиці 16 наведено найважливіші елементи системи обробітку ґрунту в поливній дев'ятипільній сівозміні.