- •I. Керамічні матеріали
- •1. Класифікація керамічних виробів
- •2. Сировина для виробництва кераміки
- •2.1. Глини
- •2.2. Топники
- •3.1. Подрібнення матеріалів
- •3.2. Дозування і змішування матеріалів
- •3.3. Приготування маси
- •3.4. Формування виробів
- •3.5. Теплова обробка виробів
- •4. Технолгія деяких видів кераміки
- •4.1. Стінова кераміка
- •4.2. Фасадна кераміка
- •4.2.1. Личкувальни цегла
- •4.2.2. Керамічні плитки різного призначення
- •4.3. Покрівельна кераміка (черепиця)
- •4.4. Керамічні заповнювачі (керамзит)
- •II. Зв’язні матеріали
- •1. Гіпсові зв’язні речовини
- •1.1. Класифікація гіпсових зв’язних речовин
- •1.2. Сировинні матеріали
- •1.3. Термічні перетворення гіпсу при нагріванні
- •1.4. Технологія виробництва низьковипалених гіпсових зв’язних речовин
- •1.4.1. Отримання гіпсу в гіпсоварильних котлах
- •1.4.2. Отримання гіпсу в обертових печах (сушарках)
- •1.4.3. Отримання гіпсу в апаратах суміщеного розмелювання і випалу
- •1.4.4. Отримання гіпсу в середовищі насиченому парою
- •1.4.5. Отримання гіпсу варінням в рідкому середовищі
- •1.5. Твердіння низьковипалених гіпсових зв’язних речовин
- •1.6. Властивості низьковипалених гіпсових зв’язних речовин
- •1.7. Використання низьковипалених гіпсових зв’язних речовин
- •1.8. Отримання високовипалених гіпсових зв’язних речовин
- •1.8.1. Ангідритове зв’язне (високовипалений гіпсовий цемент)
- •1.8.2. Високовипалений гіпс (естріх гіпс)
- •1.9. Підвищення водостійкості гіпсових зв’язних
- •2. Будівельне повітряне вапно
- •2.1. Різновидності будівельного вапна
- •2.2. Сировинні матеріали для одержання повітряного вапна
- •2.3. Процеси випалу вапняку
- •2.4. Печі для випалу вапняку
- •2.5. Технологічні схеми одержання повітряного вапна
- •2.5.1. Отримання меленого негашеного вапна
- •2.5.2. Гасіння вапна
- •2.6. Тверднення повітряного вапна
- •2.7. Властивості і застосування повітряного вапна
- •2.8. Виробництво силікатної цегли
- •3. Магнезіальні зв’язні речовини
- •4. Розчинне скло
- •5. Газосилікатні вироби
- •6. Портландцемент
- •6.1. Мінералогічний склад портландцементу
- •6.2. Сировина для виробництва портландцементу
- •6.3. Технологічне паливо для випалу клінкеру
- •6.4. Способи вробництва портландцементу
- •Технологічна схема виробництва цементу за мокрим способом приготування сировинної суміші
- •Технологічна схема виробництва цементу за сухим способом приготування сировинної суміші
- •6.5. Процеси, що протікають при випалі клінкеру
- •6.6. Розмелювання клінкеру і додатків
- •6.7. Гідратація і твердіння портландцементу
- •6.8. Корозія портландцементу та боротьба з нею
- •6.9. Властивості портландцементу та його використання
- •6.10. Різновидності цементів
- •III. Вироби із скла
- •1 Склоподібний стан та особливості його структури
- •2 Хімічний склад силікатного скла
- •3 Сировина для скловаріння
- •4 Приготування сировинної суміші - шихти
- •5 Характеристика способів формування скла
- •Вертикальне безчовникове витягування труб
- •Вертикальне човникове витягування труб
- •Вертикальне витягування вниз
- •Горизонтальне витягування листового скла
- •Горизонтальне витягування трубок
- •Періодичне прокатування скла
- •Безперервне прокатування скла
- •Видування на трубці
- •Подвійне видування
- •II. Зв’язні матеріали
- •III. Вироби із скла
2.5. Технологічні схеми одержання повітряного вапна
Для одержання будівельних матеріалів на основі вапна використовують:
- порошкоподібне вапно, яке отримують механічним диспергуванням (мелене негашене вапно);
- тістоподібне вапно, яке отримують хемічним диспергуванням (гашене вапно).
2.5.1. Отримання меленого негашеного вапна
Застосування меленого негашеного вапна має низку переваг:
- тонке розмелювання дозволяє повніше використовувати його зв’язні властивості (при розмелюванні активізуються силікати і ферити кальцію, які покращують водостійкість вапна);
- можливість використання в зимовий період за рахунок виділення тепла при гідратації;
- можливість використання як сировини для випалу вапна вапняків із значним вмістом глинистих і магнезіальних домішок (при гідратації тонкорозмеленого вапна не утворюються непогашені зерна).
Недоліками меленого негашеного вапна є:
- під час розмелювання негашеного вапна утворюється їдкий пил СаО, що є шкідливим при попаданні на слизові оболонки;
- вимагає зберігання в сухих умовах і швидкого використання після розмелювання (вже через 15 діб спостерігається гасіння).
Грубі куски вапна (більше 80 мм) попередньо дроблять на щокових чи молоткових дробарках. Тонке подрібнення здійснюють в кульових і трубних млинах (одно-, дво- і трикамерних), швидкохідних молоткових млинах молоткових дробарках тонкого подрібнення і т.д. Під час тонкого подрібнення негашеного вапна в кульових і трубних млинах відбувається забруднення (налипання) футерування і мелючих тіл тонкодисперсними частинками подрібнюваного матеріалу, що різко зменшує продуктивність млинів. Для запобігання цьому при розмелюванні до вапна додають твердіший матеріал (кварцовий пісок тощо). Покращує розмелювання вапна додаток незначної кількості поверхнево-активних речовин, таких, як сульфітно-дріжджова бражка (СДБ), триетаноламін, милонафт та інших.
Тонина розмелювання негашеного вапна виявляє великий вплив на його властивості, особливо при наявності перепалу. Проте навіть дуже тонке розмелювання не може повністю компенсувати негативного ефекту “жорсткого” випалу вапна. В залежності від умов випалу розрізняють вапно:
- м’яко-випалене (при температурі 800-900 оС) – може містити частинки нерозкладеного вапняку;
- середньо-випалене (при температурі 900-110 оС);
- сильно-випалене (при температурі 1100-1200 оС) – може містити частинки перепаленого вапна.
Мелене негашене вапно широко використовують для одержання вапняно-пуцоланових зв’язних (ВПЗ). Їх отримують розмелюванням дробленого негашеного вапна із пуцолановими або активними мінеральними додатками (АМД). АМД є природними (опока, діатоміт, трепел) або штучними (доменні гранульовані шлаки, шлаки і золи ТЕС) речовинами, які мають здатність вступати у взаємодію з Са(ОН)2. Технологічна схема виробництва складається з двох паралельних гілок: підготовки вапна і підготовки додатків. Грудкове негашене вапно дроблять, фракціонують, дозують і подають в млин для сумісного розмелювання з АМД. Додатки також дроблять, сушать, дозують і подають в млин. Після розмелювання суміш пакують і відвантажують споживачу. Орієнтовний склад таких зв’язних 30 % вапна і 70 % АМД.
Якщо в склад ВПЗ входять компоненти, що сильно відрізняються за розмелювальною здатністю і твердістю, використовують окреме розмелювання матеріалів з подальшим їх дозуванням і змішуванням. Для покращення властивостей зв’язного можуть вводити до 5 % гіпсового каменю. Використовують такі зв’язні для тинькувальних розчинів, виготовлення будівельних блоків, безвипальної цегли.