Тема 4. Тифлопедагогіка. Корекційна робота з особами, що мають вади зору. Питання

1. Суть та завдання тифлопедагогіки

2. Класифікація осіб з порушеннями зору.

3. Характеристика вад зору.

4. Особливості навчання і виховання осіб із порушеннями зору.

5. Організація корекційно-компенсаторної роботи з дітьми з вадами зору.

Рекомендована література

1. Ермаков С.П., Якунин Г.А. Основы тыфлопедагогики. Развитие, учеба и воспитание детей с нарушениями зрения: Учебное пособие для студентов высших учебных заведений. — М., 2000.

2. Кантор В.З. Педагогическая реабилитация и стиль жизни слепые и слабовидящих.- СПБ.,2004.

3. Малофеев Н.Н. Обучение слепых в России XIX века: государства и филантропия //Дефектология.- 2004.- №5.

4. Рейх М. Что делает мир для улучшения судьбы слепых.- Спб., 1901.- Из. 50.

5. Слабовидящие дети / Под ред. Ю.А.Кулагина и др. — М., 1967.

6. Солнцева Л.И. Тыфлопсихология детства. — М.:, 2000.

7. Специальная дошкольная педагогика: Учебное пособие /Под ред. Е.А.Стребелевой. — М., 2001.

8. Специальная педагогика: Учебное пособие для студентов высших педагогических учебных заведений/Под ред. Н. М. Назаровой. — М.:, 2002.

9. Стернина Е. М. Теория и методика воспитания слепых и слабовидящих детей. — Л., 1980.

10. Феоктистова В. А. История советской тыфлопедагогики и школы слепых и слабовидящих. — Л., 1980.

11. Феоктистова В.А. Хрестоматия по истории тыфлопедагогики.- М.,1981.

1. Суть та завдання тифлопедагогіки.

Око людини - дивний дарунок природи. Воно здатне розрізняти найтонші відтінки й дрібні розміри, добре бачити вдень і непогано в сутінках. І це не випадково. Ще первісним людям треба було бути кмітливими на полюванні, а в сутінках у печері при світлі багаття готувати їжу, виготовляти одяг і зброю. Пройшли тисячоліття. Змінювалася людина. Змінювалися і її очі. Вони пристосовувалися до розглядання далеких і близьких предметів, вдень і вночі.

Слід тільки заплющити очі, як ти опинишся в темряві. Будеш чути звуки, відчувати запах, сприймати на дотик предмети. Але ти не будеш бачити.

О. М. Горькому під час хвороби довелося кілька днів пробути з пов'язкою на очах. Свій стан він описав так: «Не може бути нічого гіршого, ніж втратити зір, — це невимовна образа, вона забирає у людини дев'ять десятих світу».

В освоєнні космосу органу зору належить особлива роль. Космонавт О. Леонов зазначав, що в умовах невагомості жоден орган чуттів, крім зору, не дає правильної інформації для сприйняття людиною просторових відносин за межами Землі.

Деякі вчені кажуть, що 70 % всієї інформації про оточуючий нас світ ми одержуємо за допомогою органа зору, інші вчені називають навіть більшу цифру — 90 %.

Доведено, що 95% інформації про оточуючий світ мозок людини отримує через зір. Зір є визначним у формуванні уявлень дитини про предмети та явища, їх ознаки, просторове взаємовідношення. Отже, роль зору у психічному розвитку дитини неможливо перебільшити.

Жодна фізична вада так не обмежує людину, як сліпота. Якщо ж зору позбавлене немовля, то це нещастя не лише для батьків, а й для суспільства в цілому. Прожити все життя і ніколи не бачити обличчя мами… Не знати, що таке краса… Бажати, як усі інші діти, стати лікарем, геологом чи, може, й космонавтом, а у відповідь відчувати на щоці материнські сльози. І це лише початок. Попереду чекатиме пітьма десятиліть…

Актуальність боротьби з порушеннями зору у дітей важко переоцінити, і тому надзвичайно приємно усвідомлювати, що держава пам’ятає про цю категорію маленьких пацієнтів. На базі Української дитячої спеціалізованої лікарні «Охматдит» офіційно відкрито перший у нашій державі Центр боротьби з дитячою сліпотою.

За словами міністра охорони здоров’я Юрія Поляченка, ця подія стала першим кроком уряду на шляху до створення спеціалізованого високотехнологічного закладу загальнодержавного масштабу на основі Національного центру охорони здоров’я матері і дитини. Поки що ця установа є унікальною, проте вже сьогодні до впровадження передового світового досвіду дитячої офтальмології готуються й деякі регіони, зокрема Львів.

Значення зору в психічному розвитку дитини унікально. Порушення його діяльності викликає у дитини великі затруднення в пізнанні навколишньої дійсності, звужуючи соціальні контакти, обмежуючи його орієнтування і можливості займатися багатьма видами діяльності.

Тифлопедагогіка (від грец. typhlos — сліпий) — наука про виховання і навчання осіб з порушенням зору — є частиною загальної педагогіки і однією із галузей корекційної педагогіки.

Сучасна тифлопедагогіка має в своєму розпорядженні науково обгрунтовані положення, що розкривають шляхи попередження і подолання недоліків і аномалій розвитку, механізми і умови, компенсації порушених функцій, форми, зміст і методи диференційованого навчання осіб різного віку з глибокими порушеннями зору.

У процесі виховання дітей дошкільного віку здійснюються всебічний розвиток, корекція дефектів психічного і фізичного характеру, підготовка до шкільного навчання.

У шкільному віці діти здобувають загальну середню і політехнічну освіту в об'ємі масової школи, духовно-етичне, фізичне, естетичне виховання, соціально-психологічну і трудову підготовку.

Навчання дорослих з порушенням зору має на меті підвищення рівня освіти і соціально-трудового статусу. Воно організовується з урахуванням віку, сфери виробничої зайнятості, життєвого і практичного досвіду, рівня загальноосвітньої підготовки.

До спеціальних засобів навчання і виховання відносяться: положення про дошкільні установи і школи, навчальні плани і програми, форми, методи, дидактичні засоби наочності і тифлотехнічне обладнання.

Сучасна тифлопедагогіка має розв'язувати такі завдання:

• створення позитивного іміджу незрячої людини в суспільстві. Проведення масштабної кампанії в засобах масової інформації, серед науковців і творчої інтелігенції з правдивого висвітлення життя незрячих в Україні та світі з метою підвищення позитивного ставлення громадськості до людей із порушеннями зору;

• видання та розповсюдження літератури просвітницького характеру. Буклеті та брошури, що вміщують інформацію стосовно функціональних обмежень незрячих людей їх традиційних талантів, а також життєписи видатних незрячих, які завдяки своєму високому професіоналізму досягли значного становища в суспільстві (політиків, учених, музикантів, літераторів), як свідчить світова практика, суттєво підвищують рівень відкритості суспільства до особливостей і потреб людей із порушеннями зору;

• розширення мережі вищих навчальних закладів, що надають тифлопедагогічну освіту. Створення кафедр тифлопедагогіки у всіх педагогічних університетах Україні;

• надання тифлопедагогічних і тифлотехнічних послуг широким верствам населення. Відкриття тифлологічних центрів у складі районних служб соціального захисту населення з метою надання інформативних, консультативних і навчально-методичних послуг, а також організації супроводу для осіб, які цього потребують;

• робота з батьками, родичами та друзями незрячих. Забезпечення всіх із ким незрячий щоденно спілкується, належним рівнем тифлологічних знань - запорука того, що його родичі та близькі усвідомлюватимуть і краще розумітимуть споживи незрячого та шляхи їх найкращого задоволення;

• організація процесу навчання та виховання незрячих відповідно до норм, проголошених «Конвенцією з прав людини ООН». Донесення до усвідомлення незрячими того, що сморід - повноправні членуй суспільства з такими, як у всіх, правами та обов'язками;

• впровадження процесу навчання та виховання незрячих тифлокоректною мовою, уникаючи негативно забарвленої лексики. Людей із порушеннями зору слід називати незрячими, а не сліпими; а малюнки, схеми, таблиці сморід роздивляються руками, а не мацають. Ніде в світі немає інвалідів, а є неповносправні або люди з обмеженням здоров'я;

• врахування психологічних особливостей незрячих під час роботи з ними. Тифлопедагог коректно, але наполегливо активізує компенсаторні здатності учнів чи студентів, приводячи в дію механізм відновлення особистісного потенціалу;

• ознайомлення незрячого не тільки з існуючими у Україні законодавчими нормами щодо людей із порушеннями зору та тифлотехнічними засобами, а й з найкращими зразками світової практики;

• спрямованість навчально-виховного процесу на подолання незрячими комплексу неповноцінності з одночасною акцентуалізацією на саморозвиток та досягнення якнайповнішої самореалізації;

• виховання самостійної позитивно спрямованої особистості, котра здатна сама, своїми вміннями і талантом вибороти гідне «Місце під сонцем», обстоюючи власні має рацію й не забуваючи про обов'язки перед батьківщиною та суспільством.