2. Методика аналізу витрат обігу

Абсолютним показником витрат обігу є їх сума, а відносним — рівень. Абсолютний розмір витрат обігу є важливим і необхідним вихідним показником для аналізу. Однак економічна оцінка витрат обігу проводиться за їх відносним рівнем, який виражає відношен­ня суми витрат обігу до товарообороту. Він показує скільки витрат в копійках припадає на гривню товарообороту. У такому вигляді рівень витрат обігу називають показником витратомісткості това­рообороту. У більшості випадків він виражається у відсотках до то­варообороту.

У роздрібній торгівлі для визначення рівня витрат обігу їх суму відносять до всього роздрібного товарообороту, враховуючи і дріб­ний опт. На оптових торговельних підприємствах (базах) рівень ви­трат обігу розраховують до оптового товарообороту, враховуючи оплачений транзит, оборот з реалізації товарів матеріально- технічного постачання і дрібнооптовий товарооборот. Під час роз­рахунку рівня витрат обігу в торгівлі системи райспоживспілки (районного споживчого товариства) загальну суму витрат обігу роздрібної торгівлі і оптової бази (якщо є свій опт) відносять до то­варообороту роздрібної торговельної мережі системи.

Аналіз витрат обігу проводять за звітний рік і за кварталами як загалом по торгівлі системи райспоживспілки чи районного спожи­вчого товариства, так і по їх структурних підрозділах: споживчих товариствах, торговельних об'єднаннях, оптовій базі. У процесі аналізу витрат обігу їх фактичний рівень порівнюють з плановим, базисним чи рівнем витрат інших підприємств системи і знаходять відхилення. Перевищення фактичного рівня над плановим означає перевитрати і показується із знаком плюс. Якщо фактичний рівень виявиться нижчим від планового, то відхилення характеризує еко­номію витрат обігу і показується із знаком мінус.

У процесі аналізу один і той же розмір зниження рівня витрат обігу буде мати різну оцінку залежно від базисного рівня, з яким проводиться порівняння.

Вибір тієї чи іншої методики оцінки виконання плану витрат обігу залежить від мети аналізу і його інформаційної бази. Якщо планові завдання з витрат обігу розробляються у вигдяді зміни їх відносного рівня, то в процесі оцінки виконання плану повинен братися до уваги не тільки сам плановий рівень, але й заплановий розмір його зміни відносно рівня витрат базисного періоду.

На наступному етапі аналізу загального рівня витрат обігу під­приємств торгівлі дають оцінку дотримання кошторису по окремих статтях, а також змін у структурі витрат обігу.

Аналіз витрат за статтями дозволяє не тільки оцінити ви­конання плану по кожній з них, але і побачити його вплив на зага­льний показник економії чи перевитрат. Він також виявляє статті, які потребують першорядної уваги.

Аналіз виконання кошторису витрат обігу повинен проводитися не тільки за рік, але і за кожен квартал, що дозволяє більш операти­вно здійснювати контроль за витратами та впливати на їх форму­вання.

Аналіз витрат обігу за окремими статтями проводиться для виявлення найважливіших причин відхилення фактичних витрат від плану, для правильної оцінки роботи щодо дотримання режиму економії та розробки заходів для економії затрат.

За ступенем залежності від обсягу товарообороту витрати обертання поділяються на дві основні групи :

• умовно-змінні, пов’язанні зі зміною обсягу товарообороту;

• умовно-постійні, величина яких повністю або частково не залежить від обсягу товарообороту.

В процесі аналізу умовно-змінних витрат визначається:

Розмін зміни рівня витрат

=

Фактичний рівень витрат

–

Плановий (базисний) рівень витрат

Відносна сума зміни втрат обігу	=	Розмір зміни рівня витрат	х	Фактичний товарооборот
		___________________________________________________________________________
		100 %

Аналіз умовно-постійних статей проводиться в іншій послідовності:

Абсолютне відхилення витрат в сумі

=

Фактична сума витрат обігу

–

Планова сума витрат обігу

Відхилення витрат обігу по рівню	=	Відхилення витрат в сумі	х	100 %
		_______________________________________________________________
		Фактичний товарооборот

У процесі аналізу слід виявити причини перерозподілу витрат обігу за окремими статтями і намічати конкретні заходи усунення всіх нераціональних затрат.