Тема: Аналіз витрат на виробництво продукції Тема лекції: Аналіз витрат обігу

1. Завдання і джерела інформації для аналізу витрат обігу

2. Методика аналізу витрат обігу

3. Розрахунок впливу факторів на витрати обігу

1. Завдання і джерела інформації для аналізу витрат

Витрати обігу – це основна частина витрат операційної діяль­ності торговельного підприємства, які не включаються у собівар­тість реалізованих товарів. П(С)БО 16 «Витрати» передбачено, що у торгівлі витрати обігу включаються до складу витрат на збут (за винятком тих, що тепер відносяться до адміністративних, інших операційних та фінансових витрат). Це вплинуло на склад витрат обігу, з них вилучені деякі елементи, які раніше недостатньо обгру­нтовано до них були віднесені.

За своєю суттю витрати обігу становлять сукупність затрат жи­вої та уречевленої праці на здійснення процесу реалізації товарів, що виражені в грошовій формі. Вони характеризують собівартість послуг торговельного підприємства, пов'язаних з доведенням това­рів до споживача та перетворенням їх на гроші (зміною форми вар­тості).

Рівень, структура і динаміка витрат обігу тісно пов'язані з усіма аспектами господарської діяльності торговельного підприємства. Витрати обігу є одним з основних якісних показників цієї діяльнос­ті, який дозволяє оцінити ефективність розвитку товарообороту. Від рівня витрат обігу безпосередньо залежить прибуток і рентабе­льність роботи підприємств торгівлі.

Важливу роль в управлінні витратами обігу відіграє економіч­ний аналіз. Перед аналізом витрат обігу стоять такі завдання:

• оцінити динаміку рівня витрат обігу з метою виявлення зако­номірностей і тенденцій їх зміни;

• перевірити виконання плану витрат обігу як загалом, так і за статтями;

• дати кількісну оцінку впливу основних факторів на зміну ви­трат обігу;

• здійснювати пошук резервів економії та шляхів нормалізації витрат;

• розробляти заходи, спрямовані на забезпечення економного і ефективного витрачання коштів, на недопущення безгосподарності і надмірних витрат.

Оцінка стану витрат обігу в процесі проведення їх аналізу пови­нна здійснюватися з врахуванням завдань, які стоять перед підпри­ємством на даному етапі його розвитку. Економія витрат обігу є важливим завданням, але не метою діяльності торговельних під­приємств. Управління витратами обігу переважно спрямоване на досягнення оптимального їх рівня, який забезпечив би передбаче­ний планом обсяг товарообороту і прибуток. У зв'язку з цим, вико­нання завдань з економії витрат обігу не повинно вести до знижен­ня прийнятого стандарту торговельного обслуговування, що пов'язано з формуванням іміджу підприємства, підтримання якого вимагає певного рівня витрат. З іншого боку, приріст загальної су­ми витрат обігу не повинен перевищувати приріст доходів від реа­лізації товарів, що є необхідною умовою для отримання прибутку.

Основними джерелами інформації для аналізу витрат обігу є планові, облікові й звітні дані. Це план витрат обігу, який склада­ють самостійні торговельні підприємства за номенклатурою статей по кварталах. Крім цього, магазинам, секціям, відділам і іншим структурним підрозділам можуть доводитися ліміти за тими стат­тями і елементами витрат, які залежать від зусиль їх колективів. Інформація про дотримання цих лімітів дає можливість аналізувати витрати обігу за місцями їх виникнення і центрами відповідальності.

У фінансовій звітності витрати обігу торговельного підприємст­ва показуються у складі статті «Витрати на збут» квартальної і річ­ної форм Звіту про фінансові результати. Більш детальна інформа­ція наводиться у відомчій формі річної звітності № 2-ФП «Звіт про витрати, пов'язані з реалізацією та управлінням у галузях діяльнос­ті». У ній витрати обігу показуються загалузями торговельної дія­льності споживчої кооперації за прийнятою номенклатурою статей.

Якщо аналіз проводиться за місяць, використовують книгу ана­літичного обліку витрат на збут (К-22), або відповідні відомості аналітичного обліку чи машинограми, що їх заміняють.

Залучають до аналізу також і первинні документи, якими офор­мляються витрати. Вони є основою для попереднього контролю ви­трат обігу, який здійснюють облікові працівники в процесі докуме­нтального оформлення господарських операцій.

Для кількісної оцінки впливу факторів на витрати обігу викори­стовують статистичну звітність: Ф№ 1-торг «Звіт про товарообо­рот»; Ф№ 3-торг «Звіт про продаж і залишки товарів у торговельній мережі та мережі ресторанного господарства»; Ф№ 1-ПВ «Звіт з праці»; Ф№ 3-ПВ «Звіт про використання робочого часу»; Ф№ 7- торг «Звіт про наявність торговельної мережі і мережі ресторанно­го господарства» та ін.

У процесі аналізу використовують також розцінки, тарифи за послуги, електроенергію, газ, ціни на інші елементи матеріальних витрат тощо. Залучають також матеріали перевірок, обстежень, особистих спостережень. Тільки в процесі безпосередніх спостере­жень за роботою кожного з об'єктів торговельної мережі можна ви­явити випадки і причини нераціонального використання електро­енергії, палива, води, матеріалів, робочого часу, устаткування та інших ресурсів.

Облікова і звітна інформація, що використовується в аналізі, повинна бути перевірена як з погляду правильності відображення витрат відповідно до вимог П(С)БО, так і дотримання складу ста­тей витрат згідно з прийнятою номенклатурою. План витрат обігу перевіряють з погляду його обгрунтованості та відповідності іншим плановим показникам діяльності підприємства. Якщо протягом ро­ку відбулися суттєві зміни тарифів, ставок, норм нарахувань чи цін на елементи матеріальних витрат, то для забезпечення співставнос- ті даних план витрат обігу повинен бути відповідним чином скори- гований.

З метою забезпечення ефективного управління витратами обігу їх аналіз здійснюється у трьох основних напрямах:

а) за загальним обсягом;

б) за окремими статтями;

в) за місцями виникнення і центрами відповідальності.

Останній напрям аналізу витрат обігу може здійснюватися на торговельних підприємствах лише за наявності відповідно органі­заційної системи управлінського обліку. Цей облік повинен вестись за окремими елементами кожної статті витрат обігу як загалом по підприємству, так і по його підрозділах, де формуються витрати, а також структурних одиницях, колективи яких несуть відповідаль­ність за дотримання лімітів витрат. Впровадження в торгівлі управ­лінського обліку суттєво розширює інформаційну базу для аналізу, планування та контролю витрат обігу.