3.3. Використання результатів роботи при вивченні шкільного курсу основ здоров’я

Тема даної дипломної роботи пов’язана із вивчення шкільного курсу «Основи здоров’я» за програмою для загальноосвітніх навчальних закладів: Основи здоров’я. 5 – 9 класи, навчання проводиться за підручником Воронцова Т. В. [10].

Стрес вивчається у 7 класі в другому семестрі під темами «Поняття про стрес. Вплив стресу на здоров’я» та «Особливості поведінки людини в стресових ситуаціях».

Вивчення цих тем сприяє створенню в учнів загальної уяви про стресові ситуації, які призводять до психічних травм, невротичних розладів, істеричної реакції та інших соматичних захворювань нервової та серцево-судинної системи у людини. Розглядаються поняття про психопрофілактику, та як бути готовим до негативних стресових ситуацій та вміння пристосовуватися до будь-яких змін.

Поняття про стрес у сучасному суспільстві потрібно формувати ще змалечку оскільки сьогодні, стрес – це частина людської природи з самого раннього дитинства. Він супроводжує перші кроки дитини, перший день в школі, тренування по футболу і статеве дозрівання. Як і у дорослих, стрес у дітей є характерним та індивідуальним для кожного з них. Не кожна дитина піддається стресу в один і той же час. Одна дитина може легко переносити дні навчання в школі без жодних зусиль, отримуючи високі оцінки без щонайменших зусиль, а ось для іншого суперництво в школі здається таким, що настільки лякає, що у нього починаються болі в животі і головні болі навіть побачивши шкільного автобуса, що під'їжджає до зупинки. Крім того, діти, що відчувають значний стрес, реагують на нього по-різному. Деякі маленькі діти можуть повернутися до дитячої поведінки, а старші демонструють ознаки депресії, стають мовчазними і замкнутими, уникають друзів.

Щоб допомогти дитині успішно впоратися із стресом, потрібний час і терпіння, а також формування знань про стрес.

Під час вивчення тем «Поняття про стрес. Вплив стресу на здоров’я» та «Особливості поведінки людини в стресових ситуаціях» (Додаток В) учень повинен називати основні вияви позитивних та негативних емоцій, основні стересогенні чинники, вияв стресогенних життєвих ситуацій; розпізнає ознаки стресу та пояснює вплив стресу на здоров’я людини;розуміє шкідливий вплив на здоров’я негативних емоцій та почуттів, необхідність володіння методами запобігання стресу; аналізує чинники, що спричиняють стреси та володіє найпростішими психологічними прийомами запобігання впливу стресу під час надзвичайних ситуацій, утому числі й за допомогою фізичних вправ.

Отже, навчально-виховний процес спрямований на набуття учнями життєвих навичок, необхідних для збереження та зміцнення здоров’я у стресових ситуаціях.

Розділ іv. Охорона та гігієна праці

Науково-технічний прогрес передбачає у сучасному навчальному процесі значну кількість трудівників інтелектуальної праці. Якщо для робітників фізичної праці найважливішою є фізична активність, то для професій розумової праці характерною є перевага впливу психо­емоційних стресогенних впливів, що зумовлені дефіцитом часу, висо­кою відповідальністю та іншими виробничими та позавиробничими чинниками. Одним із надзвичайно важливих чинників є робота з комп'ютером, яка займає дедалі більше часу в людей розумової праці.

Автоматизація сучасного виробництва зумовлює підвищення розумового навантаження в середньому на 66,2 %. Характерною особливістю таких умов праці в наш час є зростання нервово-м'язової втоми, тобто виникає новий виробничо-професійний фактор – нервово-емоційна напруга праці.

Розумова праця – це діяльність людини, пов'язана з прийомами та переробкою інформації, що потребує переважно напруження сенсорного апарату, уваги й пам'яті, активізації процесів мислення, емоціональної сфери без значних фізичних зусиль [24].

Основною формою розумової праці є творча праця управлінців, вчителів і викладачів, лікарів, учнів і студентів, операторська праця, пов'язана з управлінням машинами тощо.

Розумова діяльність включає розумову працю, яка:

• має перехідний характер від фізичної до розумової;

• вимагає уваги й активної діяльності;

• пов'язана з напруженням уваги в процесі виконання нових завдань;

• є творчою діяльністю;

• спрямована на досягнення віддаленої трудової мети [2].

У регуляції психічних процесів безпосередньо беруть участь три функціональні блоки головного мозку: блок регулювання тонусу та неспання; блок прийому, переробки і зберігання інформації; блок програмування, регуляції та контролю складних форм діяльності.

Фізіологічною особливістю розумової праці є те, що мозок, який становить всього 1,5 % від маси тіла людини, споживає понад 20 % енергетичних ресурсів кисню. Надходження крові до мозку, який пра­цює, збільшується у 8 –10 разів порівняно зі станом спокою, зростає потреба в кисні та глюкозі, підвищується концентрація адреналіну, норадреаліну й кислот. Посилюється також використання глюкози, метіоніну, глютаміну та інших незамінних кислот і вітамінів групи В. Біохімічні зміни одночасно відбуваються в центральній нервовій системі, у крові та інших органах і тканинах. Погіршується зорова працездатність.

У процесі розумової діяльності збільшується нервове навантаження, яке проявляється у підвищенні активності кіркових структур, що беруть участь у виконанні конкретної праці. Якщо в процесі фізичної праці переважає енергетичний аспект напруження, то під час розумової – інформаційний [1].

Тривале розумове перевантаження порушує перебіг фізіологічних процесів, викликаючи втому – ззниження рівня працездатності. Висока працездатність забезпечується лише тоді, коли життєвий ритм правильно узгоджується з природними ритмами психофізіологічних функцій людини, яких у її добовому ритмі налічується понад 50.

Механізм розвитку втоми можна зобразити у вигляді змін функціонального стану у низці центральних і периферичних утворів нервової системи, які взаємозв'язані кільцевими залежностями. Кумулятивний стан втоми, прояви якого не ліквідовуються ні щоденним, ні щотижневим відпочинком, визначається як перевтома, тобто це вже пограничний передпатологічний стан.

Початок втоми є сигналом для припинення праці. Необхідне фізіологічне відновлення організму, для чого включаються гігієнічні оздоровчі заходи, які основані на організаційно-технологічних, санітарно-гігієнічних, фізіологоергономічних та лікувально-профілактичних принципах [24].

Шляхи оптимізації розумової праці

У процес розумової праці необхідно входити поступово. Інколи аспіранти, які відразу «налягали» на вивчення літературних джерел і обробку результатів власних досліджень, забували про ритмічність роботи та відпочинку, виснажували нервову систему і вибивалися з творчого процесу. Адже при будь-якому ритмі праці слід строго дотримуватися біологічної ритмічності життєвих процесів,а отже моделювати свій власний режим праці. Слід пам'ятати, що продуктивна розумова праця не може бути без високої організованості та раціонального планування.

Не менш важливою умовою високопродуктивної праці є чергування праці з відпочинком, а також заміна одних форм праці іншими. При цьому усувається втома однієї групи нервових клітин, що працюють, іншою групою незадіяних клітин. До виснаження клітин мозку і хронічної втоми часто приводить недосипання. Важливо вміти чергувати працю і відпочинок протягом робочого дня, переривати розумову працю фізичними вправами або ж фізичною роботою в саду чи майстерні.

Умовами успішної розумової праці є систематичні вправи та тренування, удосконалення й автоматизація навичок, сприятлива соціальна обстановка (дружній колектив, повага оточуючих до твоєї праці). Не останнє місце займають й винагороди за розумову працю, зокрема платня.

Організація розумової праці, як і фізичної, має базуватися на законах фізіології, психології та гігієни. Емоційний тонус працюючого піднімає естетичність середовища, яке забезпечується дизайном.

З психофізіологічного погляду, робоче місце розподіляється на дві частини: сенсорне поле, яке впливає на аналізатори працівника і є джерелом професійних, зокрема естетичних інформацій, і моторне поле, до якого належить та частина робочого місця, на яку людина впливає своїми рухами під час праці [1].

Організовуючи з естетичних позицій робоче місце, ми цілеспрямовано впливаємо на формування емоційного позитивного ставлення людини до праці.

До системи раціональної організації праці належать необхідні гігієнічні умови повітряного середовища приміщень, призначених для виконання розумової праці: робочий кабінет, офіс, бібліотека. Температура у приміщенні має сягати +18 – 20 ° С, оптимальна вологість – 50– 70 %, а рух повітря не повинен перевищувати 0,2 м/с. Усі вказані гігієнічні нормативи відіграють суттєву роль у процесах терморегуляції. Відхилення від них негативно відбивається на продуктивності розумової праці. В умовах надто високих та надто низьких температур знижується увага. Водночас холодне і перезволожене повітря призводить до швидкого переохолодження організму, а надто сухе повітря викликає сухість слизових оболонок і шкіри. Взагалі підвищення температури і вологості повітря змінює тонус периферичної нервової системи, розподіл крові в організмі, діяльність органів дихання, серця тощо.

Поява функціональних зрушень і зниження працездатності часто викликаються зміною газового складу повітря у приміщенні, зокрема підвищенням вмісту вуглекислоти, що вимагає систематичного вентилювання [15].

Довготривале сидіння, по 6 – 8 год. в одній і тій же позі з нахиленою головою є також негативним з точки зору здоров'я працівника фактором. Відомо, що у момент посиленої розумової праці колообіг крові мозку збільшується у 8 – 10 разів і навіть більше. Все це прискорює втому.

При втомі й ослабленні тонусу шийних м'язів голова опускається, утруднюється праця очей, згинається хребет, зменшується екскурсія ребер, знижується об'єм повітря, який вдихає людина. Протягом тривалого сидіння за робочим столом у нижніх частинах легенів, в органах черевної порожнини і в нижніх кінцівках спостерігається застій крові.

Поза працюючого, виходячи з вимог ергономіки, має бути наступною. Стопи ніг мають опиратися на підлогу або підставку. Більша частина стегна має бути розміщена під прямим кутом. Тулуб має опиратися на поперекову ділянку. Під час писання обидва передпліччя злегка опираються у стіл. Очі розташовані паралельно до краю стола на відстані від предметів праці 25– 30 см. Тулуб розташований на відстані 3 см від стола.

Важливо стежити за освітленням робочого місця. Адже правильне освітлення запобігає зоровій і загальній втомі. Недостатнє або ж неправильно організоване освітлення призводить до зниження зору та змін у центральній нервовій системі. Найоптимальнішим є природне розсіяне світло. Штучне освітлення у вигляді лампи, яка має стояти зліва, повинно бути не менше 150 лк. Забарвлення стін у робочому кабінеті має бути ясним, жовто-зелених відтінків.

Негативним фактором, що шкодить продуктивності розумової діяльності, є шуми, рівні яких мають відповідати нормативам [24].

Зразком раціонального робочого часу і величезної працездатності вважається визначний фізіолог, лауреат Нобелівської премії І.Павлов.

Розпорядок дня за І. Павловим

1. Ранкова гімнастика.

2. Повітряна ванна; водна процедура - обтирання, обливання, душ.

3. Перший сніданок (не поспішаючи).

4. Ранкова прогулянка або ходьба пішки на роботу.

5. Паузи підчас роботи (після 2– 3 год роботи необхідно робити 10 – 15- хвилинні перерви).

6. Другий сніданок (на роботі).

7. Денна прогулянка або ходьба пішки з роботи.

8. Невеликий відпочинок перед обідом і після роботи.

9. Друга половина робочого дня – в закладі або розумова робота вдома.

10. Година для відпочинку в домашній обстановці: легка фізична праця або відвідання кіно, театру, лекцій.

11. Легка вечеря (простокваша, фрукти тощо).

12. Тепла ванна або прогулянка на свіжому повітрі перед сном. Сон не менше 7– 8 годин [29].

Одним з найважливіших засобів підвищення працездатності є чергування праці й відпочинку. Необхідна чітка регламентація перерв на відпочинок, оскільки стихійні перерви менш ефективні. Напружена наукова праця має чергуватися з фізичними вправами [15].

Як відомо, відпочинок може бути активний і пасивний. Пасивний відпочинок – прогулянка тихими алеями парку, відпочинок на лежаку чи на гамаку, а головне – сон. Найшвидше відновлює фізичну і духовну рівновагу активний відпочинок, пов'язаний з рухами, прогулянками, походами, подорожами, спортивними іграми. Активний відпочинок необхідний під час роботи і в кінці дня, і в кінці тижня, і у вихідний день, і в час трудової відпустки. Найкраще це робити в рекреаційних зонах, у лісах, об'єктах садово-паркового мистецтва. Рекреація в сучасному розумінні – це відновлення сил в місцях відпочинку.

Під час праці необхідно робити перерви кожні 1,5 – 2 год, використовуючи їх для відвернення уваги від основної проблеми, можна зробити декілька фізичних вправ або провести обтирання обличчя і тіла холодною водою. Ходіння, що чергуються з сидінням, викликає поліпшення колообігу в судинах м'язів. Добре діють у боротьбі з втомою при виконанні розумової праці глибокі рухи 6 – 12 разів за хвилину з гімнастичними вправами.

Активний відпочинок після роботи може бути у вигляді пішохідних прогулянок або занять спортом. Повернення з роботи пішки діє відволікаюче на нервову систему. Знімають втому передвечірні прогулянки. Систематичні прогулянки сприяють поліпшенню колообігу мозку, зниженню кров'яного тиску і посиленню обміну речовин. Під час ходіння поліпшується діяльність шлунково-кишкового трак Післяобідній короткотривалий сон корисний, але якщо він не шкодить нічному сну.

Активний відпочинок за загальним законом життя ритмічно змінюється сном. Сон є життєво необхідним фізіологічним станом організму що забезпечує найповніший відпочинок. Без сну організм гине значне швидше, ніж від голоду. Сон відновлює усі функції організму, його працездатність і в першу чергу працю головного мозку.