67

З МІСТ

ВСТУП ………………………………………………………………………………...		3
РОЗДІЛ І.	ОГЛЯД НАУКОВОЇ ЛІТЕРАТУРИ……………………………...	6
	1.1. Вплив умов навчання на функціонування організму ………....	6
	1.2. Характеристика екзаменаційного стресу ……...........................	10
	1.3. Особливості функціонування організму в умовах емоційного стресу …………………………………………………………….......	15
РОЗДІЛ ІІ.	МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ…………….........	19
РОЗДІЛ ІІІ.	ОСНОВНІ РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯ …………………...	24
	3.1. Особливості функціонального стану студентів на початку навчального року……………………………………………………. 3.1.1. Дослідження функціонального стану студентів напряму підготовки біологія на початку навчального року………………… 3.1.2. Дослідження функціонального стану студентів напряму підготовки фізичне виховання на початку навчального року…………………………………………………………………… 3.2. Вплив умов екзаменаційного стресу на особливості функціонального стану студентів ………………………………… 3.2.1. Дослідження функціонального стану студентів напряму підготовки біологія за умов екзаменаційного стресу……………... 3.2.2. Дослідження функціонального стану студентів напряму підготовки фізичне виховання за умов екзаменаційного стресу….	24 24 26 29 29 32
.	3.2.3. Дослідження стресостійкості у студентів …………………...	35
	3.3. Використання результатів роботи при вивченні шкільного курсу основ здоров’я ………………………………………………...	40
РОЗДІЛ ІV.	ОХОРОНА ТА ГІГІЄНА ПРАЦІ ……………………………........	43
ВИСНОВКИ……………………………………………………………………..........		50
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ…………………………………… ДОДАТКИ………………………………………………………….............................		52 58

ВСТУП

Актуальність теми. Проблема стресу в останній час є однією з самих актуальних тем у фізіологічній науці та практиці, а проблема екзаменаційного стресу, зокрема, щорічно зачіпає значні контингенти учнівської молоді. Екзаменаційне хвилювання є фактором, що перешкоджає успішній здачі екзамену. Це характерно для 80 % студентів, тому що виникаючий при цьому страх блокує інтелект, паралізує волю, погіршує пам'ять і знижує здатність до концентрації уваги.

Студентське життя повне надзвичайних і стресогенних ситуацій, тому студенти часто переживають стрес і нервово-психічне напруження. В основному у студентів стрес розвивається через великий потік інформації, через відсутність системної роботи в семестрі і, як правило, стрес в період сесії. Вивчення особливостей емоційного напруження, що виникає у студентів під впливом навчальних стрес-факторів, показало, що екзаменаційний стрес робить значний вплив на різні функціональні системи, аж до порушення механізмів саморегуляції на фізіологічному рівні. Більшість студентів перед іспитами відчуває сильне хвилювання. Змінюється і структура мови. Таким чином, за даними більшості дослідників, екзаменаційний стрес являє собою серйозну загрозу здоров'ю студентів. Тому деякі фахівці вищої школи взагалі ставлять під сумнів необхідність іспитів, пропонуючи замінювати їх або програмованою формою навчання, або ж атестаційної системою з визначенням підсумкової оцінки студента за результатами проміжних результатів [50].

Таким чином екзаменаційний стрес є серйозною загрозою здоров’ю студентів і школярів, причому особливу актуальність проблемі додає масовий характер даного явища, що щорічно охоплює сотні тисяч людей, що вчаться в масштабах нашої країни. Велику роль відіграє гендерний та віковий аспект, адже стрес, який викликають екзамени, по різному впливає на психіку і поведінку людей різного віку та гендерної приналежності.

Підготовка студентів у педагогічних закладах освіти є досить специфічною, що не виключає виникнення стресових станів, які обумовлені більш високими вимогами до темпу навчальної діяльності. Цим підтверджується актуальність даної проблеми та необхідність її детального вивчення, що стало передумовою для проведення нашого дослідження.

Об’єкт дослідження – студенти природничо-технологічного факультету та факультету фізичного виховання КОГПІ ім. Тараса Шевченка.

Предмет дослідження – функціональний стан організму студентів в умовах екзаменаційного стресу.

Метою роботи було вивчити особливості функціонування організму студентів на початку навчального року та в період екзаменаційної сесії.

Для досягнення мети вирішувались такі завдання:

1. Оцінити діяльність серцево-судинної та дихальної системи у студентів на початку навчального року.

2. Дослідити функціональний стан серцево-судинної та дихальної системи в умовах екзаменаційного стресу в студентів напряму підготовки біологія та фізичне виховання.

3. Визначити поняття, причини та умови виникнення екзаменаційного стресу.

4. Охарактеризувати наслідки екзаменаційного стресу для студентів.

5. Вивчити стан стресостійкості у студентів та методи його подолання.

Отримані дані можуть становити інтерес для педагогів, психологів, фізіологів.

Методи дослідження: аналіз та узагальнення літературних джерел, визначення показників артеріального тиску, частоти серцевих скорочень, пульсового тиску, метод математичної статистики, тест самооцінки стресостійкості та тест на навчальний стрес.

Апробація роботи. Результати досліджень були представлені на науково-практичній конференції «Актуальні проблеми сьогодення – очима молоді» (Кременець, 2014).

Публікації. Основні результати дипломної роботи опубліковано у двох наукових виданнях.

Структура та об’єм роботи. Наукова робота виконана на 57 сторінках машинописного тексту і складається з вступу, огляду літератури за темою дослідження, опису об’єктів і методів дослідження, експериментальної частини, висновків, списку використаних джерел, що налічує 53 найменування. Робота містить 8 таблиць та 7 рисунків.

Розділ і. Огляд наукової літератури

1.1. Вплив умов навчання на функціонування організму

У період здобування вищої освіти молода людина продовжує свій особистісний ріст, зіштовхуючись із багатьма проблемами, пов'язаними з початком дорослого життя: нове середовище ровесників і дорослих, перегляд уявлень про себе, необхідність заробітку, можливий переїзд до іншого міста тощо. Постійне вирішення цих проблем потребує внутрішньої самоорганізації, уміння розподілити час і сили в навчальному режимі, стимулює роботу по виявленню й усвідомленню життєвих цінностей, уточненню перспективних планів. Необхідною умовою ефективності навчальної роботи студента є успішне подолання процесу адаптації.

З позицій ергономіки навчальну діяльність, як і трудову, розглядають як процес перетворення інформації та енергії, який відбувається в системі «учитель – учень – засоби навчання – навчальне середовище» [20].

Педагогічна і навчально-пізнавальна діяльність полягає у обміні інформації між учителем (джерелом інформації) та учнями (одержувачами інформації) і ґрунтується на зовнішніх та внутрішніх інформаційних процесах. Зовнішні процеси формуються взаємозв'язками учителя та учнів, або викладача та студентів із джерелом інформації [19].

Внутрішні інформаційні процеси характеризують психофізіологічну складову навчання – механізми сприйняття, аналізу, трансформації та зберігання інформації учнем чи студентом та енергетичне забезпечення в організмі цих інформаційних процесів. Об'єктивна сторона цих стосунків залежить від фізичних характеристик джерел інформації, а суб'єктивна – від властивостей аналізаторів, за допомогою яких учні сприймають навчальну інформацію.

Отже, основою навчання є зовнішні інформаційні процеси, що характеризують саму сутність взаємовідношень учителя та учня, і внутрішні, які стосуються психофізіологічного та енергетичного аспектів цього процесу в організмі учня.

Взаємодія організму учня і середовища навчання має подвійний характер. Навчальне середовище може впливати на організм учня кількісно, змінюючи стан того чи іншого органу, наприклад, коливання барабанної перетинки вуха під дією звуків. Такий компонент впливу називають параметричним. Педагогічна взаємодія містить також кодовий компонент впливу на організм учня, який залежить від частоти, загального характеру впливу та просторового розміщення його джерел стосовно організму. Кодовий вплив навчального середовища на учня поширюється на всі внутрішні зв'язки в організмі, зокрема на функціональні системи нервової та ендокринної регуляції життєдіяльності. Основою ефективного навчання є кодування кодів, тобто створення кодів вищих порядків [14].

Зовнішню інформаційну структуру організму учня можна розглядати як систему таких типів інформації: генетичної, педагогічної та шумової. Генетична інформація визначає біологічний розвиток, психічні та розумові особливості, а також поведінку індивідума.

З позицій педагогіки вирішальне значення має генетична інформація, оскільки фізичний розвиток дитини та функціонування систем її органів зумовлені спадково, а саме вони впливають на ефективність навчального процесу. Спадковий характер мають також потенційні здібності дитини до певного виду професійної діяльності.

Здоров'я людини теж визначають генетичні чинники. Майже всі хвороби або спадкові, або зумовлені спадковою схильністю. Поганий стан здоров'я суттєво знижує ефективність розумового розвитку дитини, а отже, і її здатності до навчання [20].

Ефективність навчальної діяльності студентів залежить також від раціонально організованого режиму їх праці та відпочинку.

Раціоналізація режиму навчальної праці та активного відпочинку можлива на основі знань психофізичних характеристик розумової праці студентів, а також особливостей їх життєдіяльності у вузі.

Функції серцево-судинної та м’язової систем у процесі розумової праці зміцнюються незначною мірою. Відбувається посилення кровообігу мозку та зниження показників периферичного кровообігу. Підвищується навантаження нервової системи, що призводить до уповільнення умовних реакцій на дію різноманітних подразників, збільшується час реакції, знижується обсяг і стійкість уваги, погіршується процес запам’ятовування нової інформації, знижується сила пам’яті, із пам’яті зникає раніше засвоєне [12].

За умови тривалої розумової праці (3-4 години без перерви) може настати так зване розумове «заклинення», коли навчальний матеріал не сприймається, а увага переключається на об’єкти, віддалені від предмета вивчення. У разі нераціонального поєднання навчальної діяльності та відпочинку настає втома, яку людина суб’єктивно відчуває як стомленість. Однак утома та суб’єктивне відчуття стомленості можуть не збігатися. Так, стомленість може зростати за невдоволеності працею, хоча об’єктивні показники стану різних систем засвідчують, що втома ще не настала. Успішна здача екзаменів і пов’язане з цим емоційне піднесення можуть створити відчуття бадьорості та високої працездатності на фоні зниження діяльності основних систем організму. Настання стомленості не завжди проявляється у відчутті загальної втоми. Зниження працездатності в одному з видів навчальної праці може супроводжуватись збереженням його в іншому вигляді. Так, поряд із зниженням ефективності праці у математиці може зберегтися якісне засвоєння навчального матеріалу із суспільних дисциплін [30].

Навчальна діяльність студентів відбувається за умов недостатньої фізичної активності. Це призводить до підвищення стомлюваності, зниження працездатності, погіршення самопочуття. Тому розумова діяльність потребує створення сприятливих умов для її проведення. Ефективним засобом раціонального поєднання розумової і фізичної праці є фізична культура і спорт, включені в систему життєдіяльності та навчання студентів. Однак, включення засобів фізичної культури у добовий режим технічних вузів повинно ґрунтуватися на знанні особливостей динаміки працездатності протягом доби, тижня, семестру.

Добова динаміка працездатності студентів залежить від періодики змін фізіологічних процесів, які, в свою чергу, залежать під змін довкілля та змін, що відбуваються безпосередньо в організмі людини, у зв'язку з її типологічними особливостями (тип нервової системи, фізична підготовленість, стан основних систем і органів організму).

Робочий день студенти розпочинають у стані невисокої працездатності, на період утягування витрачається 15-30 хв. (потім настає стан «робочої готовності». Цей стан зберігається без відчутних змін 3-4 год. і досягає оптимального близько 12-13 год. дня. Надалі, через стомленість, працездатність поступово знижується і досягає з 15.00 до 15.30 год., за суб'єктивними оцінками студентів, рівня початку занять. Поряд із цим у студентів відбувається зниження розумової працездатності, а стан функціональних систем, що забезпечують фізичну працю, залишається досить високим. О 20-21 год. працездатність знову знижується, однак у студентів з «вечірнім типом працездатності» відчуття стомленості настає на 2-3 год. пізніше, і вони спроможні продуктивно працювати у вечірні години [38].

На початку навчального року процес утягування триває 2-3 тижні, потім настає період стабілізації працездатності впродовж 2,5-3 місяців. У період передсесійної підготовки та екзаменів працездатність знижується. Під час зимових канікул працездатність, як правило, відновлюється до вихідного рівня. За умови активного використання засобів фізичної культури і спорту переважно настає явище надвідновлення працездатності.

Початок II семестру також характеризується періодом утягування, але він скорочується до 1,5-2 тижнів. Динаміка працездатності в цьому семестрі схожа із такою в І семестрі, однак рівень її нижчий, а зниження працездатності розпочинається ще до початку екзаменаційної сесії. З цієї причини постає найважливіше завдання: збереження високого рівня працездатності протягом навчального року [14; 20].

У навчальній діяльності студентів спостерігаються періоди утягування, стабілізації та зниження працездатності впродовж дня, тижня, семестру. Це висуває перед викладачами з фізичного виховання задачу пошуку та використання ефективних засобів для підтримання високої працездатності протягом всього навчального року [11].

Розглянуті особливості динаміки працездатності необхідно враховувати при плануванні навчального процесу. Так, особливо складання лекцій, практичні заняття слід планувати на 3-ю пару й середину тижня.