2. Перший етап медсестринського процесу: медсестринське обстеження пацієнта.

Оцінку потреб пацієнта описують як безупинний система­тичний процес, який потребує навичок спостереження, спілку­вання та інтерпретації. Мета першого етапу - визначити кон­кретні потреби людини або сім’ї в сестринському догляді, а також їхньої можливості надання самодопомоги

При першому ж контакті з пацієнтом сестра починає зби­рати інформацію. У найкоротші терміни після поступлення людини в систему медико-санітарної допомоги проводиться початкова оцінка (із використанням відповідної концепту­альної структури такої, як модель сестринської справи) ситу­ації і її документування. В ідеалі ця початкова оцінка містить у собі докладну історію хвороби. Де це можливо, пацієнта про­сять висловити власну думку і розповісти про наявні потреби.

Потім отримана інформація аналізується і кладеться в ос­нову визначення потреб людини в догляді. Оскільки сестринсь­кий процес вважається динамічним підходом, що передбачає чуйну реакцію на зміни стану здоров’я пацієнта, ця первинна оцінка доповнюється в міру подальшого надходження інфор­мації, що одержують за допомогою безупинної оцінки і переоці­нки. Отримана інформація стає основою, із якою порівнюються всі наступні дані і відомості про стан здоров’я пацієнта.

Оцінка стану пацієнта потребує фахових знань і нави­чок. Тому, звичайно, її проводять кваліфіковані сестри. В ідеалі первинну оцінку і планування догляду повинна проводи­ти сестра, на яку покладено обслуговування даного пацієнта. У деяких випадках (наприклад, у хірургічній палаті, куди посту­пає багато хворих) для досягнення цього може бути потрібна деяка перебудова системи організації і надання догляду.

В процесі первинної оцінки можна виділити декілька сис­тематичних стадій:

1. Збір необхідної інформації.

2. Інтерпретація зібраної інформації.

3. Визначення явних і потенційних потреб людини у дог­ляді, її можливостей надання самодопомоги.

4. Розробка першочергових завдань догляду.

5. Перевірка правильності визначених вами потреб і основ­них задач, де це можливо, із самим пацієнтом.

Збір інформації

Збір інформації дуже важливий. Він служить відправним моментом всієї подальшої роботи. Неправильна інформація веде за собою помилкові дії. Недостатня інформація супроводжуєть­ся неадекватними діями.

Мета обстеження - зібрати, обґрунтувати і взаємопов’язати отриману інформацію про пацієнта для того, щоб створити інформаційну базу даних про нього, про його стан у момент звертання за допомогою. Головна роль в обстеженні належить розпитуванню (проведенню інтерв’ю). Наскільки вміло сестра .може налаштувати пацієнта на необхідну розмову, настільки повноцінною буде отримана нею інформація.

Дані обстеження можуть мати суб’єктивний і об’єктивний характер.

Джерелом інформації є, у першу чергу, сам пацієнт, що викладає власні припущення про свій стан здоров’я. Ця інформація носить суб’єктивний характер, її може дати тільки сам пацієнт. Суб’єктивні дані включають почуття й емоції, ви­ражені вербальним і невербальним методами.

Об’єктивна інформація - дані, які отримані в результаті спостережень і обстежень, проведених медичною сестрою. До них належить: анамнез, соціологічні дані (взаємовідносини, джерела, навколишнє середовище, у якому пацієнт живе і пра­цює), дані про розвиток (якщо це дитина), відомості про культуру (етнічні і культурні цінності), інформація про духовний розвиток (духовні цінності, віра тощо), психологічні дані (інди­відуальні особливості характеру, самооцінка і приймати рішення).

Джерелом інформації може бути не тільки потерпілий, але і члени його сім’ї, колеги по роботі, друзі, випадкові перехожі тощо. Вони подають інформацію й у тому випадку, коли потер­пілими є дитина, душевнохворий, людина в несвідомому стані тощо. Важливим джерелом об’єктивної інформації є: дані фізикального обстеження пацієнта (пальпація, перкусія, аускульта­ція), вимір артеріального тиску, пульсу, частоти дихання; дані лабораторного та інструментального обстеження.

Найбільш об’єктивний і достовірний характер мають спос­тереження і дані медичної сестри, отримані нею в процесі осо­бистої бесіди з потерпілим, після його фізикального обстежен­ня та аналізу наявних лабораторних даних. У ході збору інфор­мації медична сестра встановлює з пацієнтом “лікувальні” стосунки:

• визначає сподівання пацієнта і його родичів від лікуваль­ного закладу (від лікарів, медичних сестер);

• обережно знайомить пацієнта із стадіями лікування;

• починає виробляти у пацієнта адекватну самооцінку сво­го стану;

• одержує інформацію, яка потребує додаткової перевірки (інформація про інфекційний контакт, перенесені захворюван­ня, проведені операції тощо);

• встановлює і з’ясовує взаємини пацієнта і його сім’ї.

Володіючи інформацією про пацієнта, користуючись його

довірою і ставленням його родичів, медична сестра не забуває про право пацієнта на конфіденційність інформації.

Кінцевим результатом першого етапу сестринського про­цесу є документування отриманої інформації і створення бази даних про пацієнта. Зібрані дані записуються в сестринську історію хвороби відповідно до визначеної форми. Сестринська історія хвороби - юридичний протокол-документ самостійної, фахової діяльності медичної сестри в рамках її компетенції. Мета сестринської історії хвороби - контроль за діяльністю медсестри, виконанням нею плану догляду і рекомендацій лікаря, аналіз якості надання сестринської допомоги та оцінка профе­сіоналізму медсестри. І як результат - гарантія якості надання допомоги і її безпеки.

З чого почати?

Важливо проводити оцінку систематичним шляхом, обрав­ши для використання відповідну структуру. Розробка такої структури описується в моделі сестринської справи, рекомен­дованої Європейським регіональним бюро ВООЗ для сестер, що планують використовувати сестринський процес.

З метою надання допомоги окремим людям, їхнім гру­пам і населенню з різним станом здоров’я, сестра проводить оцінку таких характеристик людини:

• стан фізичного здоров’я;

• стан психологічного здоров’я;

• стан соціального здоров’я;

• внутрішнє життя.

Що стосується потреб людини в:

• самодопомозі;

• допомозі вдома;

• професійній допомозі.

Необхідну інформацію можна збирати різноманітними засобами і з різноманітних джерел. Тут можна назвати:

• Ваші особисті спостереження, що можуть включати в себе цілий набір сенсорних відчуттів і визначень стану здоров’я пацієнта:

• сам пацієнт;

• друзі і родичі пацієнта;

• інша інформація про стан їх здоров’я, отримана, на­приклад, із попередніх записів про надання допомоги чи від інших членів медико-санітарної бригади.

Фактори, які сприяють спілкуванню при проведенні оцінки:

• обстановка, в якій проводиться оцінка;

• час проведення оцінки;

• фізичне розміщення сестри і пацієнта відносно один одного;

• пояснення, яке дають пацієнтові з метою даної оцінки;

• спосіб постановки запитань перед пацієнтом;

• реакція сестри на те, що сказав пацієнт;

• міміка і жести сестри;

• тон і тембр голосу, який використовує медична сестра.

Інтепретація отриманої інформації

Коли інформація зібрана, її варто проаналізувати і про інтерпретувати, щоб визначати можливості людини у плані надання самодопомоги, допомоги вдома і її потребу в сестринсь­кому втручанні. Для цього потрібен визначений рівень знань про фізичну, психологічну і соціальну діяльність, розуміння того, як медичний або соціальний діагноз впливають на саму люди­ну, і володіння основними знаннями сестринської справи.

Відповідальність за інтепретацію і визначення потреб на основі даних оцінки лежить насамперед на сестері, яка прово­дить оцінку. Водночас іноді корисно обговорити результати роботи з іншими членами бригади, скористатися їх розумінням і досвідом, поглибивши тим самим розуміння підготовленого плану догляду.

Актуальні проблеми

Як правило, оцінка виявляє деякі види діяльності, які лю­дина може здійснювати самостійно. Часто людина прекрасно усвідомлює свої актуальні проблеми, де їй необхідна допомога, наприклад: біль, затруднене дихання, втрата ваги або поганий апетит. Крім цього, в пацієнта можуть бути проблеми, про які сестра не здогадується: можливо, людина вважає цю інформа­цію занадто особистою, щоб поділитися нею з ким-небудь, або просто боїться поділитися своїми здогадами. Сестра теж може виявити проблеми, про які сам обстежуваний не здогадується, наприклад, прискорений пульс чи ознаки інфекції.

Потенційні проблеми

Крім цього, пацієнти можуть усвідомлювати потенційну небезпеку розвитку в них порушень здоров’я і можуть поводи­тися відповідним чином, щоб зводити небезпеку до мінімуму. Наприклад, людина хвора на цукровий діабет може дотриму­ватись визначеної обережності, щоб уникнути ускладнень. Аналогічним чином сестринська справа спрямована на зміцнення здоров’я і профілактику або мінімізацію виникнення будь-яких проблем, а сестра часто передбачає можливість їхньої появи.

Визначені дії сестер можуть запобігти або знизити небез­пеку виникнення цих проблем. Важливо пам’ятати, що визна­чення потенційних проблем проводиться індивідуально для кож­ної конкретної людини. Наприклад, існує величезний список проблем, які можуть виникнути у вагітних жінок. Ретельна інди­відуальна оцінка допоможе акушерці провести межу між потенційними проблемами, які можуть виникнути у будь-якої вагітної жінки, і конкретними проблемами, які можуть загро­жувати окремо взятій жінці.

Для того, щоб залучити пацієнта до усвідомленої участі в реалізації плану догляду, важливо надати йому інформацію про потенційні проблеми і втручання, що передбачені для їхньої профілактики, або зведення до мінімуму.

Визначення першочергових завдань догляду

Природно, першочерговим вважається вирішення проблем, які загрожують життю людини. Іноді буває неможливо провести подальшу оцінку людини, поки ці проблеми не будуть вирі­шені, і її стан не стабілізується. При стабільному стані пацієн­та головні завдання варто визначати разом із ним, а при необ­хідності з його сім’єю.

Якщо у пацієнта багато проблем, звичайно не вдається розв’язати їх усі відразу. Концепція участі пацієнта в розробці плану догляду означає таке: коли головні, з точки зору люди­ни, завдання не співпадають з пріоритетами, які визначені сестрою, сестра повинна обговорити ситуацію з пацієнтом. За даних обставин важливо вислухати побажання людини й вра­хувати їх у першу чергу, якщо це взагалі можливо.

Обговорення з пацієнтом виявлених потреб і їх першочер­говість.

Участь пацієнтів у вирішенні питань, які впливають на стан їх здоров’я, має величезне значення для досягнення цілі стратегії ВООЗ «Здоров’я для усіх до 2000-го року» і Алма - атинскої декларації 1978 року. Вони вимагають від сестер та інших робітників медико-санітарної допомоги сприяти людям у вільному вираженні потреб із метою зміцнення здоров’я, нада­вати їм можливість критично вивчити і задовольнити ці потре­би найбільш прийнятним, з їх точки зору, способом.

Дуже важливо підкреслити цю точку зору, оскільки тра­диційно в багатьох закладах охорони здоров’я пацієнту відво­диться, іноді навіть насильно, лише пасивна роль у визначенні власного догляду і лікування. Ідея участі і партнерства в рам­ках сестринського процесу передбачає насамперед зміну на­шого мисления, і, по-друге, зміну практики нашої роботи. На самому початку такого роду змін залучення людей у якості партнерів до обслуговування самого себе було затруднене, тому що ні сестри, ні пацієнти не звикли до такого підходу.

Таким чином, проаналізувавши перший етап сестринсько­го процесу, ми з вами можемо зрозуміти принципові відмінності в діяльності медичної сестри сьогодні і недалекому майбутньо­му, і ті труднощі і завдання, які стоять перед цією новою гене­рацією медичних сестер у розробці і затвердженні на держав­ному рівні сестринської документації на новому етапі рефор­мування охорони здоров’я. Тому завжди актуальними і сучасними є слова Флоренс Найтінгейл, яка в 1859 році писала: “Найважливіший практичний урок, який може бути даний ме­дичним сестрам - це навчити їх тому, за чим спостерігати, як спостерігати, які симптоми вказують на погіршення стану, які ознаки є істотними, які можна прогнозувати, які ознаки вказу­ють на недостатній догляд, чим проявляється неякісний дог­ляд”.