17. Типи медсестринських втручань: залежні, незалежні, взаємозалежні.

Після формулювання мети за пріоритетним діагнозом у сестринському плані догляду планують обсяг сестринських втручань. План сестринських втручань — це письмове керівництво, докладне перерахування спеціальних дій медичної сестри, необхідних для досягнення цілей догляду.

Розрізняють три типи сестринських втручань: залежні, незалежні і взаємо-залежні.

Залежними називаються дії медичної сестри, які вона виконує за призначенням лікаря і під його наглядом.

Незалежні дії медична сестра здійснює сама у міру своєї компетенції. До незалежних належать дії щодо спостерігання за реакцією на лікування, адаптацією пацієнта до хвороби, надання долікарської допомоги, здійснення заходів щодо особистої гігієни, профілактики внутрішньолікарняної інфекції, організації дозвілля, поради пацієнтові, навчання.

Взаємозалежними називаються дії медичної сестри зі співпраці з іншими працівниками з метою надати допомогу, догляд. До них належать дії з підготовки до участі в інструментальних, лабораторних дослідженнях, участь у консультуванні (ЛФК, дієтолог, фізіотерапевт та ін.).

18. Визначення об’єму медсестринських втручань, документування.

Вимоги до визначення обсягу медсестринських втручань

1. Необхідно визначити типи медсестринських втручань: залежні, незалежні, взаємозалежні.

2. Планування медсестринських втручань здійснюють на основі порушених потреб пацієнта.

3. При плануванні обсягу медсестринських втручань ураховують методи медсестринських втручань.

Приклади медсестринських втручань

• Залежні

1. Виконувати призначення лікаря, доповідати про зміни стану здоров'я пацієнта.

• Незалежні

1. Спостерігати за реакцією на лікування, надавати долікарську допомогу, здійснювати заходи щодо особистої гігієни, щодо профілактики внутрішньо-лікарняної інфекції, організовувати дозвілля, давати поради пацієнтові, на¬вчати пацієнта.

• Взаємозалежні

1. Співпраця з Іншими працівниками з метою догляду, надання допомоги, піддтримки.

2. Консультування.

Методи медсестринських втручань

Медсестри не ька допомога планується на основі порушених потреб пацієнта з метою їх задоволення, а не на основі медичного діагнозу.

Методи медсестринських втручань можуть виступати і способами задоволення порушених потреб.

До методів належать:

1) надання долікарської допомоги;

2) виконання лікарських призначень;

3) створення комфортних умов для життєдіяльності з метою задоволення основних потреб пацієнта;

4) надання психологічної підтримки й допомоги;

5) виконання технічних маніпуляцій;

6) заходи щодо профілактики ускладнень і зміцнення здоров'я;

7) організація навчання і консультування пацієнта і членів його родини.

Реалізація обсягу медсестринських втручань

Згідно з визначенням ВООЗ, етап реалізації визначається як виконання дій, спрямованих на досягнення специфічних цілей.

Вимоги до реалізації плану

1. Систематично виконувати план.

2. Здійснювати координацію намічених дій.

3. Залучати пацієнта до процесу надання допомоги, а також членів його родини.

4. Планований догляд може бути і не здійсненим за зміни обставин.

5. Долікарська допомога надається за стандартами медсестринської практики з урахуванням індивідуальності пацієнта.

6. Медсестринські маніпуляції здійснюються за алгоритмами (протоколами медсестринських маніпуляцій).

7. Реалізацію плану догляду позначають у карті медсестринського догляду з урахуванням періодичності виконання і оцінюванням за часом виконання і реакцією пацієнта на здійснений догляд.

Приклад реалізації одного з методів сестринських втручань. Виконання при-значень лікаря

Підготувати пацієнта до УЗД органів черевної порожнини:

1) виключити з раціону газоутворювальні продукти: молочні, овочі, фрукти у свіжому виді, чорний хліб, фруктові соки, дріжджові продукти, солодощі, проносні за 2—3 дні до дослідження;

2) протягом 2—3 днів до дослідження давати пацієнтові карболен (активоване вугілля) по 2 таблетки три рази на день за призначенням лікаря;

3) за 18—20 год до дослідження — голодування;

4) пацієнт, направлений на УЗД, повинен мати при собі історію хвороби, рушник, простирадло, змінне взуття.

Документування:

1. Сестри повинні мати можливість безперервно звертатись до плану догляду за пацієнтом, щоб перевірити його, внести корективи і зміни, необхідність у яких виникає на етапі здійснення сестринського процесу. З цієї причини план догляду знаходиться в пацієнта вдома або зберігається в тумбочці хворого в лікарні.

2. У документації, яка стосується етапу здійснення сестринського процесу, необхідно зазначити особу, яка здійснює догляд, дату і час надання допомоги. При веденні запису необхідно розмежовувати послуги, які робляться відповідно до плану допомоги, і всі види позапланового догляду. Мабуть, тут можна буде зазначити тільки те, що допомога була надана у відповідності з планом, поставивши дату і підпис в конкретному розділі і вносячи відповідну додаткову інформацію.

3. Сестри-керівники можуть сприяти зменшенню кількості зайвої інформації, яка підлягає реєстрації, шляхом виявлення потреб лікарень або органів охорони здоров'я у поставлених до документації вимогах. Спосіб реєстрації етапу здійснення догляду згодом можна буде змінити з метою зведення до мінімуму кількості письмової інформації, наприклад: вносити записи про всі види наданої незапланованої допомоги, а також запланованої, але не наданої, не вказуючи щоразу всі види наданої за планом допомоги, що може займати дуже багато часу.

4. Деякі сестри, які намагаються зводити до мінімуму кількість письмової інформації, вважають, що немає необхідності, дублюючи зусилля, вносити в план догляду інформацію про те, чому віддає пацієнт перевагу, якщо це не становить проблеми. Як приклад, можна навести побажання пацієнта, які стосуються вибору їжі відповідно до його віросповідань. Здійснення догляду варто проводити систематично з метою координації сестринської допомоги з діяльністю інших працівників охорони здоров'я. Сестринська діяльність вимагає свідомого врахування необхідної компетентності сестер та інших спеціалістів, а також індивідуальних особливостей пацієнта і сестри.

Участь пацієнта

Теоретично ця ідея звучить добре, але чи буде вона працювати на практиці?

Можливо, ви чули, що сестри виражають сумніви з приводу доцільності підтримки партнерства з населенням, яке обслуговують. Основою для таких побоювань, звичайно, служить той факт, що люди, які отримують сестринську допомогу, сприймалися як "пацієнти", а сестринська компетентність піддавалася сумніву з боку того, хто, можливо, "не має необхідних для цього знань". Ця точка зору не сумісна з принципом участі, яка передбачена стратегією "Здоров'я для всіх", і не визнає, що існують ситуації, коли люди відчувають необхідність у сестринському догляді. Звичайно, вони не залежать від сестринської допомоги більшу частину свого життя. Крім того, досвід роботи з населенням, коли використовуються методи його залучення до процесу надання допомоги, показує, що люди позитивно реагують на їх активне залучення до процесу догляду і прийняття рішень. Залучення сім'ї до процесу надання допомоги не тільки дозволяє відчути причетність, але і може стати підготовкою до надання безупинного догляду, якщо виникне необхідність, при його виписці з лікарні або іншої установи охорони здоров'я.

Координація и інтеграція догляду

Необхідність координації усіх видів діяльності, здійснюваної в рамках медико-санітарного обслуговування для розробки інтегрованого плану допомоги, є важливим аспектом планування. Якість сестринського догляду піддається перевірці, коли ми намагаємося здійснити його. Вимога надання запланованої і персоналізованої допомоги ефективно і скоординовано є важливим фактором розвитку різноманітних підходів до організації сестринської справи, таких як розвиток систем розподілу хворих, сестринських бригад і первинної сестринської допомоги як альтернативу традиційній системі розподілу доручень.

Мета координуючого обслуговування базується на гарантії того, що загальний план допомоги дійсно працює на практиці і на благо зацікавленої особи. У більшості установ системи медико-санітарної допомоги характер контактів і стосунків між сестрою і пацієнтом часто говорить про те, що сестра займає саме те місце серед різноманітних зацікавлених спеціалістів, яке дозволяє їй координувати діяльність з медико-санітарного обслуговування. Якщо виявиться, що різноманітні аспекти надання допомоги вступають у конфлікт, сестра повинна провести консультації з усіма зацікавленими особами і відповідним чином змінити план догляду.

Безумовно, ступінь свободи, наданої сестрам для планування і забезпечення якості сестринського догляду в рамках монопрофільної бригади змінюється в значній мірі в різних установах і країнах. Там, де існує прийнята структура і чітка політика адміністрування, сестрі надається підтримка при впровадженні нововведень. Визнання і уважне ставлення до роботи всіх членів бригади сприяє встановленню добрих стосунків на робочому місці серед членів бригади і тим самим підвищує ефективність їхньої праці.

Делегування відповідальності за надання допомоги

Ми вже з вами визначили високий рівень знань і навичок в сестринській справі, які необхідні на кожному етапі сестринського процесу. Зміни в контексті надання медичної допомоги означають те, що в більшості систем охорони здоров'я здобуття сестрою високої кваліфікації обходиться державі досить дорого. Це впливає на розподіл відповідальності і ролей, які ставляться в обов'язок всім членам сестринської бригади.

Відповідальність і звітність за здійснення планованого сестринського догляду, звичайно, покладається на кваліфіковану сестру, яка провела оцінку стану пацієнта і була ініціатором розробки плану догляду. У багатьох випадках виконання всієї цієї планованої діяльності з сестринського догляду не є для кваліфікованої сестри ні можливим, ні бажаним. Делегування певних повноважень іншим членам бригади необхідно провести для здійснення безупинного догляду і для того, щоб гарантувати максимально ефективне використання різних рівнів знань і навичок у сестринській бригаді. Рішення щодо того, як і ким повинна надаватися допомога, приймаються на етапі планування і грунтуються на ресурсах і рівнях компетенції всіх членів бригади.