1. Узагальнені правила безпеки медичних працівників.

Загальні заходи безпеки

Пам'ятайте: основний ризик зараження виникає при контакті з кров'ю та її продуктами.

Мал. Профілактика випадкового уколу при роботі з кров'ю, голкою:

— неправильне надівання ковпачка на голку;

— правильне надівання ковпачка на голку

1. Будьте особливо обережні з голками та гострим інструментарієм (мал. 10).

2. Повідомляйте про будь-які випадки, навіть незначні.

3. Накладайте на порізи та подряпини непромокальну пов'язку.

4. Одягайте захисний одяг — халати, одноразові рукавички та фартухи — при виконанні сестринських процедур.

5. Під час прибирання пролитих крові, сечі та калу одягайте халат, пласти- ковий фартух і рукавички. Продезінфікуйте це місце паперовими рушниками, змоченими в певному дезінфекційному розчині (30 хв).

6. Забруднені кров'ю білизну, матеріали одноразового використання, включно рукавички, фартухи, паперові рушники, вату та ін., необхідно від­правити на спалювання в подвійних мішках, промаркованих наклейкою "Не­безпека гепатиту — на спалювання".

7. Завжди мийте руки після контакту з пацієнтом.Заходи безпеки

У кожному відділенні лікувального закладу має бути аптечка, до складу якої входить:

• 70 % розчин етилового спирту 100 мл;

• 5 % спиртовий розчин йоду;

• калію перманганат (розчин готують перед використанням);

• вода дистильована 10 мл;

• перев'язувальний матеріал (бинт, вата).

  2. У разі потрапляння біологічної рідини:

а) на незахищену шкіру:

• вимити руки з милом;

• протерти руки тампоном, змоченим 70 % розчином етилового спирту;

б) в очі:

• промити очі проточною водою;

• закапати в очі 1 % розчин сульфацил-натрію (альбуцид) чи промити очі блідо-рожевим розчином калію перманганату в співвідношенні 1:10 000;

в) у ніс:

• промити носові ходи водою;

• закапати 1 % розчин протарголу;

г) у ротову порожнину:

• прополоскати рот проточною водою;

• прополоскати рот 70 % розчином етилового спирту чи рожевим розчи­ном калію перманганату в співвідношенні 1:5000.

3. При проколюванні шкіри використаною голкою в разі порізу слід:

• промити місце травми водою з милом, не спиняючи кровотечу;

• 2 рази обробити місце травми 5 % спиртовим розчином йоду чи 70 % розчином етилового спирту. Після кожного оброблення дати антисептичному розчину висохнути;

• заклеїти місце проколу лейкопластирем чи накласти пов'язку.

Виконуючи будь-яку маніпуляцію за допомогою колючих чи ріжучих предметів

(голка, скальпель, лезо), користуватися ними слід обережно.

Основними правилами захисту медичних працівників від інфек­ції є:

інформація про конкретні джерела інфекції;

чисте і ретельне миття рук;

використання індивідуальних засобів захисту;

уникнення проколів, порізів рук;

дотримання універсальних запобіжних заходів у разі потрап-лянна біоматеріалу на неушкоджену або ушкоджену шкіру чи сли­зові оболонки.

Варто пам'ятати, що з кожним біоматеріалом необхідно поводи­тись, як із зараженим!!!

Вимоги до професіоналізму роботи медичних сестер за­надто великі як з боку пацієнтів і членів їхніх родин, так і з боку колег та адміністрації. Вони стикаються з болем, стражданнями, екстремальними ситуаціями, що зумовлює постійні психологічні пе­реживання, напруження і навіть стреси. Стрес може проявлятися фізичними симптомами (головний біль, артеріальна гіпертензія, ви­сипка на шкірі, безсоння) та психічними (відчуття тривоги, неспо­кою, депресії). Організація роботи — ключ до професійного росту та здоров'я. Необхідно створити такі умови праці, щоб працівник отри­мував задоволення від своєї роботи, а також мав змогу професійно розвиватися.

Постійний стрес, який справляє негативну дію, може призвести до нервового виснаження. В охороні здоров'я нервове виснаження визначається як втрата інтересу й уваги до людей, з якими працює особа. Нервове виснаження характеризується трьома основними оз­наками:

1. людина відчуває в собі знесилення, хронічну втому, загаль­ну слабкість. Соматичні симптоми часто включають головний біль, м'язове напруження в плечах і шиї, біль у поперековій ділянці, по­гіршення апетиту, зниження маси тіла, безсоння. Людина зазнає від­чуття втоми протягом дня, а вночі не може заснути;

2. емоційне перенапруження, наслідком якого є розвиток депресії і безпорадності. Сім'я і друзі стають ще одним тягарем, а не джере­лом підтримки. В екстремальних випадках людина починає думати про самогубство;

1. психічне перевантаження. У людини з'являється негативне ставлення до себе, роботи та інших людей, а також до життя взагалі.

Поява хоча б однієї із перелічених ознак є сигналом про небез­пеку. Якщо ці ознаки виявляються на ранній стадії, людина може переглянути своє життя, оцінити свої пріоритети на роботі і вдома, регулювати позитивні механізми, які можуть допомогти їй вийти з такої ситуації.

Для виходу зі складних стресових ситуацій пропонується:

• методика реалізації (наприклад, застосувати психологічне від­сторонення від того, хто вас образив, уявити, що ця людина в стадії марення або галюцинації, а її слова не стосуються безпосередньо вас);

• створення фізичної дистанції (можна віддалитися від пацієнтів, рідше дивитися їм в очі під час бесіди; трохи прочинити двері, даючи зрозуміти, що у вас є інші справи);

• використання коротких перерв, коли ситуація заходить у глу­хий кут (вийти з кабінету за карткою пацієнта; рахувати до 10, щоб зібратися з думками і спрямувати бесіду в потрібне русло);

• чіткий розподіл свого часу на особистий і робочий; іноді не зава­дить зробити фізичні вправи, побути на самоті в парку, поміркувати наодинці;

• згадати ситуацію, в якій ви вирішили свою проблему, і це дасть вам змогу відчути задоволення від своїх дій. Тепер подумайте: якщо ви раніше успішно вирішували свою проблему, то с усі підстави ду­мати, що і з теперішньою ви успішно справитесь;

• у момент хвилювання оберіть позу впевненості. Зміна пози викликає зміну на фізіологічному рівні (організм стане виробляти менше адреналіну) і ваші негативні емоції зникнуть або їхній рівень знизиться;

• уявіть собі різні варіанти наслідку події аж до найнесприятливі-шого (летальна візуалізація). Подумайте, що станеться, якщо даний варіант реалізується;

• стежте за своїм диханням (для зберігання спокою тривалість видиху повинна бути більшою, ніж тривалість вдиху);

• спробуйте уявити собі проблему, яка хвилює вас, у вигляді кар­тинки на темному тлі, яку освітлює ліхтар, потім таку саму картин­ку, на яку падає лапатий сніг.

Щодо профілактики нервового виснаження спробуйте виконува­ти такі рекомендації:

• визначення короткотермінових і довготермінових цілей;

• використання спортивних ігор, що необхідно для забезпечення психічної і фізичної рівноваги (відпочинок від праці);

• оволодіння вміннями і навичками саморегуляції (релаксація, позитивна внутрішня розмова);

• професійний розвиток і самовдосконалення (участь у конферен­ціях, конкурсах);

• відхід від непотрібної конкуренції;

• емоційне спілкування (коли людина аналізує свої почуття і ді­литься ними з іншими);

• підтримання гарної фізичної форми та дотримання здорового способу життя.

• Запам'ятайте!

• Не можна увесь чужий біль взяти на себе. Потрібно вчитися співпрацюва­ти і допомагати. Медичні працівники повинні навчитися виконувати прийоми аутогенного тренування та використовувати метод прогресивної м'язової релак­сації.

• Кожний медичний працівник повинен нести персональну відповідальність за доручену ділянку роботи, проявляти творчу ініціативу і, за можливістю, ре­алізувати свої здібності.

• У медичній діяльності колективу конче потрібні поради колег, взаємна мо­ральна підтримка, прагнення розділити в окремих ситуаціях важкість фізично­го і морального навантаження. Тільки за такої колегіальності можна забезпечи­ти здоровий мікроклімат у колективі й авторитет свого медичного закладу.

Медичні сестри — найважливіший кадровий ресурс у сис­темі охорони здоров’я, тому вони заслуговують найкращих, по можливості, умов праці для виконання сестринських обо­в’язків.

Щоб зменшити травми спини, яких часто зазнають фельдшера від надмірних фізичних навантажень на організм при маніпуляціях з пацієнтами, вони повинні користуватися спе­ціальними методами, розробленими для зменшення надмірно­го тиску на хребет і тулуб фельдшера.

Медсестрі, яка розпочинає свою професійну діяль­ність, необхідно пристосуватись до раціональної роботи, опа­нувати відповідними навичками, що сприятимуть збережен­ню її здоров’я та працездатності.

Можна виділити три основні причини виникнення болю в спині медсестри: відсутність досвіду в даній роботі щодо прийняття відповідної робочої пози, напруження і травма.

Напруження, спричинене незручною позою, є поширеною причиною болю в спині (наприклад, необхідність тримати об­ладнання або утримувати кінцівки пацієнта тривалий час в операційній).

Травми спини можуть бути результатом силового напру­ження під час піднімання пацієнта, вага якого набагато більша за допустиме робоче навантаження.

Під час піднімання пацієнта вручну можна застосовувати спеціальні технічні прийоми, які безпечні для медсестри й зручні для пацієнта і дозволяють уникнути безпосереднього вертикального його піднімання.

ПІДГОТОВКА

Передусім слід з’ясувати такі питання:

• Який стан пацієнта, чи доцільно його переміщувати?

• Які механічні допоміжні засоби можна використати під час переміщення пацієнта?

• За відсутності засобів переміщення який спосіб є ліпшим і скільки колег необхідно залучити для допомоги?

— Хто в групі буде виконувати роль керівника і давати чіткі вказівки всім учасникам процедури?

— Чи існує якась загроза в навколишній обстановці? Меблі, які заважають, слід прибрати; каталку поставити на гальмо; відрегулювати висоту каталки щодо ліжка; приготувати білизну.

— Оцінити медичний стан пацієнта; приблизно визначити масу його тіла; дізнатися про больові ділянки хворого; знати про наявність дренажів чи постійних катетерів; про обладнання, яке контролює його фізіологічний стан; визначити, наскільки пацієнт здатний допомогти.

— Одяг як медсестри так і пацієнта має бути продуманий; необхідно враховувати його здатність обмежувати рухи під час виконання переміщення пацієнта. Взуття має бути на низьких підборах, підошва не слизькою. Невідповідність розміру взуття ногам пацієнта викликає небезпеку.

— Небезпечні такі чинники, як розлита вода на підлозі, наявність підставки для внутрішньовенних вливань, шнура подачі кисню, дренажу і дренажних ємкостей, тапочок під ногами пацієнта. Між ліжком і каталкою або кріслом-каталкою не повинно бути проміжку, в який пацієнт може зісковзнути.

Медсестри в разі необхідності має використати будь-яке обладнання, що полегшить піднімання або переміщення пацієнта.

Після того як медсестра з’ясувала всі ці питання і виконала необхідні дії, слід скористатися такими основними правилами.

ПОЛОЖЕННЯ НІГ медсестри

Положення ніг медсестри є дуже важливим для безпечного поводження з пацієнтом. Медсестра повинна стати в положення “ноги нарізно”, дотримуючись рівноваги щодо маси тіла пацієнта й напрямку його руху. Одну ногу слід поставити поряд із пацієнтом для того, щоб прийняти його вагу на початку транспортування. Другу ногу необхідно поставити в напрямку руху, щоб прийняти вагу пацієнта під час переміщення.

Якщо мдсестрі потрібно підняти пацієнта з підлоги, її ноги мають знаходитися по обидва боки від хворого, для того щоб підняти його між колінами.

У жодному разі не слід піднімати пацієнта перед колінами, тому що піднімання на витягнутих руках спричинює додаткове навантаження на хребет медсестри. Також слід уникати піднімання пацієнта збоку, оскільки це спричинює небажаний згин хребта медсестри.

ПОЛОЖЕННЯ РУК

Необхідно вибрати такий спосіб підтримування пацієнта руками, який допоможе максимально контролювати поло­ження тіла й рухи хворого. У цьому разі треба стежити за дот­риманням зручностей для пацієнта, уникати додаткового травмування чутливих і болісних місць.

ПОЛОЖЕННЯ ПАЦІЄНТА

Перед підніманням пацієнта завжди необхідно надавати йому найзручніше положення.

ПОЛОЖЕННЯ СПИНИ

Під час переміщення пацієнта хребет медсестри. зав­жди повинен бути прямим. Плечі, наскільки це можливо, повинні знаходитись на одному рівні і бути направленими в той бік, що й таз. Якщо медсестра здійснює піднімання однією рукою, то вільна рука повинна бути використана для під­тримування рівноваги тулуба, а отже, і положення спини. Віль­на рука використовується і як опора для того, щоб зняти на­вантаження з хребта в разі піднімання за допомогою плеча.

ВИКОРИСТАННЯ КІНЕТИЧНОЇ ЕНЕРГІЇ ТІЛА

Якщо пацієнт спроможний рухатися, кінетичну енергію його тіла можна використати для того, щоб полегшити процес піднімання. Деякі пацієнти можуть надавати допомогу періо­дичними поривчастими рухами. Якщо пацієнт може зробити декілька розгойдувальних рухів для набуття необхідної кіне­тичної енергії, то реальна застосовувана сила під час підніман­ня його зі стільця в положення стоячи може бути мінімальною. Навіть маючи справу з цілком безпомічним пацієнтом, рух його тіла можна полегшити за допомогою його власної кінетичної енергії. Для такої навички необхідні відчуття ритмічної взає­модії рухів, а також співпраця з пацієнтом.

Застосування медичного одягу, індивідуальних технічних засобів захисту та психологічних прийомів індивідуального захисту, атакож використання правильної біомеханіки тіла – запорука бепеки медсестри на робочому місті,

профілактика виснаження, що є запорукою тривалої безпечної, продуктивної праці.

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА:

Основна

Губенко І.Я., Шевченко О.Т., Бразалій Л.П., Апшай В.Г. Медсестринський процес. — К.: Здоров’я, 2001.

Інфекційний контроль у медичних закладах: навч. посіб. / Під заг. керів. І.Я. Губенко. — Черкаси, 2007. — 44 с.

Касевич Н.М. Основи медсестринства в модулях: навч. посіб. — К.: Медицина, 2009.

Касевич Н.М. Загальний догляд за хворими і медична маніпуляційна техніка : підручник. — К.: Медицина, 2008. — 424 с.

Касевич Н.М. Практикум із сестринської справи: навч. посіб. — К.: Здоров’я, 2005. — 464 с.

Ковальова О.М., Лісовий В.М., Шевченко С.І., Фролова Т.В. та ін. Догляд за хворими: підручник. — К.: ВСВ Медицина, 2010. — 488 с.

Лісовий В.М., Ольховська Л.П., Капустник В.А. Основи медсестринства: підручник. — К.: ВСВ Медицина, 2010. — 560 с.

Медсестринський догляд за пацієнтом: Стандарти медсестринських процедур, маніпуляцій та планів догляду і навчання: навч. посіб. / І.Я. Губенко, О.Т. Шевченко, Л.П. Бразалій, В.Г. Апшай. — К.: Медицина, 2008. — 304 с.

Пасєчко Н.В., Лемке М.О. Мазур П.Є. Основи сестринської справи: підручник. — Тернопіль: Укрмедкнига, 2002. — 544 с.

Савка Л.С., Разінкова Л.І., Коплик А.Ф., Коцар О.І., Аленіч О.І. Догляд за хворими і медична маніпуляційна техніка: навч. посіб. / За ред. Л.М. Ковальчука, О.В. Кононова. — К.: Медицина, 2009. — 480 с.

Додаткова

Кудрявцева Т.О. Сестринський процесс: етапи, зміст, документація: навч.-метод. посіб. — К.: Здоров’я, 2001. — 96 с.

Шевченко О.Т. Психологія кризових станів: навч. посіб. — К.: Здоров’я, 2005 — 120 с.

Теорія сестринської справи. Навчальний посібник для студентів факультету вищої сестринської освіти. Самара: Г.П. «Перспектива»; 2002 - 160с.

Мухіна С.А., Тарановська І.І. Теоретичні основи сестринської справи: Навчальний посібник. У 2 частинах. Ч. I. - М.: 1996. -184с.

П. Бейер, Ю. Майерс та ін Теорія і практика сестринської справи у двох томах (Т.I): Навчальний посібник. Пер. з англ. / Под ред. С.В. Лапіки, В.А. Ступніна, В.А. Саркісова. - М.: ФГТУ «ВУНМЦ Росздрава», 2008. – 800 с.

Обуховец Т.П., Склярова Т.А., Чернова О.В. Основи сестринської справи. Серія «Медицина для вас». Ростов н / Д: Фенікс, 2014 - 512с.

Блохин Н. Н. Деонтология в онкологии. — М.: Медицина, 1977. — 71 с.

Грандо А. А. Врачебная этика и медицинская деонтология. — К.: Вища школа, 1988. — 188 с.

Громов А. П. Врачебная деонтология и ответственность медицинского работника. — М.: Медицина, 1963. — 78 с.

Громов А. П. Деонтология в медицине. — В 2 т. — М.: Медицина, 1988. — Т. 1. — 348 с.; Т. 2. — 324 с.

Етика: Методологические основы клинической медицины. Навч. посібник / Петленко В. П., Сержантов В. Ф. — К.: Здоров'я, 1990. — 182 с.

Лікує слово. Проблеми медичної деонтології в художній літературі: Навч. посібник /Укладачі: Золотухін Г. О., Литвиненко Н. П., Жебка І. І. та ін. — К.: Нац. мед. ун-т ім. О. О. Богомольця, 1999. — 264 с.

Макманов И. Я. Врачебная деонтология: Учебное пособие. — Минск: Вышейша, шк., 1998. — 157 с.