Оцінювання здатностей пацієнта і (або) членів його родини до навчання

Здатності людини тісно пов'язані з її індивідуально-психічними особли­востями. Здатності людини можуть бути різними і відтворюють ступінь піз­навальної активності, яка залежить від віку, стану здоров'я, особистості в цілому, особливостей характеру тощо.

Медична сестра оцінює стан окремих психічних функцій (пам'ять, мислен­ня, увага, мовлення та ін.) і цілісні характеристики видів діяльності (трудо­вої, навчальної), навченість і вихованість пацієнтів і (або) членів їхніх родин; вивчає їхні реальні можливості, особистісні якості; виявляє не тільки почат­ковий рівень здатностей, а й припускає щабель зростання і розвитку вмінь пацієнта. Медична сестра передбачає можливі і враховує типові труднощі тих, кого навчають, виходить із мотивації тих, кого навчають, при плануванні та організації навчання за індивідуальними планами, забезпечує умови для са­морегуляції особистості тих, кого навчають.

Етап II — інтерпретація проблем пацієнта, пов'язаних із дефіцитом знань

Після проведеного оцінювання медична сестра повинна сформулювати проблеми пацієнта, пов'язані з дефіцитом знань, умінь, і вирішити, хто із професійних працівників може допомогти пацієнтові. Проблеми, які медична сестра може самостійно розв'язати, називаються сестринськими діагнозами. Медичній сестрі необхідно їх чітко сформулювати й установити їхню пріори­тетність і значущість для пацієнта.

Інформацію про пацієнта медична сестра інтерпретує і заносить у сестрин­ську історію з позицій потреб пацієнта в навчанні.

Визначення змісту навчання

Медична сестра визначає зміст навчання, тобто "чому вчити". Для цьо­го вона повинна розумітися в нових технологіях навчання, уміти виділяти ключові ідеї процесу навчання, використовувати поняття, терміни, доступні пацієнтові і (або) членам його родини.

Послідовність, систематичність повідомлюваних знань і вмінь визначають­ся віковими можливостями, станом здоров'я, ступенем пізнавальної актив­ності особистості пацієнта.

У процесі навчання в пацієнтів формуються вміння і навички поводження з деякими предметами догляду, надання невідкладної долікарської допомоги, володіння навичками самодогляду і т. п. Пацієнти активно залучаються в різноманітну практичну діяльність, що активно формує в них інтереси, схиль­ності, потреби.

Зміст навчання відображається в індивідуальному плані навчання. Основ­ним напрямком у навчанні пацієнтів для медичної сестри є збереження здо­ров'я, підтримка певного рівня здоров'я або певного рівня життя.

Етапи III—V — постановка цілей навчання, планування навчання, реалізація плану навчання, оцінювання його якості й ефективності

Оцінивши потреби пацієнта, його родини в навчанні, виконавши безліч вимог, зумовлених психолого-педагогічними науками, виявивши проблеми пацієнта, пов'язані з дефіцитом знань, медична сестра формулює цілі нав­чання. Функції заданих цілей різноманітні. У сестринській справі одними з головних функцій є мотиваційна і виховна. Вони визначають спрямованість дій медичної сестри, указують, чому і для чого пацієнтові потрібно виконати конкретну дію.

Цілі мають бути конкретними, просто і дохідливо сформульованими і реа­лізованими у формі видів діяльності. Формулювання цілей навчання має від­повідати загальним вимогам до формулювання цілей у сестринському процесі.

Умови:

• вибір часу навчання;

• самопочуття пацієнта;

• обставини навчання — сторонні звуки, освітлення, вентиляція, темпе­ратура повітря;

• використання спеціальної літератури;

• бесіда;

• демонстрація;

• підтримка зацікавлення пацієнта в навчанні;

• періодичність перевірки і оцінювання ефективності навчання.

Медична сестра планує навчання, виконання (реалізацію), контроль І оцін­ку процесу навчання, його якість та ефективність. Навчання планується спіль­но з пацієнтом з урахуванням його індивідуальності, вибором часу навчання.

Медична сестра враховує обстановку для навчання — відсутність шуму, освітленість, вентиляцію (сприятливу температуру повітря). Створює на­вчальні ситуації, ставить завдання ясні й однозначні, які характеризуються тим, що пацієнт (або той, кого навчають) одержує завдання на засвоєння з урахуванням темпу навчання.

Розв'язання навчального завдання забезпечується медичною сестрою за допомогою навчальних дій, які ухвалюються тим, кого навчають. Медична

сестра здійснює постійний контроль діяльності тих, кого навчають, навчає самоконтролю й самооцінюванню. Вона заохочує активну участь пацієнта в процесі навчання з метою зацікавити його в навчанні. Будь-яка дія стає ре­гульованою тільки за наявності контролювання й оцінювання в структурі ді­яльності (демонстрація здобутих знань і вмінь).

Навчання вважається ефективним, якщо медична сестра і пацієнт (або той, кого навчають) досягають поставлених цілей щодо засвоєння певних знань (сестринська оцінка: "мету досягнуто, проблему усунуто"; "мету не досяг­нуто"; "мету досягнуто неповністю", "з'явилася нова проблема і попередня проблема не актуальна").

Медсестринська педагогіка – невід’ємна складова медсестринської справи.

Одна із головних цілей реформування охорони здоров’я сьогодення – це зближення медсестринського персоналу та пацієнта, розвиток партнерських стосунків між ними, фокусування уваги на проблемах особи загалом, а не тільки хворої людини.

В процесі формування медсестринська справа постійно зазнавала багатьох змін та удосконалень. Але всі вони мали на меті одне – допомогти хворій людині нормалізувати фізичний і психічний стан, тобто відновити здоров’я пацієнта, створити оптимальні умови для його збереження.

Медсестринська педагогіка – невід’ємна складова медсестринської справи.

Одна із головних цілей реформування охорони здоров’я сьогодення – це зближення медсестринського персоналу та пацієнта, розвиток партнерських стосунків між ними, фокусування уваги на проблемах особи загалом, а не тільки хворої людини.

В процесі формування медсестринська справа постійно зазнавала багатьох змін та удосконалень. Але всі вони мали на меті одне – допомогти хворій людині нормалізувати фізичний і психічний стан, тобто відновити здоров’я пацієнта, створити оптимальні умови для його збереження.

Медсестринський догляд і медична допомога повинні зробити більше, ніж просто лікувати з метою полегшення страждань. Вони повинні давати можливість пацієнту учитися, розширяти свої знання з тим, щоб він міг сам регулювати власне здоров’я. Мета медсестринської педагогіки полягає в тому, щоб краще озброїти людей знаннями, необхідними для прийняття правильних рішень з питань, що стосуються їх здоров’я та благополуччя.

Навчання пацієнта має починатися з виявлення та обговорення його проблем. Потім медична сестра переходить до планування разом з пацієнтом відповідних заходів, направлених на задоволення цих проблем . Хоча основний час своєї роботи медична сестра присвячує проведенню персонального навчання пацієнта та членів його сім'ї, у неї є можливість проводити роботу в групах пацієнтів з однаковими проблемами. І робиться це з метою, щоб пацієнт знову, як можна скоріше, придбав незалежність. Чим скоріше хворий зможе про себе піклуватися, спостерігати за станом свого здоров’я, і навіть виконувати призначення лікаря, тим краще.

Для полегшення навчання пацієнта знанням і навичкам самодогляду медична сестра повинна використовувати стандартні плани навчання або, при необхідності, власноруч складені індивідуальні плани навчання .

Застосування планів навчання документується медичною сестрою в протокол проведення первинної та поточної оцінки стану пацієнта.

Проводячи навчання пацієнтів або членів їх родини, медичній сестрі необхідно пам’ятати, що:

• засвоєння знань – це зміна поведінки внаслідок одержаного досвіду. Шляхи засвоєння знання різними людьми різні;

• люди засвоюють знання з різною швидкістю;

• активізуючи органи чуттів слухачів (зір, слух, дотик), а також залучаючи їх до роботи, ви прискорюєте цей процес;

• минулий досвід дорослих слухачів може бути корисним при засвоєнні знань або може ускладнювати їх сприйняття.

Щоб полегшити процес навчання медична сестра може:

• залучати слухачів до планування занять;

• спільно визначати завдання в процесі навчання;

• використовувати метод активної участі в заняттях;

• використовувати аудіовізуальні засоби навчання;

• заохочувати до дискусій, обміну досвідом тощо;

• з повагою та розумінням ставитись до поглядів слухачів та їх культурних традицій. В даному разі актуальним є використання методології етномедсестринства (модель транскультурального медсестринства М. Лейнінгер), що дасть можливість медичній сестрі застосовувати плани медсестринського догляду та методи навчання, прийнятих в тій культурі, до якої він належить

Не існує універсального рецепту для успішного навчання. Досвідчені медичні сестри завжди виробляють свої власні методи, базуючись на тому, що їм найкраще вдається та найбільш результативне. Власна методика удосконалюється з кожним наступним проведеним заняттям. Зміст заняття може залишатися незмінним, але методи викладання, техніка навчання навикам догляду та самодогляду будуть послідовно покращуватись.

При проведенні занять з пацієнтами варто використовувати найрізноманітніші методи викладання. Метод викладання – це спосіб і манера спілкування з людьми, висвітлення певних подій та фактів, які спрямовані на досягнення відповідної мети в конкретній ситуації.

Медична сестра повинна вміти вибирати належний та ефективний метод навчання, беручи до уваги багато факторів: склад слухачів, конкретну ситуацію, власні сили, обсяг і характер інформації, яку необхідно подати, час, а також приміщення та обладнання, що є у розпорядженні.

Окремо необхідно торкнутися питання навчання самих професіоналів роботі з пацієнтами, оскільки медичні сестри мають справу з реакціями людей на хворобу і варто знати, як поводитися з пацієнтами, яким поставили діагноз серйозної чи невиліковної хвороби, які перебувають на порозі смерті. Забезпечуючи якість життя пацієнта, допомагаючи йому розібратися у низці важких переживань у зв’язку з реакціями на хворобу чи смерть, медична сестра повинна зберігати професійну гідність і власний психологічний баланс. Робота з хворими людьми, а надто з онкологічними чи помираючими, надзвичайно важка в психологічному аспекті. Тому питання навчання психологічного захисту медичного персоналу займають важливе місце в роботі керівника чи лідера команди професіоналів. Регулярні зібрання персоналу, де учасників заохочують поговорити про проблеми, які виникають у процесі догляду за помираючими пацієнтами і спілкування з їх сім’ями про їхні власні почуття, можуть запобігти виникненню надмірного стресу і допомогти проявити почуття, пов’язані з горем і втратою .

Таким чином медична сестра, крім догляду за пацієнтом, виконує роль провідника до здоров’я та здорового способу життя, допомагає набути йому впевненості у власних силах, зберігаючи при цьому власний психологічний баланс.