Фактори, що перешкоджають спілкуванню

1. Поради пацієнтові або висловлювання медичною сестрою своєї думки можуть негативно вплинути на прийняття рішення пацієнтом. Часто пацієнти знають, що робити у тій ситуації, із приводу якої медична сестра проводить бесіду з ним. Якщо її поради відрізняються від того, що прагне почути паці­єнт, то це може зумовити в нього відчуття протиріччя.

2. Різка зміна предмета бесіди може перервати взаєморозуміння. Рекомен­дується робити часті паузи під час розмови з використанням перехідних фраз. На тлі відповідей і реплік виникне можливість для осмислення.

3. Захист людей, яких критикує пацієнт. У пацієнта виникне припущення, що медична сестра засуджує його, і це перешкоджатиме подальшому вира­женню почуттів під час бесіди.

4. Зниження почуттів пацієнта. Пацієнт, виражаючи заклопотаність, чекає від медичної сестри розуміння і співчуття. Не слід наполягати на тому, що нічого страшного не трапилося, що не варто турбуватися. Такі репліки демон­струють відсутність розуміння або співчуття.

5. Обіцянки пацієнтові. Говорячи "усе буде добре", медична сестра запе­речує реальність ситуації, у якій перебуває разом з пацієнтом, змушує його приховувати страх і занепокоєння, які є звичайними людськими реакціями і вимагають сестринського втручання.

6. Поспішні висновки можуть спричинити протидію з боку пацієнта. Слід бути мудрою, перевіряти факти. Наприклад, не варто припускати, шо люди­на, хвора на рак, автоматично погодиться на оперативне видалення пухлини.

7. Культурні відмінності: мова, норми спілкування. Відмінності культур впливають на те, як можуть бути сприйняті вербальні і невербальні засоби спілкування. Наприклад, японці виражають радість, широко розплющивши очі. У слов'янській культурі — це вираз страху. Культура впливає і на по­вір'я, поведінку, пов'язані зі здоров'ям: магія, ритуали, споживання певної їжі. Тому важливо визначити етнічну орієнтацію людини і розпитати її про спосіб життя і вірування.

4. Стилі спілкування. На вербальне і невербальне спілкування впливають культура І виховання, традиції І норми. Щоб адаптуватися до стилю бесіди, необхідно брати до уваги культурні особливості нації, представником якої є пацієнт. Наприклад, дотик у деяких культурах є проявом уваги, інші вважа­ють дотик сексуальним домаганням.

4. Відмінності у віці. Вік людини може впливати на спосіб ведення бесіди. Спілкування з дитиною віком до 6 років звичайно зводиться до бесіди з бать­ками або опікуном, хоча враховується і поведінка самої дитини. Часто батьки вважають себе винуватими в порушеннях стану здоров'я дітей. У таких випад­ках потрібно ставити неосудливі запитання, щоб одержати потрібні відомо­сті. Наприклад, слід запитати: "Коли Ви помітили перші ознаки підвищення температури тіла?", а не "Чому Ви не доставили його в лікарню раніше?". Потрібно співчувати батькам і виявляти їм підтримку.

З дітьми віком понад 6 років розмовляють безпосередньо. Гра й малюнки є альтернативними засобами одержання інформації. Не слід спілкуватися з ними як з малюками або зверхньо. Розмовляти потрібно, як із дорослими. Якщо присутні батьки, необхідно спостерігати за внутрішньосімейними від­носинами. Якщо батьки домінують у розмові й інструктують дитину, як їй треба відповідати, медична сестра може звертатися прямо до дитини: "Тепер я хочу почути, як ти почуваєшся в цій ситуації". Слід використовувати цей прийом і під час бесід з людиною літнього віку. Необхідно з'ясувати, чи немає в неї проблем зі слухом. Потрібно уникати підвищення голосу, навіть якщо в пацієнта проблеми зі слухом.

10. Голосне мовлення. Гучні слова можуть дратувати і навіть ображати.

У людей літнього віку із втратою слуху звичайно не сприймаються звуки ви­сокої тональності, і підвищення голосу підвищує висоту звуку. Перед початком бесіди слід переконатися, що в пацієнта немає проблем зі слухом. Якщо паці­єнт погано чує, то необхідно сісти навпроти, розмовляти повільно і чітко; це допоможе полегшити спілкування з ним; можливо, він зможе читати по губах.

Кращі взаємини забезпечать гарне освітлення, відсутність сторонніх звуків (радіо, телевізор). Для бесіди з людьми літнього віку однієї бесіди недостат­ньо — потрібно приділяти пацієнтам більше часу. Часто люди літнього віку не договорюють, вважають, що деякі симптоми є віковими особливостями і не мають великого значення. Встановлення довіри, взаєморозуміння, повага до віку — єдиний спосіб подолати перешкоди у спілкуванні. Один з ефектив­них способів установити взаєморозуміння з людиною літнього віку — це дати можливість їй згадати минулі дні і колишні заслуги.

Спілкування з пацієнтом і всіма, хто бере участь у лікуванні і догляді, ви­магає розуміння, поваги і віри у видужання пацієнта.

Унікальність сестрин­ського спілкування полягає в тому, що пацієнт повинен вірити в доброту й силу, здатність медичної сестри керувати процесом адаптації.

Унаслідок необережних слів або дій медичної сестри в пацієнта можуть виникнути пси­хогенні реакції, відхилення в стані здоров'я, які називаються ятрогеніями (від грец. іаігоз — лікар, §епао — породжую), негативний вплив на хворого слів чи дій медичної сестри (чи інших медичних працівників: санітарки, працівника реєстратури та ін.), це психогенні реакції, зумовлені неправильним, непроду­маним спілкуванням лікаря (медичної сестри) із хворим.

У походженні ятрогенш слід розрізняти такі взаємопов'язані чинники: І) не­правильна поведінка медичного персоналу; 2) індивідуальні особливості пацієнта; 3) особливості конкретної ситуації.