2. Методи оцінки вартості необоротних активів.

Розрізняють такі види вартості необоротних активів:

- первісна вартість;

- переоцінена вартість;

- залишкова вартість;

- справедлива вартість;

- ліквідаційна вартість

Під первісною вартістю розуміють вартість, що історично склалася, тобто собівартість за фактичними витратами на придбання, спорудження та виготовлення необоротних активів.

Переоцінена вартість – вартість необоротних активів після їх переоцінки або у разі індексації їхньої первісної вартості, а також у разі добудівлі, дообладнання, реконструкції, часткової ліквідації відповідних об’єктів та модернізації, яка спричинила додаткове укомплектування необоротних активів.

Залишкова вартість — це вартість, за якою необоротні активи включаються до балансу після віднімання суми нарахованого зносу.

Справедлива вартість – ринкова вартість, визначена шляхом експертної оцінки, яку визначають професійні оцінювачі. Застосовується у ході визначення первісної вартості основних засобів, що отримані безоплатно та внесені до статутного капіталу.

Ліквідаційна вартість – сума коштів або вартість інших активів, яку підприємство очікує отримати від реалізації (ліквідації) необоротних активів після закінчення строку їх використання за вирахуванням витрат, пов’язаних з продажем (ліквідацією).

3. Знос та амортизація основних засобів та нематеріальних активів.

Знос основних засобів - старіння, зношування основних засобів в процесі їх виробничого використання.

Під впливом навколишнього середовища та експлуатаційних навантажень відбувається спрацювання основних засобів, деформування деталей, корозія металу, зношування тертьових поверхонь тощо, яке називається фізичним зношенням. Фізичне зношення зменшує вартість основних засобів і з часом робить їх непридатними до експлуатації: Повний фізичний знос передбачає повну заміну зношених основних засобів, а частковий фізичний знос компенсується здійсненням капітального ремонту основних засобів.

Мірилом фізичного зносу є коефіцієнт фізичного зносу, який обчислюється за формулою

, або ,

де А - сума амортизаційних відрахувань від початку експлуатації (сума зносу) основних фондів;

ОФ_п - первісна вартість основних фондів;

В_к.р - витрати на капітальний ремонт основних фондів від початку їх експлуатації.

Моральне зношення – це знос основних засобів унаслідок створення нових, більш прогресивних і економічно ефективних основних засобів.

Моральний знос, як правило, настає раніше фізичного зносу, тобто основні фонди, які ще можуть бути використані, економічно вже не ефективні

Мірилом морального зносу є коефіцієнт морального зносу, який обчислюється за формулою:

Відновлення зношуваних основних засобів та їх відтворення виконується за рахунок амортизаційних відрахувань, що формуються при амортизації цих засобів.

Амортизація - процес поступового перенесення вартості ос­новних виробничих засобів і нематеріальних на собівартість продукції у межах, визначених законодавством нормативів.

Амортизаційні відрахування здійснюють за певними нормами відносно балансової вартості об'єкта основних фондів.

Норма амортизації - це встановлений річний відсоток відшкодування вартості зношеної частини основних фондів. Норма амортизації розраховується за формулою :

,

де ОФ_п - балансова (первісна) вартість об'єкта основних фондів, грн.; Л - ліквідаційна вартість об'єкта основних фондів, гри.; Т_н - амортизаційний період (нормативний термін, або термін корисної експлуатації основних фондів).

Амортизація основних засобів може нараховуватися за такими методами:

• прямолінійний;

• зменшення залишкової вартості;

• прискореного зменшення залишкової вартості;

• кумулятивний;

• виробничий.