Висновки

Проаналізувавши низку наукових робіт провідних дослідників літературознавства (М.М Бахтин, Н.А. Вікторова, А.І. Домашнєв, Е.Н. Ковтун, Е.А. Костюхин, М.Н. Липовецкий, Д.Н. Медриш, Е.В. Померанцева, В.Я Пропп, Л.И. Скуратовська, І.В. Цикушева А.А. Мостепанов, Ю.В. Проценко, О.В. Сорокотенко та інші), ми визначили основні положення літературної казки як жанру.

Казка – це вид оповідного, в основному прозаїчного фольклору, що включає в себе різножанрові твори, у змісті яких, з погляду носіїв фольклору, відсутня вірогідність. Казка є жанром літературного оповідання. Літературна казка, або наслідує фольклорну (літературна казка, написана в народнопоетичному стилі), або створює дидактичний добуток, на основі нефольклорних сюжетів. Фольклорна казка історично передує літературній.

В історії розвитку жанру казки виокремлюємо факти про те, що вона була створена на основі міфів, перетворившись на традиційну казку. Три основні підрозділи народної казки, які у подальшому розвивалися в контексті як фольклорної, так і літературної казки поділяються на чарівний, анімалістична та побутовий. Фольклорна казка, в свою чергу, – проміжний етап між традиційною та літературною казкою. Значно пізніше виокремлюється літературна казка на основі традиційних жанрів, що поєднуються із новими. На неї характерний вплив мали індивідуальні особливості автора, а також тісний зв’язок із реальністю читачів.

Англійська літературна казка з’явилася пізніше європейської, але раніше фольклорного етапу її формування, що загалом є нетиповим для розвитку казки. Варто зазначити, що за часів романтизму дитячій літературі надали особливе місце поряд із дорослою, і англійська казка, а особливо анімалістичний її вид, почала швидко розвивати свій жанр.

У ХІХ столітті із творчістю Л. Керролла утвердився анімалістичний різновид авторської казки. Популярність казки про тварин та існування інших літературних жанрів спричинили розгалуження казки, яка увібрала в себе риси таких жанрів, як байка, притча, новела, роман тощо.

На правах повноправної аудиторії, діти надали неабиякий розквіт англійської анімалістичної казки, який припадає на «золотий вік» дитячої літератури і датується кінцем ХІХ ст. – 1920-х рр.. Отже, відбулася трансформація літературних казок для дітей в епоху модернізму: авторська казка мала більше прав та свобод порівняно із народною, а персонажі-тварини в анімалістичних казках стають головними «рупорами» думок автора. Переосмислення анімалістичних казок, як і загалом літературної казки, продовжується й донині, тому їх дослідження є актуальною темою літературознавців.

Епоха «срібної доби» англійської дитячої літератури приходить у повоєнні часи і не створює кращий ажіотаж, ніж це було в «золоті» часи. Але після значного затишшя в англійській дитячій літературі відбувається загальне відродження. Таким чином на рубежі між епохами «золотої» та «срібної доби» англійської дитячої літератури казка вміщує характеристики попередньої та наступної діб. Для неї характерні дорослі підтексти моральної, філософської та світоглядної тематики. Розвиваються внутрішні мотиви героїв, як і в попередні віки, але трансформація ракурсу аналізу цього аспекту змінюється: дитина стає критерієм створення та розв’язання конфліктів.

Для характеристики казки про тварин епохи прорубіжжя та раннього «срібного віку» дитячої літератури в Великобританії ми проаналізували казку письменниці-анімаліста Енн Хогарт «Мафін та його веселі друзі», що дало змогу виділити певні особливості анімалістичності цього періоду.

Просторовий хронотоп казки переплітає між собою чарівність та побутовість, а також зважає на читацьку реальність. Контекст «іграшкового минулого» головного героя впливає на загальну ієрархічність персонажів та відносин між автором та читачем, а також персонажами-тваринами та читачем.

Часовий хронотоп чітко відокремлює грайливе та швидкоплинне життя чарівності, що протиставляється рутинному буденному світу. Мафін завжди наштовхується на чарівні мотиви і навіть прагне перевтілення своєї побутовості на чарівний лад.

Для композиції досліджуваної казки характерна епізодичність, що має точковий характер, а також дидактичність у вигляді відкритої моралі, яку нерідко проголошують самі герої.

Щодо структури персонажів казки про тварин, то слід пам’ятати, що вони можуть не мати загальновідомих звіриних характеристик, як, скажімо, у байці, яка є основою для створення анімалістичного різновиду казки, а можуть мати будь-які людські риси, незалежно від того, хто вони є. Ця особливість дає змогу авторові соціалізувати персонажів, охарактеризувати їх психологічний портрет, що має місце у казках про тварин ХХ століття.

Отже, особливості казки Енн Хогарт «Мафін та його веселі друзі» демонструють приналежність до народного та фольклорного етапу формування казки як жанру, підкреслюючи новітню трансформацію анімалістичності, особливо її різновиду – казку про тварин-іграшок. Хронотоп досліджуваної казки, а також особливості системи персонажів демонструють вплив епохи, в яку створювалася ідея написання казки і яка стала основою для створення казки на початку «срібної доби» дитячої літератури у Великобританії – епохи порубіжжя між «золотою» та «срібною добою» англійської дитячої літератури, яка диктувала свої принципи через кризове становище суспільства впродовж світових воєн.

SUMMARY

Fairy-tale is an old genre of literature, which is based on myths.

First of all, it became a traditional tale. There are three main divisions of folk tales that are further developed in the context of both folk and literary tales: magic, animalistic and home . Folk tale is an intermediate stage between the traditional and the literary fairy tale. The literary fairy tale was formed on traditional genres with their combination with new others. In effect, it is characterized by individual characteristics of author and close contact with reality of readers.

English literary tale was formed later then in Europe. During the Romantic children's literature provided a special place next to an adult, and English tale began to develop its genre.

In the nineteenth century with the works of L. Carroll animalistic fairy tale was established. They were combined with the features of such genres as fable, short story, novel, etc. The peak of English animalistic tale falls on the "golden age" of children's literature, in which children are treated as a real audience.

The era of "Silver Age " of English children's literature comes to World War II and does not create a better rush than it was in the "golden" days. But after a significant lull in the British children's literature there is a general revival.

The Fairy tale “Muffin the Mule” by Ann Hogarth is an animalistic literary fairy tale about characters-toys, which was analyzed in this work.

The features of the tale “Muffin the Mule” by Ann Hogarth show affiliation to traditional and folk tales as the stage of formation of the genre, emphasizing the recent transformation of animalistics, especially its variety - the tale of animal toys. Chronotope of the researched tale and features of the characters show the impact of age, which created the idea of ​​writing stories and was the basis for the creation of fairy tales in the early "Silver Age " of children's literature in the UK – the era of borderlands between " gold " and " silver age" of British children's literature, which dictated its principles through a crisis situation of the world wars within society.