Розвиток фізіолопчної науки

Розвиток фізіологічної науки в Україні почався в Харкові, де при університеті було створено відділ фізіологічних і математичних наук. Курс фізіології спочатку читали Ф.О. Делявін, О.Ф. Масловський, а на медичному факультеті Л.Й. Ванноті, І.Д. Книгін, О.С. Венедиктов та І.Ф. Леонов. Дуже талановитим українським фізіологом і енциклопедистом був професор Іван Йосипович Калиниченко (1805-1876 р.р.) І.Й.Ка-линиченко був дуже освіченою людиною, цікавився народною медициною, проводив палеонтологічні досліжєення, вивчав геологічну будову України, причини землетрусів, рослинний І тваринний світ Африки, Америки, опублікував біля 40 наукових праць. Видатним харківським фізіологом був Іван Петрович Щелков (1833-1909 р.р.). Він створив при університеті добре обладнану лабораторію, запровадив у курс фізіології систематичні лабораторні вправи. Наукову працю почав 1. Щелков у Харкові (у 1863 р. отримав кафедру фізіології, у 1884 р. став ректором університету), потім продовжував за кордоном. Там же видав ряд праць: про мікроструктуру поперечно-смугастих м'язів, про газовиміну (газообмін) у різних органах. Повернувшись в Україну, продовжував працювати над газовиміною. В м'язах вивчав сечовиділення, вікові зміни кривизни рогівки, спектографічно дослідив кількісну різницю вмісту гемоглобіну в крові людини, видав "Учебникъ физиологіи", літографовані "Записи курсу фізіології" (1883-1884). Найвидатнішим професором фізіології медичного факультету Харківського університету був Василь Якович Данилевський (1852-1939). Наукову працю вчений почав ще студентом, за час навчання написав п'ять наукових праць з фізіології 1 ембріології, У 1872-1899 роках В. Я. Данилевський опублікував більше 130 наукових праць, присвячених різним проблемам фізіологіі (дослідам над фізіологією головного мозку, м'язів, нервової системи і електрофі­зіології, з проблем гіпнотизму, паразитології, ендокринології та ін. Він встановив наявність у головному мозку коркових центрів, що регулюють діяльність внутрішніх органів, винайшов метод вимірювання механічного еквіваленту тепла в процесі діяльності м'язів, вивчав механізм нервової астми, склав декілька підручників з фізіології. Працювали в Харківському університеті Микола Федорович Білецький (1851-1882 р.р.), Олександр Федорович Брандт (з 1884 до 1994 р.), Микола Федорович Бєлоусов (1863-1942 р.р.), Федір Васильович Пільгер (1761-1828) - один із засновників ветеринарії в Україні.

Першим професором фізіології Київського університету був Едуард Ернестович Мірам (народ, в 1811 р. у Литві). З 1842 до 1862 р. працював професором кафедри фізіології, опублікував кілька праць з анатомії тварин, видатних праць з фізіології не мав. Наступником Е. Е. Мірама в Києві був Володимир Богомилович Томса (1830-1895 р.р.), народжений в Празі. З 1864 до 1884 був професором на кафедрі фізіології університету. Обладнав в університеті фізіологічну лабораторію, яку використовував для навчальних і дослідницьких цілей, залучав до наукової праці в ній і студентів, і лікарів. Під його керівництвом виконано кілька докторських дисертацій. Праці В.Б. Томси були присвячені вивченню іннервації шкіри, кровоносних судин, фізіології лімфатичних судин, нервової системи, питанням кровообігу та ін. У 1883-1884 р. опублікував у Києві підручник фізіології та курс своїх лекцій.

З 1884 до 1908 року професором фізіології Київського універ­ситету був Сергій Іванович Чир'єв (1850-1915), народився в Самарі. Його наукові праці були присвячені вивченню електричних явищ у нервовій і м'язовій тканинах, гістології і фізіологіі централь­ної нервової системи, фізіології кровообігу, органів чуття. Крім того він опублікував багато праць з клінічної медицини. Професор С.1. Чир'єв значно розбудував фізіологічну лабораторію Київського університету, поповнив її устаткування, залучив до наукової праці ряд своїх слухачів, учнів, клініцистів: О.В. Леонтовича (пізніше видатний фізіолог), Т. Г. Яновського (пізніше видатний терапевт), Кучинського (пізніше професор Дерптського університету), Ю.П. Лауденбаха, Майделя та ін.

У Новоросійському (Одеському) університеті (засновано у 1865 році) у 19 ст. самостійної кафедри фізіології не було. Викладав анатомію та фізіологію тварин доктор медицини Н.О. Бернштейн. З 1871 до 1876 року керівником фізіологічної лабораторії був видатний російський учений Іван Михайлович Сеченов (1829-1905 р.р.), якого вважають засновником російської фізіологічної школи. До Одеси він переїхав у 1871 році з Петербурга, де був професором Медико-хірургічної академії. В Одесі він організував фізіологічну лабораторію і третій центр фізіології в Україні. В Одесі Сеченов 1.М. працював над фізіологією нервової системи, газами крові та психофізіологією. Він довів, що вуглеквас знаходиться в еритроцитах не лише в стані фізичного розчинення і вигляді бікарбонату, а й у стані нестійкої хімічної сполуки з гемоглобіном і прийшов до висновку, що еритроцити є перенос­никами не лише кисню від легень до тканин, але й вуглекислоти від тканин до легень.

Наступником 1.М. Сеченова в Одесі був Петро Антонович Спіро (1844-1893 р.р.), народився в Москві. З 1871 до 1893 р. він працював у Новоросійському університеті, спочатку як лабо­рант, асистент, прозектор і приват-доцент, з 1885 р. як професор. Праці П.А. Спіро були присвячені питанням фізіології дихання, травлення, нервової системи та вивченню гіпнозу, яким дуже добре володів.

Разом з професором М.М. Ланге вони організували першу в Україні та Росії лабораторію психології. П. Спіро належить першість у справі відкриття явищ рецепторної інервації, він висловив припущення про вплив кори головного мозку на діяльність дихального центру.

Останнім професором фізіології Одеського Університету в 19 ст. і першим у 20 ст. був Броніслав фортунатович Веріго (1860-1925 р.р.), народився у Вітебській губернії. Його заслугою була розбудова і добре дообладнання фізіологічної лабораторії. (Лише в 1901 р., коли засновано медичний факультет університету в Одесі, створено самостійну кафедру фізіології і лабораторію при ній, які очолив Б.Ф. Веріго).

Б.Ф. Веріго був одним з видатніших фізіологів України, його праці були присвячені нейрофізіології, імунітету та газам крові, він відкрив явища катодичної дипресії, був основоположником І творцем сучасної теорії проведення збудження по нерву, один із засновників йонної теорії подразнення. Б. Веріго видав 2 томи підручника фізіології "Основы физіологіи человека і высшихъ животныхъ", підручник з біології 'Основы общей биологіи'', він брав активну участь в організації Вищих жіночих та Вищих жіночих медичних курсів в Одесі, був одним з прогресивніших професорів Одеського університету.

Кафедра фізіології Львівського університету почала свою роботу у 1895 р. Першим професором цієї кафедри був колишній про­фесор Ягеллонського університету А. Бек.