Повернення до Києва. Смерть[ред. • ред. Код]

В. Луї (?). Смерть гетьмана Сагайдачного

До Києва Петро Сагайдачний повертався в супроводі королівського лікаря у кареті, що її подарував Сигізмунд III. Гетьман оселився у власному будинку в Києві, призначивши наказним гетьманом Петра Жицького. Незважаючи на хворобу, гетьман продовжував займатись активною політичною діяльністю. В січні 1622 року Сагайдачний відмовив королівським комісарам у розгляді без скликання загальної козацької ради, вимоги про скорочення війська до 3 тисяч осіб. Наприкінці зими 1622 року до Варшави було надіслане козацьке посольство з вимогою до польського короля дотримуватись даних раніше обіцянок, проте особливих результатів досягнуто не було.

За п'ять днів до смерті Сагайдачний склав заповіт, за яким відписав своє майно на освітні, благодійні та релігійні цілі, зокрема, Київському братству і Львівській братській школі, щоб на доходи від цього майна могли навчатись бідні діти. Для своєї дружини та близьких родичів гетьман призначив опікунів: київського митрополита Іова Борецького та близького соратника Оліфера Голуба.

10 квітня (20 квітня) 1622 року Петро Сагайдачний помер внаслідок вогнепального поранення руки, яке отримав під час битви під Хотином^[3]. Похорони гетьмана припали на Провідну (Томину) неділю, 28 квітня 1622 року^[62]. На велелюдному похороні зібрались його бойові побратими, мешканці Києва. Під час похорону учні Київської братської школи читали приурочені до цієї скорботної події «Вірші на жалосний погреб гетьмана Сагайдачного» о. Касіяна Саковича, в яких возвеличивулась подвиги українського полководця та його служіння християнській вірі. Похований у Богоявленському соборі Київського Братського монастиря, який в подальшому називали «монастирем Сагайдачного»^[63].

У 1690–1693 роки при реконструкції Богоявленської церкви Києво-Братського монастиря могила гетьмана була перенесена під південну стіну собору. В 1935 році церкву було знищено й відомості про це поховання остаточно втрачено^[64]. В даний час на території Києво-Могилянської академії реконструйована умовна могила Конашевича-Сагайдачного.

Якуб Собеський залишив про нього такий спомин:

«

Особисте життя[ред. • ред. Код]

У своїх «Віршах» К. Сакович вказує, що дружиною Петра Сагайдачного була шляхтянка Анастасія Повченська. Виходячи з тогочасних норм та традицій можна припустити, що одружились вони близько 1602—1603 року, коли Конашевичу минуло двадцять років, а дружина була на кілька років молодшою^[24]. Близько 1604 року в них народився син — Лукаш. Родина мешкала у Києві на Подолі у власному маєтку, котрий Петро Сагайдачний використову­вав як тимчасову гетьманську резиденцію. Про сина Лукаша відомо, що в 1618 році він прибув на навчання до Замойської академії та був записаний як Lucas Petri Konaszewicz^[65].

Перед смертю у своєму заповіті гетьман призначив опікунів для дружини — київського митрополита Іова Борецького та наступника на гетьманській посаді Оліфера Голуба. Після смерті Сагайдачного Анастасія в 1624 році удруге вийшла заміж за шляхтича Івана Пйончинського та мешкала в маєтку неподалік с. Вирва^[66].