- •Опорний конспект лекцій
- •Тематичний план курсу модуль I
- •Лекція № 1
- •Тема I: Предмет, методи і завдання дисципліни.
- •1. Предмет і задачі інформатики
- •2. Уявлення про інформаційне суспільство
- •Лекція № 2
- •Тема I: Предмет, методи і завдання дисципліни.
- •1. Історія розвитку обчислювальної техніки
- •1.1. Еволюція засобів обчислювальної техніки
- •1.2. Покоління сучасних комп’ютерів
- •1.2.2. Друге покоління комп’ютерів (1958–1960 роки)
- •2. Загальні відомості про персональний комп’ютер
- •2.1. Склад
- •2.2. Загальні відомості про пристрої, що входять до складу персонального комп’ютера
- •Лекція № 3
- •Тема 2: Теоретичні основи економічної інформатики.
- •Поняття економічної інформації, її особливості.
- •2. Класифікація й кодування економічної інформації
- •2.1. Система класифікації
- •2.2. Система кодування
- •3. Класифікація економічної інформації за різними ознаками
- •Лекція № 4
- •Тема 2: Теоретичні основи економічної інформатики.
- •1. Загальні відомості про системи числення
- •2. Системи кодування інформації в еом.
- •Кодування текстових даних
- •Базова таблиця кодування ascii
- •Кодування Windows 1251
- •Кодування кои-8
- •Кодування iso
- •Універсальна система кодування текстових даних
- •Кодова таблиця 0400 стандарту Unicode
- •Кодування графічних даних
- •Кодування звукової інформації
- •Одиниці виміру даних
- •3. Форми подання чисел в еом.
- •Лекція № 5
- •Тема 2: Теоретичні основи економічної інформатики.
- •1. Поняття інформаційної технології
- •Співставлення основних компонентів технологій
- •2. Класифікація інформаційних технологій
- •Інфор- матика
- •Основні характеристики нової інформаційної технології
- •3. Складові частини інформаційних технологій
- •Лекція № 6
- •Тема III: Системне забезпечення інформаційних процесів.
- •Поняття та призначення програмного забезпечення, класифікація
- •Загальні основи операційних систем
- •Призначення і функції ос
- •Класифікація ос
- •3. Мережні операційні системи
- •Мережні й розподілені ос
- •Функціональні компоненти мережної ос
- •Мережні служби й мережні сервіси
- •Вбудовані мережні служби й мережні оболонки
- •Однорангові й серверні мережні операційні системи
- •Вимоги до ос
- •Лекція № 7
- •Тема III: Системне забезпечення інформаційних процесів.
- •1. Логічна організація файлової системи
- •Мета і завдання файлової системи
- •Типи файлів
- •Ієрархічна структура файлової системи
- •Імена файлів
- •Монтування
- •Атрибути файлів
- •Логічна організація файлу
- •Фізична організація файлової системи
- •Диски, розділи, сектори, кластери
- •Фізична організація й адресація файлу
- •Фізична організація fat
- •Фізична організація s5 і ufs
- •Фізична організація ntfs
- •Захист від збоїв і несанкціонованого доступу
- •Основні поняття безпеки
- •Базові технології безпеки ос
- •Основні засоби захисту, убудовані в ос
- •Ядро безпеки ос
- •Механізм ідентифікації й аутентифікації в ос Windows nt
- •Механізми захисту в ос unix
Імена файлів
Усі типи файлів мають символьні імена. В ієрархічно організованих файлових системах звичайно використовуються три типи імен файлів: прості, складені й відносні.
Просте, або коротке, символьне ім’я ідентифікує файл у межах одного каталогу. Прості імена присвоюють файлам користувачі і програмісти, при цьому вони повинні враховувати обмеження ОС як на номенклатуру символів, так і на довжину імені. До недавнього часу ці межі були досить вузькими. Так, у файловій системі FAT довжина імен обмежувалися схемою 8.3 (8 символів – власне ім’я, 3 символи – розширення імені), а у файловій системі s5, підтримуваної багатьма версіями ОС UNIX, просте символьне ім’я не могло містити більше 14 символів. Однак користувачеві набагато зручніше працювати з довгими іменами, оскільки вони дозволяють дати файлам назви, які легко запам’ятовуються і з яких ясно видно, що міститься у цьому файлі. Тому сучасні файлові системи, а також удосконалені варіанти вже існуючих файлових систем, як правило, підтримують довгі прості символьні імена файлів. Наприклад, у файлових системах NTFS і FAT32, що входять до складу операційної системи Windows NT, ім’я файлу може містити до 255 символів.
Приклади простих імен файлів і каталогів:
quest_ul.doc
task-entran.exe
додаток до CD 254L російською мовою.doc
installable filesystem manager.doc
В ієрархічних файлових системах різні файли можуть мати однакові прості символьні імена за умови, що вони належать різним каталогам. Тобто тут працює схема “багато файлів – одне просте ім’я”. Для однозначної ідентифікації файлу в таких системах використовується так зване повне ім’я.
Повне ім’я файлу є ланцюжком простих символьних імен усіх каталогів, через які проходить шлях від кореня до цього файлу. Таким чином, повне ім’я є складовим, у якому прості імена відділені один від одного прийнятим в ОС роздільником. Часто роздільником слугує прямий або зворотний слеш, при цьому прийнято не вказувати ім’я кореневого каталогу. На рис. 1, б два файли мають просте ім’я main.exe, однак їхні складені імена /depart/main.exe і /user/anna/main exe розрізняються.
У деревоподібній файловій системі між файлом і його повним ім’ям є взаємно однозначна відповідність “один файл – одне повне ім’я”. У файлових системах, що мають мережеву структуру, файл може входити в кілька каталогів і мати кілька повних імен, тут справедлива відповідність “один файл – багато повних імен”. В обох випадках файл однозначно ідентифікується повним ім’ям.
Файл може бути ідентифікований також відносним ім’ям. Відносне ім’я файлу визначається через поняття “поточний каталог”. Для кожного користувача в кожний момент часу один з каталогів файлової системи є поточним, причому цей каталог вибирається самим користувачем командою ОС. Файлова система фіксує ім’я поточного каталогу, щоб потім використовувати його як доповнення до відносних імен для утворення повного ім’я файлу. При використанні відносних імен користувач ідентифікує файл ланцюжком імен каталогів, через які проходить маршрут від поточного каталогу до даного файлу. Наприклад, якщо поточним каталогом є каталог /user, то відносне ім’я файлу /user/anna/main.exe виглядає в такий спосіб: anna/main.exe.
У деяких операційних системах дозволено присвоювати одному й тому самому файлу кілька простих імен, які можна інтерпретувати як псевдоніми. У цьому випадку, так само як у системі з мережевою структурою, установлюється відповідність “один файл – багато повних імен”, тому що кожному простому імені файлу відповідає принаймні одне повне ім’я.
І хоч повне ім’я однозначно визначає файл, операційній системі простіше працювати з файлом, якщо між файлами і їхніми іменами є взаємно однозначна відповідність. З цією метою вона присвоює файлу унікальне ім’я, так що справедливо співвідношення “один файл – одне унікальне ім’я”. Унікальне ім’я існує поряд з одним або декількома символьними іменами, що присвоюються файлу користувачами або додатками. Унікальне ім’я є числовим ідентифікатором і призначено тільки для операційної системи. Прикладом такого унікального імені файлу є номер індексного дескриптора в системі UNIX.
