Інфор- матика

Рис. 6. Основні компоненти інформаційної системи

Наслідком прийняття такого визначення є висновок, що ефективність інформаційної системи може бути оцінена тільки в термінах її внеску в досягнення організацією її цілей.

Інформаційні системи можуть значно розрізнятися за типами об'єктів, характером і обсягом вирішуваних завдань та низкою інших ознак.

Загальноприйнятої класифікації ІС досі не існує, тому їх можна класифікувати за різними ознаками, що викликало існування декількох різних класифікацій ІС.

Зокрема, інформаційні системи – підрозділяються:

за масштабами застосування – на настільні, офісні, корпоративні;

за ознакою структурованості завдань – на структуровані (що формалізуються), такі, що не структуруються (що не формалізуються) і такі, що частково структуруються. Частково структуровані діляться на: ІС репортингу та ІС розробки альтернативних рішень (модельні, експертні). Експертні у свою чергу діляться:

на централізовані, децентралізовані і колективного використання з інтеграцією за рівнями управління, за рівнями планування тощо.

за функціональною ознакою – на виробничі, маркетингові (аналізу ринку, рекламні, постачальницькі тощо), фінансові (бухгалтерські, статистичні, і тому подібне), кадрові;

за кваліфікацією персоналу і рівнями управління – на стратегічні (топ-менеджери), функціональні (менеджери середньої ланки) і оперативні (фахівці);

за характером обробки інформації: на системи обробки даних, системи управління, системи підтримки ухвалення рішень;

за оперативністю обробки даних – на пакетну обробку і оперативну;

за мірою автоматизації – на ручні, автоматичні, автоматизовані;

Автоматизовані ІС - системи, в яких автоматизація може бути неповною (тобто потрібне постійне втручання персоналу). Автоматичні ІС - системи, в яких автоматизація є повною, тобто втручання персоналу не потрібно або вимагається тільки епізодично. Поняття "Автоматизована інформаційна система", "комп'ютерна інформаційна система" і просто "інформаційна система" є синонімами.

Більшість автоматизованих ІС є локальними системами і функціонують на рівні підприємств і установ. Нині відбувається інтенсивний процес інтеграції таких систем в корпоративні системи і далі - в регіональні і глобальні системи. Системи вищого рівня стають територіально розосередженими, ієрархічними як за функціональним принципом, так і за їхньою технічною реалізацією. Забезпечення взаємодії територіально розосереджених систем вимагає протяжних високошвидкісних і надійних каналів зв'язку, а збільшення обсягу оброблюваної інформації - ЕОМ високої продуктивності. Це приводить до необхідності колективного використання дорогих засобів автоматизації (ЕОМ і ліній зв'язку) і оброблюваної інформації (баз даних). Технічний розвиток як самих ЕОМ, так і засобів зв'язку дозволив розв'язати цю проблему шляхом переходу до створення розподілених інформаційно-обчислювальних мереж колективного користування.

Централізація різних видів інформації в одній мережі дає можливість використовувати її для вирішення широкого спектру завдань, пов'язаних з адміністративним управлінням, плануванням, науковими дослідженнями, конструкторськими розробками, технологією виробництва, постачанням, обліком і звітністю.

Якщо інформація, яка поставляється, витягається з якого-небудь об'єкту (процесу), а вихідна застосовується для цілеспрямованої зміни стану того ж об'єкту (процесу), причому абонентом, який використовує інформацію для вибору основних управляючих дій (ухвалення рішення), є людина, то таку автоматизовану ІС називають автоматизованою системою управління (АСУ).

АСУ знайшли широке застосування в усіх сферах сучасного суспільства в першу чергу як системи управління технологічними процесами і колективами людей. АСУ технологічними процесами служать для автоматизації різних функцій на виробництві. Вони широко використовуються при організації потокових ліній, виготовленні мікросхем, для підтримки технологічного циклу в машинобудуванні і тому подібне. ІС організаційного управління призначені для автоматизації функцій управлінського персоналу, наприклад, ІС управління банками, готелями, торговими фірмами і тому подібне.

Рис. 7. Класифікація інформаційних систем

за характером використання інформації - на інформаційно-пошукові, інформаційно-довідкові, інформаційно-вирішальні, керівники, що радять і тому подібне;

за мірою централізації обробки інформації - на централізовані, децентралізовані, інформаційні системи колективного використання;

за характером використання обчислювальних ресурсів - на локальні і розподілені;

за сферою діяльності - на державні, територіальні (регіональні), галузеві, об'єднань, підприємств або установ, технологічних процесів;

за класом технологічних операцій, що реалізовуються, - на системи з текстовими редакторами, системи з табличними редакторами, СУБД, СУБЗ, системи з графікою, мультимедіа, гіпертекстом;

за місцем у процесі управління підприємством - на АРМ фахівця, ІС керівника, ІС зовнішнього контролера, інтегровані системи, що об'єднують у собі частину або усе з цих функцій;

за концепцією побудови - файлові, автоматизовані банки даних, банки знань, сховища даних (СД);

за режимом роботи - на пакетні, діалогові і змішані.

Класифікація ІС за функціональною ознакою

Функціональна ознака визначає призначення системи, а також її основні цілі, завдання і функції. Структура ІС може бути представлена як сукупність її функціональних підсистем, тому функціональна ознака може бути використана при класифікації ІС.

Тип ІС залежить від того, чиї інтереси вона обслуговує і на якому рівні управління. На малюнку показаний варіант класифікації ІС за функціональною ознакою з урахуванням рівнів управління і рівнів кваліфікації персоналу.

Рис. 6. Типи ІС залежно від функціональної ознаки з урахуванням рівнів управління і кваліфікації персоналу

З рисунка видно, що чим вище за значущістю рівень управління, тим менший обсяг робіт, які виконуються фахівцем і менеджером за допомогою ІС. Проте при цьому зростають складність і інтелектуальні можливості ІС, її роль у прийнятті менеджером рішень. Будь-який рівень управління потребує інформації з усіх функціональних систем, але в різних обсягах і з різною мірою узагальнення.

Основу піраміди складають ІС, за допомогою яких співробітники-виконавці займаються операційною обробкою даних, а менеджери нижчої ланки - оперативним управлінням. Нагорі піраміди на рівні стратегічного управління ІС змінюють свою роль і стають стратегічними, такими, що підтримують діяльність менеджерів вищої ланки з ухвалення рішень в умовах поганої структурованості поставлених завдань.

У господарській практиці виробничих і комерційних об'єктів типовими видами діяльності, які визначають функціональну ознаку класифікації ІС, є:

Виробнича

Пов'язана з безпосереднім випуском продукції і спрямована на створення і впровадження у виробництво науково-технічних нововведень;

Маркетингова

Включає:

аналіз ринку виробників і споживачів продукції, що випускається, аналіз продажів;

організацію рекламної кампанії з просування продукції;

раціональну організацію матеріально-технічного постачання;

Фінансова.

Пов'язана з організацією контролю і аналізу фінансових ресурсів фірми на основі бухгалтерської, статистичної, оперативної інформації;

Кадрова

Спрямована на підбір і розставляння необхідних фірмі фахівців, а також ведення службової документації.

Зазначені напрями діяльності визначили типовий набір ІС:

виробничі системи; системи маркетингу; фінансові і облікові системи; системи кадрів (людських ресурсів); інші типи, що виконують допоміжні функції залежно від специфіки діяльності фірми.

У великих фірмах основна ІС функціонального призначення може складатися з декількох підсистем для виконання підфункцій. Наприклад

Підсистеми виробничої ІС - інформаційної системи

конструкторської підготовки виробництва;

технологічної підготовки виробництва;

управління матеріально-технічним постачанням;

управління виробничим процесом;

комп'ютерного інжинірингу тощо.

Для кращого розуміння функціонального призначення ІС у таблиці нижче наведені кожний з розглянутого вище виду та вирішувані в них типові завдання.

Функції інформаційних систем

Система маркетингу	Виробничі системи	Фінансові і облікові системи	Система кадрів (людських ресурсів)	Інші системи (наприклад ІС керівництво)
Дослідження ринку і прогнозування продажів	Планування об'ємів робіт і розробка календарних планів	Управління портфелем замовлень	Аналіз і прогнозування потреби в трудових ресурсах	Контроль за діяльністю фірми
Управління продажами	Оперативний контроль і управління виробництвом	Управління кредитною політикою	Ведення архівів записів про персонал	Виявлення оперативних проблем
Рекомендації по виробництву нової продукції	Аналіз роботи устаткування	Розробка фінансового плану	Аналіз і планування підготовки кадрів	Аналіз управлінських і стратегічних ситуації
Аналіз і встановлення ціни	Участь у формуванні замовлень постачальникам	Фінансовий аналіз і прогнозування		Забезпечення процесу вироблення стратегічних рішень
Облік замовлень	Управління запасами	Контроль бюджету
		Бухгалтерський облік і розрахунок зарплати

Класифікація ІС за характером обробки інформації

Відповідно до характеру обробки інформації в ІС на різних рівнях управління економічною системою (оперативному, тактичному і стратегічному) виділяються декілька типів ІС.

Системи обробки даних - СОДИ (EDP - Electronic Data Processing, СОДИ) призначені для обліку і оперативного регулювання господарських операцій, підготовки стандартних документів для зовнішнього середовища (рахунків, накладних, платіжних доручень, розрахунку заробітної плати, статистичній звітності і тому подібне). Такі системи разом з функціями введення, вибірки, корекції інформації виконують математичні розрахунки без застосування методів оптимізації. Горизонт оперативного управління господарськими процесами складає від одного до декілька днів і реалізує реєстрацію і обробку подій (оформлення і моніторинг виконання замовлень, прихід і витрата матеріальних цінностей на складі, ведення табеля обліку робочого часу і так далі). Ці завдання мають ітеративний, регулярний характер, виконуються безпосередніми виконавцями господарських процесів (робітниками, комірниками, адміністраторами і т.д.) і пов'язані з оформленням і пересилкою документів відповідно до чітких певних алгоритмів. Результати виконання господарських операцій через екранні форми вводяться у базу даних.

Інформаційні системи (ІС) управління - ІСУ (MIS - Management Information System, ІСУ) орієнтовані на тактичний рівень управління: середньострокове планування, аналіз і організацію робіт впродовж декількох тижнів (місяців), наприклад аналіз і планування постачань, збуту, складання виробничих програм. Для цього класу завдань характерні регламентована (періодична повторюваність) формування результатних документів і чіткий певний алгоритм рішення завдань, наприклад зведення замовлень для формування виробничої програми і визначення потреби в комплектуючих деталях і матеріалах на основі специфікації виробів. Рішення подібних завдань призначене для керівників різних служб підприємств (відділів матеріально-технічного постачання і збуту, цехів і так далі). Завдання вирішуються на основі накопиченої бази оперативних даних.

Системи підтримки ухвалення рішень - СППР (DSS - Decision Support System, СППР) використовуються в основному на верхньому рівні управління (керівництво фірм, підприємств, організацій), що має стратегічне довгострокове значення впродовж року або декількох років. До таких завдань відносяться формування стратегічних цілей, планування залучення ресурсів, джерел фінансування, вибір місця розміщення підприємств і так далі. Рідше за завдання класу СППР вирішуються на тактичному рівні, наприклад при виборі постачальників або укладенні контрактів з клієнтами. Завдання СППР мають, як правило, нерегулярний характер. Для завдань СППР властиві недостатність наявної інформації, її суперечність і нечіткість, переважання якісних оцінок цілей і обмежень, слабка формалізованість алгоритмів рішення. В якості інструментів узагальнення найчастіше використовуються засоби складання аналітичних звітів довільної форми, методи статистичного аналізу, експертних оцінок і систем, математичного та імітаційного моделювання. При цьому використовуються бази узагальненої інформації, інформаційні сховища, бази знань про правила і моделі ухвалення рішень.

Ідеальною вважається ІС, яка включає усі три типи перерахованих ІС.

Інформаційна технологія є процесом, який складається з чітко регламентованих правил виконання операцій, дій, етапів різного ступеня складності над даними, що зберігаються в комп'ютерах. Основна мета інформаційної технології – у результаті цілеспрямованих дій по переробці первинної інформації одержати необхідну для користувача інформацію.

Інформаційна система є середовищем, яке складається з елементів, якими є комп'ютери, комп'ютерні мережі, програмні продукти, бази даних, люди, різного роду технічні і програмні засоби зв'язку тощо. Основна мета інформаційної системи – організація збереження і передачі інформації. Інформаційна система є людино-комп'ютерною системою обробки інформації.

Реалізація функцій інформаційної системи неможлива без знання застосовуваної інформаційної технології. Інформаційна технологія може існувати і поза сферою інформаційної системи, наприклад, інформаційна технологія роботи в середовищі текстового процесора Word, що не є інформаційною системою; інформаційна технологія мультимедіа, де за допомогою телекомунікаційного зв'язку здійснюються передача й обробка на комп'ютері зображення і звуку.

Таким чином, інформаційна технологія є більш ємним поняттям, що відбиває сучасне представлення про процеси перетворення інформації в інформаційному суспільстві. У вмілому сполученні двох інформаційних технологій – управлінської і комп'ютерної – запорука успішної роботи інформаційної системи.

Узагальнюючи усе вищенаведене, можна дати трохи вужчі, ніж введені раніше, визначення інформаційної системи та інформаційної технології, які реалізовані засобами комп'ютерної техніки.

Інформаційна технологія - сукупність чітко визначених цілеспрямованих дій персоналу з переробки інформації на комп'ютері.

Інформаційна система - людино-комп'ютерна система для підтримки прийняття рішень і виробництва інформаційних продуктів, яка використовує комп'ютерну інформаційну технологію.

Інформаційна система - організаційно впорядкована сукупність документів, інформаційних технологій, у тому числі з використанням засобів обчислювальної техніки і зв'язку, які реалізовують інформаційні процеси.

У загальному випадку під інформаційними ресурсами розуміють увесь наявний в ІС обсяг інформації, відчуженої від її творців і призначеної для громадського використання.

Нова інформаційна технологія

Інформаційна технологія є найважливішою складовоюпроцесу використання інформаційних ресурсів суспільства. Дотепер вона пройшла кілька еволюційних етапів, зміна яких визначалася головним чином науково-технічним прогресом, появою нових технічних засобів переробки інформації. У сучасному суспільстві основним технічним засобом переробки інформації служить персональний комп'ютер, що істотно вплинув як на концепцію побудови і використання технологічних процесів, так і на якість результатної інформації. Впровадження персонального комп'ютера в інформаційну сферу і застосування телекомунікаційних засобів зв'язку визначили новий етап розвитку інформаційної технології і, як наслідок, зміну її назви за рахунок приєднання одного із синонімів: “нова”, “комп'ютерна” або “сучасна”.

Прикметник “нова” підкреслює новаторський, а не еволюційний характер цієї технології. Її впровадження є новаторським актом у тому сенсі, що вона істотно змінює зміст різних видів діяльності в організаціях. У поняття нової інформаційної технології включені також комунікаційні технології, що забезпечують передачу інформації різними засобами, а саме – телефон, телеграф, телекомунікації, факс та ін. У таблиці 2 наведені основні характерні риси нової інформаційної технології.

Таблиця 2