Тема 5.

1. На міжбанківському ринку банки задовольняють свої потреби в ресурсах за допомогою позичок: 1) в інших комерційних банках 2) у центральному банку. Міжбанківський кредит посідає особливе місце в структурі джерел залучених кредитних ресурсів банку. Він є оперативним способом одержання коштів; має в основному короткостроковий характер. Надається при встановленні кореспондентських відносин, але разом з тим міжбанківський кредит дорожчий за інші джерела. Філії комерційного банку можуть працювати на міжбанківському ринку тільки в межах своєї системи.

Однією з особливих рис кредиту, що надається НБУ, є те, що у Нацбанку існують специфічні джерела надання Міжбанківських кредитів: 1) гроші в обігу; 2) гроші в Міжбанківських розрахунках.

2. Валют­ні операції — це операції, пов'язані з переходом права власності на валютні цінності; використанням валютних цінностей як засобу платежу в міжнародному обігу; ввезенням, переказуванням і пере­силанням на територію країни та вивезенням, переказуванням і пересиланням за її межі валютних цінностей. Як правило, виділяють:

— поточні валютні операції (перекази іноземної валюти, отримання і надання фінансових кредитів на строк не більше 180 днів, переказування процентів, дивідендів та інших доходів за вкла­дами, інвестиціями тощо);

— валютні операції, пов'язані з рухом капіталу (прямі інвес­тиції, портфельні інвестиції, придбання цінних паперів, надання і отримання фінансових кредитів та строк понад 180 днів тощо). У вузькому розумінні валютні операції розглядаються як вид банківської діяльності з купівлі-продажу іноземної валюти. Переважна більшість валютних операцій у вузькому розумінні (тобто валютні операції з продажу чи купівлі валюти) на світовому валютному ринку (біля 80 %) здійснюється на його міжбанківському сегменті, оскільки валютні біржі існують не в усіх країнах світу. Міжбанківськии ринок є основою валютного ринку, оскільки на ньому формуються попит і пропозиція валюти, ціни на цей специфіч­ний товар. На макроекономічному рівні ключовим суб'єктом валютних операцій виступають державні центральні банки: Банк Англії, що є найстарішим.

3. У практичній банківській діяльності часто виникає ситуація, коли залучених банком депозитних ресурсів недостатньо для здійснення запланованих кредитно-інвестиційних операцій. Таким чином, утворюється різниця між розміром кредитів та інвестицій, які необхідно профінансувати, і наявною сумою депозитів. Для покриття цієї різниці, яка має назву "розрив фондів банку", використовуються ресурси, залучені шляхом здійснення банківських недепозитних операцій. Серед недепозитних джерел формування банківських ресурсів найбільш поширеними на сучасному етапі є: — отримання міжбанківських кредитів; — рефінансування в Національному банку України; — операції РЕПО; — емісія цінних паперів власного боргу (банківські векселі, облігації тощо). Основним джерелом недепозитних ресурсів є операції з отримання міжбанківських позик. Ці операції надають можливість банкам з недостатнім обсягом ресурсів забезпечувати виконання резервних вимог НБУ та задовольняти потреби власних клієнтів у кредитах шляхом залучення необхідних для цього ресурсів інших комерційних банків, які мають тимчасовий надлишок грошових коштів.