2. Визначення основних груп ризику та специфіки різних регіонів. Формування превентивних стратегій

Передумови торгівлі людьми можуть відрізнятися в різних регіонах тієї самої країни, залежно від історичної та культурної спадщини, гео­графічного розташування, рівня економічного розвитку та безробіття, етнічної структури населення та інших чинників. Тому найефективніші профілактичні кампанії - це такі, що беруть до уваги специфіку кон­кретних регіонів та спрямовані на конкретні групи населення в них.

Торгівля людьми – складне явище, що визначається культурними, економічними, соціальними, правовими та іншими факторами як у кра­їнах походження, так і в країнах призначення. Тому запобігання торгівлі людьми мусить бути комплексним і включати принаймні:

1. Встановлення «стримуючих засобів» для злочинців через за­провадження кримінальної відповідальності за скоєний злочин, переслідування та відповідне покарання осіб та організованих груп, задіяних у торгівлі людьми як у країнах походження, так і призначення.

2. Покращення соціально-економічних умов життя для основних груп ризику та населення загалом.

3. Інформування громадськості про проблему торгівлі людьми, включаючи надання групам ризику країн походження інформації щодо засобів захисту, безпечного працевлаштування за кордо­ном, а населенню країн призначення - інформації щодо експлуа­тації іноземних громадян на території їхніх країн та ідентифікації потерпілих.

4. Нарощування потенціалу та регулярне підвищення кваліфікації фахівців, що за родом своєї діяльності стикаються з проблемою торгівлі людьми, інформування їх про останні тенденції у сфері протидії торгівлі людьми – правоохоронців, прикордонників, со­ціальних працівників, служб працевлаштування тощо.

У країнах призначення основним елементом протидії торгівлі людь­ми має бути зменшення попиту, що породжує експлуатацію людей та призводить до торгівлі людьми, через законодавчі, адміністративні, освітні, соціальні, культурні заходи тощо.

Сприяння законній міграції має бути основою спільної стратегії у співпраці країн походження, транзиту і призначення через відповідні міжнародні договори, встановлення спеціальних візових режимів, до­тримання прав працівників, включаючи трудових мігрантів.

Будь-які превентивні заходи мають базуватися на ретельному ана­лізі поточної ситуації з торгівлі людьми в кожній окремій країні, та від­повідно до його результатів слід розробляти й використовувати най­ефективніші методи превентивної роботи.

Тоді як будь-яка людина може потрапити в ситуацію торгівлі людь­ми, деякі категорії населення є більш уразливими до цього злочину, і превентивна діяльність у країнах походження має бути зосереджена саме на таких групах, зважаючи на обмежені фінансові та людські ре­сурси організацій, що опікуються цією проблемою. Для визначення та­ких категорій населення, або груп ризику, необхідно провести ретель­ний аналіз відомих випадків торгівлі людьми, а також зіставити цю ін­формацію з даними соціологічних опитувань та досліджень.

Під час вивчення випадків торгівлі людьми варто звертати увагу на такі показники:

• вік і стать потерпілих;

• сімейний стан потерпілих від торгівлі людьми;

• рівень освіти;

• соціальний та економічний статус потерпілих;

• розмір і географічне розташування населених пунктів, звідки по­ходять потерпілі від торгівлі людьми.

Згідно з таким аналізом, а також із результатами опитувань щодо обізнаності різних груп населення з проблемою торгівлі людьми визна­чаються групи осіб, географічні та адміністративні одиниці, що є пріо­ритетними для проведення профілактичної роботи. Додатково зверта­ється увага на те, які методи роботи найбільш ефективні саме для цих груп населення. Окрема увага має приділятися соціально незахищеним групам суспільства: сиротам, одиноким матерям, інвалідам тощо.