Теорія міжнародних відносин

1. Зміст та типологія зовнішньої політики держави.

2. Міжнародна політика: сутність та закономірності розвитку.

3. Принципи сучасної міжнародної політики.

4. Глобальні проблеми сучасності.

Зовнішня політика – це закордонна діяльність держави.

Для неї характерні такі особливості:

• вона не носить владного характеру

• зовнішня політика зумовлена певним етапом розвитку міжнародних відносин або конкретною ситуацією на міжнародній арені

• зовнішня політика залежить не лише від держави, що її здійснює, а й від ступеня погодженості інтересів даної держави з інтересами інших держав

• зовнішня політика має своє інституціональне забезпечення (органи законодавчої і виконавчої влади, міністерство закордонних справ, мережа дипломатичних представницьких та інших органів зовнішніх стосунків).

У зовнішній політиці кожної держави виділяють два основних рівні:

1. рівень головних інтересів – який охоплює зовнішньо політичні інтереси держави, що пов’язані із забезпеченням її безпеки, цілісності, політичної незалежності, а також розвитком економічної і культурної самобутності.

2. рівень специфічних інтересів – рівень, який містить окремі часткові інтереси держави.

Основні форми зовнішньої політики:

• пасивна – відмова від частини сувернітету держави на користь інших держав

• активна – характеризується пошуками рівноваги між зовнішньою і внутрішньою політикою

• політика агресивна – політика держав, що мають завойовницькі цілі, втручаються у зовнішню і внутрішню політику інших держав

• консервативна – націлена на захист досягнутого рівня стосунків між державами і характеризується мінімальними змінами своєї суті

Метою зовнішньої політики є:

• забезпечення національної безпеки держави

• збільшення сили держави

• зростання престижу та зміцнення міжнародних позицій держави

Зовнішня політика виконує такі функції:

1. охоронна функція

2. представницько – інформаційна

3. організаційно – переговорна

Для організації вище названих функцій зовнішня політика використовує такі засоби:

• засоби політичні (дипломатія, переговори, участі, зустрічі)

• економічна (промисловість, сировинні ресурси, стан робочої сили)

• військові (війна, воєнний тиск)

• інформаційно – пропагандистські (пропаганда)

Міжнародна політика – це сукупність дій суб’єктів політики у відносинах між державами та на міжнародній арені вцілому.

Об’єктом міжнародної політики є міжнародні відносини.

Міжнародні відносини – це сукупність економічних, політичних, соціальних, культурних та інших зв’язків між державами та народами.

Риси міжнародних відносин:

1. невладний характер

2. відносини конкуренції, суперництва та співробітництва

3. мають децентралізований характер

4. основними засобами розв’язання інтересів в міжнародних відносин є консенсус (прийняття рішення на основі спільної згоди учасників без формального голосування) та компроміс (рішення, що задовольняє більшість)

5. в міжнародних відносинах в більшій мірі ніж у внутрішній політиці відіграє суб’єктивний чинник, особистість керівників держави

Структурні рівні міжнародних відносин:

• глобальний рівень

• регіональний або субрегіональний

• міжнародно – політичних ситуацій

• групових відносин (участь в міжнародних відносинах держав не безпосередньо, а через міжнародні організації)

• двосторонніх відносин

Суб’єктами міжнародних відносин є:

• держави

• міжнародні організації (регіонального, міжрегіонального, урядові)

• недержавні громадські і суспільно – політичні організації

Міжнародні організації – це об’єднання держав, що характеризуються такими ознаками:

• договірна осново – утворена

• наявність певних цілей

• організаційна структура

• права та обов’язки даної організації

• відповідність міжнародним правовим документам

Типологія міжнародних організацій:

• міжнародні організації глобального масштабу (ООН)

• регіонального масштабу (Рада Європи)

• міжурядові міжнародні організації (ЮНЕСКО, МАГАТЕ)

• неурядові міжнародні організації

• інтеграційні угрупування (ЄС, СНД)

• воєнно – політичні блоки

Закономірності розвитку міжнародних відносин:

1. збільшилось число суб’єктів міжнародних відносин

2. деідеологізація міжнародних відносин

3. демократизація

4. тенденція до інтернаціоналізації

5. посилення взаємозалежності країн світу

Принципи міжнародних відносин:

1. правило рівноправності

2. поваги суверенітету, недоторканності і цілісності держав

3. мирного вирішення суперечок і конфліктів і не втручання у внутрішні справи інших держав

4. принцип добросовісного виконання взятих на себе міжнародних зобов’язань

Поняття «глобалізм» означає те, що охоплює всю земну кулю і застосовується тоді коли визначаються і розглядаються загальні питання для всього людства.

Вжитий в 60-рр 20 століття Еміліо Ласлом.

Глобальні проблеми сучасності:

• соціально – політичні

• соціально – економічні

• соціально – екологічні

• проблеми людини

Головні ознаки глобальних проблем сучасності:

1. їх загально – людський характер

2. вони охоплюють всю планету

3. проявляються надзвичайно гостро

4. для їх вирішення необхідні колективні зусилля

Соціально – політичні проблеми:

• запобігання локальним війнам і світовій ядерній війні

• використання насилля у відносинах між людьми

• проведення розброєння і конверсій

• становлення між народами відносин довіри, добросусідства, співробітництва, партнерства

Соціально – економічні проблеми:

• економічна відсталість значної кількості держав

• демографічна

• продовольча

• проблема енергетичних і сировинних ресурсів

Соціально – екологічні проблеми:

• забруднення повітряного та водного басейнів Землі та загрозливе зростання відходів

• проблеми зміни клімату (потепління) і можливість кліматичної катастрофи

• зникнення багатьох видів тваринного і рослинного світу планети

• скорочення орних угідь, лісів, погіршення родючості грунтів

Проблеми людини:

• страждання людей від воїн, насилля, тероризму

• розбрат і ворожнеча між людьми

• обмеження прав і свобод громадян громадянського і суспільного характеру

• фізичне і психічне нездоров’я людини