2.3. Особливості заліснення облогових земель

Піщані відклади поширені у вигляді пластів і залягають як на поверхні землі, так і між шарами інших порід. Ті, що виходять на поверхню, в процесі існування вкрилися рослинністю, що сприяло утворенню на них різних за генезисом ґрунтів. Розрізняючи сипучі і закріплені піски, важливо зазначити, що сипучі піски мають здатність до само заростання і можуть перетворитися на закріплені.

Для умов України найпридатнішою є схема зміни рослинності на пісках, описана А.Г. Гаєлем і А.Д. Рожевим [17].

На сипучих пісках з'являється овес піщаний, пирій піщаний, рокитник руський і рідко ялівець козацький, такими елементами характеризується перша стадія.

Розпочинається ґрунтоутворювальний процес. На пісках з'являється полинь піщана, а на багатіших пісках — полинь польова. Всі ці зміни відбуваються під час другої стадії. Завершальною є третя стадія — піски заростають злаками: тонконогом піщаним, типчаком піщаним, ковилою та ін.

У підсумку в південних степових районах формується типчаково-ковильний степ, а північних – різнотравно-злаковий. У пісках накопичуються поживні речовини, що сприяють поступовому перетворенню у родючі землі.

Основна мета господарського освоєння облогових земель – це посилення процесів ґрунтоутворення, підвищення продуктивності пісків і раціональне використання їх у народному господарстві [39].

Процес ґрунтоутворення на облогових землях, в результаті атмосферного зволоження, відбувається за дерновим типом, у разі зволоження підґрунтовими водами – дерново-глейовим (лучним). Мало- і середньогумусні примітивні ґрунти з гумусовим горизонтом до 10 см утворюються у разі їх заростання. Більш давні ґрунти – дерново-підзолисті, дерново-борові та чорноземоподібні борові сформувалися під впливом лісової (перші два типи) рослинності.

На облогових землях поширені різноманітні лісорослинні умови: за родючістю від борів до судібров та за вологістю – від дуже сухих до мокрих. Однак сухі й свіжі бори та субори є найбільш розповсюдженими. На облогових землях за типологічною сіткою Погребняка зустрічаються всі шість гігротопів: дуже сухі (індекс 0) – з водами підґрунтовими глибше 5 м; сухі (1) – води підґрунтові на глибині 3-5 м; свіжі (2) – від 1,5 до 3 м; вологі (3) – від 1 до 1,5 м; сирі (4) – від 0,5 до 1 м; мокрі (болотні) – до 0,5 м.

Родючість ґрунтів визначається за кількістю поживних речовин та вологи. Для сосни сприятливими є судіброви та субори свіжих та вологих гігротопів [21].

Соснові ліси з домішкою берези ростуть на облогових землях Полісся у природних умовах, змішані сосново-дубові насадження – у найбільш родючих лісорослинних умовах. На таких ґрунтах з чагарникової рослинності росте верба козяча  (Salix caprea L.) , крушина ламка ( Frángula álnus).

Облогові землі так само, як і непридатні землі для сільськогосподарського використання, доцільно заліснювати. За всіма кліматичними показниками лісокультурного середовища на відкритих пісках труднощі суцільного заліснення збільшуються від Полісся до південного Степу. Несприятливі кліматичні умови викликають низьку приживлюваність, а нерідко і повну загибель соснових культур на сухих горбистих пісках не тільки в Степу, а й в Лісостепу і навіть – на Поліссі. Проте дослідження і практичний досвід вказують на те, що основною причиною низької приживлюваності, зрідження й загибелі лісових культур є не тільки суворі кліматичні й лісорослинні умови, а й неправильна агротехніка [41].

Ефективність лісорозведення на облогових землях залежить від їх вмісту поживних речовин, а також їхнього забезпечення вологою. Розподіл у них вологи впливає на труднощі вирощування лісу на облогових землях. Якщо рослини не утворять потужної кореневої системи то вони відчувають навіть у лісовій і лісостеповій зонах нестачу вологи.

При залісненні облогових земель необхідно враховувати також генетичний тип, склад, ступінь гумусованості, засоленості грунту. Методи і способи створення лісових культур на облогових землях неоднакові.

На облогових землях для усіх природних зон України головною породою є сосна звичайна, а на пісках Степу – ще й сосна кримська  (Pinus pallasiana), для судібров мокрих усіх зон – вільха чорна (Alnus glutinosa L.)  та верба біла (Salix alba L); для вологих та свіжих судібров – тополя чорна (Pópulus nígra); в Степу в сухих та свіжих судібровах – робінія звичайна (Robinia pseudoacacia L.) Чисті культури сосни звичайної, створені на облогових землях, в більшості випадків (на 21 %) у перші роки після створення, пошкоджуються підкоровим клопом, що в подальшому розвитку призводить до ураження соснового насадження кореневою губкою. Саме тому доцільно створювати змішані насадження сосни з березою повислою, в свою чергу збільшуючи густоту посадки до 1517 тис. шт.·га^-1, ми зменшуємо строки змикання лісових культур, що призводить до прискорення створення лісового середовища, непридатного для розмноження шкідників, з подальшим регулюванням густоти культур своєчасним проведенням рубок догляду. А також для поліпшення умов розпаду підстилки до соснових насаджень вводять домішок листяних порід, у ґрунті накопичується більше поживних речовин, що сприятиме збільшенню корисних птахів і фауни. У сухих борах листяні породи ростуть дещо гірше. На облогових землях Полісся й Лісостепу висаджують сім рядів сосни звичайної ( Pínus sylvéstris) та три ряди берези повислої  ( Bétula péndula). Для судібров Полісся й Лісостепу можна рекомендувати наступну схему змішування: сім рядів сосни звичайної, підгінні породи з чагарником – восьмий і десятий ряди, дев'ятий ряд – дуб звичайний (Quercus robur L).

Також на зазначених землях варто створювати насадження з сосни та берези. Краще ці породи змішувати смугами, де 4 ряди сосни чергуються з одним рядом берези, оскільки при змішуванні через ряд береза затінює і сповільнює ріст сосни, так як є швидкоростучою породою. У чистих за складом насадженнях другого класу віку сосна має середню висоту 6,8 м у 17 років, 6,0 м − у 16 та 10,6 м − у 20 років. У мішаних лісостанах за умов кулісного змішування сосни і берези за схемою 7рСз1рБп, сосна звичайна досягає середньої висоти 7,8 та 7,5 м, а береза − 8,0 та 9,9 м. У культурах зі схемою змішування 7рСз3рБп висота сосни у 16 років має висоту 7,0 м, берези − 8,0 м, а при змішуванні 5рСз2рБп – у сосни 7,2 м, у берези − 8,2 м. У свіжих суборах в культурах другого класу віку береза за висотою перевищує сосну на 1-2 м, третього − на 0,5-1,0, четвертого − до 0,5 м. У сосново-березових культурах, де раніше проводили рубки догляду за лісом, різниця у висотах складових порід відсутня і взаємодія порід позитивна. Діаметри стовбурів у дерев берези переважно більші, ніж у сосни, лише при схемі змішування 5рСз5рБп вони однакові або дещо менші. У культурах сосни, де домішка берези сягає 10-20 %, продуктивність насаджень на 10-35 % більша, ніж чистих соснових деревостанів. Запас насаджень із значною домішкою берези менший, ніж у чистих соснових, оскільки із збільшенням домішки берези, кількість дерев і повнота насадження зменшуються. У випадку, коли частка берези у складі насадження сягає 50 %, спостерігається багато пригнічених дерев сосни, що викликає загрозу заміни головної породи березою. Тому бажано не формувати лісові насадження такого складу, за винятком ділянок у вогнищах кореневої губки. У лісових культурах, що створені за схемою 5-7 рядів сосни з 3-5 рядами листяних порід, сосна в крайніх рядах куліс утворює односторонню низькоопущену крону з товстими гілками, стовбури викривлені й збіжисті, що суттєво впливає на вихід ділової деревини. Для підвищення виходу останньої в насадженнях, змішуваних кулісами, рекомендується створювати лісові культури з міжряддями 1,5-2,0 м. Це прискорює відмирання бокових гілок і сприяє формуванню повнодеревних рівних стовбурів дерев.

Під час створення лісових культур на колишніх облогових землях слід надавати перевагу мішаним насадженням. У свіжих суборах березу повислу рекомендується вводити в соснові культури 1-2 рядами через 5-7 рядів сосни. Щоб не допустити пригнічення березою сосни в таких культурах, першу у віці 4-6 років необхідно “садити на пень”.

Чисті березові насадження доцільно створювати на Поліссі і в Лісостепу у вологих і свіжих судібровах, де для неї оптимальні умови для росту і розвитку. На таких ґрунтах можна садити ягідні чагарники й деревця – калину звичайну ( Viburnum opulus), бузину чорну  ( Sambúcus nígra) , смородину золотисту  і чорну( Ribes aureum, nígrum), горобину звича́йну (Sorbus aucuparia), ялівці звичайний та козацький  (Juniperus communis L ,sabina L..).

У кращих і добре забезпечених вологою умовах (С₂-С₄) на облогових землях можна вирощувати чисті насадження з тополі, а в С₅ – з вільхи чорної та верби [7].

З метою створення біологічно стійких насаджень на облогових землях необхідно своєчасно на піщаних ґрунтах відновлювати вирубки в сосновому господарстві, а при залісненні пустирів потрібно вводити до складу культур для сосни  березу пухнасту, тополю бальзамічну  (Populus balsamifera), сосну Банкса (Pinus banksiana L.) (Стопкань В.В., Лавриненко Д.Д., Похітон П.П., 1954; Лавриненко Д.Д., 1960; Корецький Г.С., 1967), корені яких здатні долати опір з боку ґрунтової маси (Висоцький Г.М., 1908, 1911), а також в пісках створенням вертикальних кротовин відновлювати глибинну ризосферу, заповнюючи їх вологоємким матеріалом: компостом,торфом, деревними рештками, бурим вугіллям, (Логвиненко І.І., 1970, 1971); вирощувати культури сосни звичайної на облогових землях до стадії жердняку в густих (1215 тис. дерев на гектарі) насадженнях.

На Україні, в основному, створюють переважно масивні лісові культури при залісенні облогових земель. Одним з основних елементів агротехніки для створення культур є спосіб обробітку ґрунту. В напрямі від Полісся до Степу глибину обробітку ґрунту слід збільшувати, від вологих умов місцезростання до сухих, від родючих глибоких супіщаних ґрунтів до бідних. У сухих та бідних піщаних ґрунтах щільність будови утворює перепону для глибокого вкорінення сосни, оскільки завдяки йому забезпечується умови для їхнього розвитку на багато років уперед.

На облогових землях способи створення лісових культур різноманітні залежно від природної зони, типу лісорослинних умов та категорії лісокультурної площі.

На облогових землях південного Лісостепу, а також у загрозливому випадку вітрової ерозії на Поліссі, найпоширенішим способом створення культур сосни є вузькострічковий. На Поліссі та в Північному Лісостепу особливо під захистом стіни лісу, де для виникнення дефляції немає загрози, доцільно застосовувати під лісові культури суцільну оранку ґрунту. У свіжих та вологих суборах обробіток ґрунту проводять так само, як на суглинках й супісках. У Лісостепу, переважно у південному, плантажна оранка під захистом стін лісу створює сприятливі умови для росту коріння сосни та значно полегшує боротьбу з трав'яною рослинністю, особливо в перші роки після створення лісових культур.

Культури сосни при суцільній оранці створюють механізованим шляхом з міжряддями 2,5-3 м. Можна створювати культури із міжряддям 1,5 м, які при проведенні лінійних доглядових рубань в молодняку до 10-річного віку можна раціонально використовувати на новорічні ялинки та виготовлення хвойно-вітамінного борошна. За створеними культурами варто проводити суцільний механізований догляд. Створення сприятливих умов для приживлюваності, росту, усунення негативного впливу трав’яної рослинності та порослі різних порід, скорочення строків зімкнення й переведення в покриту лісом площу є основною метою доглядів за лісовими культурами. За допомогою догляду видаляється трав’яна та небажана деревна рослинність, поліпшуються фізичні властивості ґрунту, зменшується випаровування з його поверхні. Проведені дослідження в однорічних культурах з вивчення впливу доглядів за ґрунтом показали, що переважно на загальний стан соснових насаджень значною мірою впливає кількість проведених агротехнічних доглядів. При їх малій кількості (3) – саджанці заростали трав’яною рослинністю, а при великій кількості (15) – дуже пошкоджувалася коренева система саджанців сосни.

На зарослих землях влітку або восени дискують ґрунт дисковими знаряддями смугами шириною 80-90 см між їх центрами на відстані 3 м в один або два сліди, для того щоб знищити трав'яну рослинність. У центрах майбутнього насадження, а також і у рядах розпушення ґрунту здійснюється на глибину 60-80 см розпушувачем РН-60 або іншими розпушувачами. Одночасно із розпушенням у ґрунт вносять гербіциди і в два сліди проводять дискування. Посадка культур сосни проводиться навесні лісосадильними машинами.

Перші 2-3 роки у 1,5-метровій зоні проводять обробку ґрунту сідлаючого типу дисковими культиваторами, а захисну зону в рядах, яка становить 25-40 см обробляють вручну. Посередині міжрядь залишають смугу природного травостою завширшки 1,5-1,0 м, яка виконує протиерозійну роль. Також від ступеня заростання облогових земель залежить кількість доглядів. Механізовані догляди за ґрунтом у міжряддях проводять суцільно починаючи з 3-4-го року і до зімкнення культур.

Щоб не проводити у рядах культур ручні догляди використовують гербіцид симазин, який потрібно вносити одночасно з підготовкою ґрунту. Цей препарат необхідно змішувати з торфом, щоб він затримувався у верхньому шарі ґрунту, інакше на нещільному ґрунті гербіцид промивається водою у його нижні шари, що спричиняє загибель культур сосни.

Для боротьби з бур'янами в рядах культур застосовують також ротаційні культиватори і пристрої та борони з високими зубами, але зазначені знаряддя можуть дещо пошкоджувати соснові саджанці [21].