Питання 2. Суть стійкості роботи ог та організація і проведення дослідження стійкості його роботи

Розвиток науково-технічного прогресу і поява сучасних виробництв призвели до підвищення ризику виникнення техногенних та природно – техногенних аварій і катастроф. Тому одним з основних завдань цивільного захисту є проведення заходів, які спрямовані на підвищення стійкості роботи об’єктів в умовах надзвичайних ситуацій мирного та воєнного часу.

Під стійкістю об’єкта розуміють здатність його будівель і споруд, комунально-енергетичних мереж, верстатів та обладнання (тобто всього інженерно-технічного комплексу) протистояти впливу різних несприятливих факторів.

Стійкість роботи об'єкту – це здатність його в надзвичайних ситуаціях випускати продукцію у запланованому обсязі, необхідної номенклатури і відповідної якості, а у випадку впливу на об'єкт вражаючих факторів, стихійних лих та виробничих аварій – в мінімально короткі строки відновити своє виробництво при середніх та слабких руйнуваннях.

Під стійкістю роботи об'єктів, які безпосередньо не виробляють матеріальні цінності, розуміється їх спроможність виконувати свої функції в умовах надзвичайних ситуацій.

Стійкість промислового підприємства складається зі стійкості:

а) інженерно-технічного комплексу (будівель, споруд, систем енерго-газо- та водопостачання і каналізації, технологічного обладнання) до дій сил стихійних явищ природи, аварій та катастроф, а у воєнний час - уражаючих факторів зброї масового ураження;

б) виробничої діяльності об'єкта (захист виробничого персоналу, надійність систем управління, постачання, спроможність відновлення роботи у стислі терміни).

Стійкість роботи об'єкта залежить від таких основних факторів:

- розміщення об'єкту відносно великих міст, об'єктів атомної енергетики, хімічної промисловості, воєнних об'єктів та ін.;

- природно - кліматичних умов;

- технології виробництва;

- надійності захисту працюючих і населення від впливу уражаючих факторів НС;

- надійності системи постачання об'єкту всім необхідним для виробництва продукції (паливом, мастилами, електроенергією, газом, водою, хімічними засобами захисту рослин, ветеринарними засобами, мінеральними добривами, запасними частинами, технікою та ін.);

- здатності інже­нерно-технічного комплексу протистояти надзвичайним ситуаціям;

- стійкості управління виробництвом і ЦЗ;

- психологічної підготов­леності керівного складу, спеціалістів і населення до дій в умовах НС;

- підготовленості об'єкту до проведення рятувальних та інших невідкладних робіт для відновлення порушеного виробництва.

Перелічені фактори є основними і загальними для усіх об'єктів. Шляхами підвищення стійкості роботи в умовах надзвичайних ситуацій є:

1. забезпечення надійного захисту робітників та службовців від уражуючих факторів сучасної зброї, аварій, катастроф і стихійного лиха;

2. захист основних виробничих фондів від уражуючих факторів, у тому числі і від вторинних, які виникають внаслідок надзвичайних ситуацій;

3. стійке забезпечення всім необхідним для випуску запланованої продукції;

4. підготовка до відновлення порушеного виробництва;

5. підвищення надійності та оперативності управління виробництвом та заходами ЦЗ.

1. Захист робітників та службовців досягається трьома основними способами:

— укриття людей у захисних спорудах;

— проведення евакозаходів;

— використання засобів індивідуального та медичного захисту.

Надійно захистити виробничий персонал об'єкта можливо лише при комп­лексному використанні усіх цих способів захисту.

2. Захист виробничих фондів полягає у підвищенні протидії будинків, споруд і конструкції об'єкта до уражуючих факторів та захисті технологічного обладнання, верстатів, систем, комунікацій та інших засобів, що формують основу виробничого процесу.

Велику роль у підвищенні стійкості роботи об'єкта має створення надійних систем електро-, водо- та теплозабезпечення — стійкість яких у свою чергу досягається:

а) підвищенням стійкості електрозабезпечення:

— розподіл схеми електромереж на незалежно працюючі частини;

— закільцювання електромереж та підключення їх до декількох джерел енергозабезпечення;

— створення резерву дизельних електростанцій;

б) підвищенням стійкості систем водопостачання:

— водопостачання від двох незалежних джерел, одне з яких підземне;

— захист вододжерел та резервуарів чистої води;

— створення обвідних (байпасних) ліній навколо водонапірних веж;

в) підвищенням стійкості систем газо-, тепло - та паливозабезпечення:

— розподільні газопроводи робляться підземними та передбачається їх кільцювання:

— газорозподільні станції та опорні пункти обвідних газопроводів перед­бачаються в підземному варіанті;

— встановлюються в основних вузлових точках систем газозабезпечення автоматичні вимикаючі пристрої, які спрацьовують при аваріях.

Підвищення протипожежної стійкості досягається:

— максимальним скороченням запасів паливо - та вибухонебезпечних речовин;

— проведення профілактичних протипожежних заходів;

— підготовкою сил і засобів пожежогасіння.

3. Для підвищення стійкості системи матеріально-технічного постачання на об'єктах створюються запаси сировини, паливо, комплектуючих вузлів і деталей, обладнання, які дозволяють продовжувати роботу на випадок дезорганізації постачання.

Стійкості системи управління залежать від:

— підготовки пунктів управління (захищених);

— забезпечення засобами зв'язку;

— використання автоматизованих систем управління.

4. З метою прискореного (негайного) відновлення порушеного виробництва проводиться:

— розроблення необхідної технічної та технологічної документації;

— створення запасів матеріальних засобів для відновлювальних робіт і розрахунки сил і засобів для їх проведення;

— визначення вірогідної черговості робіт з відновлення виробництва з урахуванням наявних ресурсів та місцевих умов.

Крім того, на стійкість роботи об'єкта буде впливати наявність підготовленої робочої сили.

5. Підвищення надійності та оперативності управління виробництвом дося­гається за рахунок:

— створення на об'єкті стійкої системи зв'язку;

— високої підготовки керівного складу;

— своєчасного прийняття правильних рішень та постановка завдань підлеглим у відповідності до обстановки, що склалася.

Як бачимо підвищення стійкості роботи об'єктів досягається завчасним проведенням цілого комплексу інженерно-технічних, технологічних та організа­ційних заходів, які спрямовані на максимальне зниження впливу сил стихійних явищ природи, аварій та катастроф, а у воєнний час - уражаючих факторів зброї масового ураження і створення умов для ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій.

Інженерно-технічні заходи — це комплекс робіт, що забезпечує підвищення стійкості виробничих будинків і споруд, обладнання, комунально-енергетичних систем.

Технологічні заходи забезпечують підвищення стійкості роботи об'єкта шляхом зміни технологічного процесу, що сприяє спрощенню виробництва про­дукції та усуває можливість виникнення вторинних уражуючих факторів.

Організаційні заходи передбачають розроблення і планування дій керівного, командно-начальницького складу штабу, служб і формувань ЦЗ при захисті робітників і службовців, проведення рятувальних та інших невідкладних робіт, відновлення виробництва.

2.1. Норми проектування інженерно-технічних заходів цивільного захисту

Для підвищення стійкості роботи об’єкта існують норми проектування інженерно-технічних заходів цивільного захисту

Нормативна база проектування - це система міжнародних, державних та відомчих офіційно прийнятих документів, які регламентують основні правила і обмеження у діяльності архітекторів, будівельників, технологів та інших спеціалістів, які розробляють проектну документацію, якою визначаються містобудівні, об'ємно-планувальні, архітектурні, конструктивні, технічні, технологічні вирішення, а також кошториси об'єктів будівництва. Таку систему складають документи різних ієрархічних рівнів. До вищого належать міжнародні та державні правові акти, які нормують концептуальні положення.

Нижчі рівні - це нормативно-технічна документація: графічні й текстові конструктивні та технологічні матеріали, які встановлюють обов'язкові або рекомендовані правила і норми, що використовують під час проектування, виготовлення, випробування, експлуатації або ремонту споруд або обладнання.

Під час розроблення та реалізації містобудівної документації суб'єкти містобудівної діяльності зобов'язані дотримуватись основних завдань та заходів щодо забезпечення сталого розвитку населених пунктів та екологічної безпеки територій.

Структура нормативних документів охоплює всі аспекти, які повинні врахувати інвестори і розробники проектів будь-якого підприємства, будинку або споруди. Сьогодні серед цих аспектів особливого значення надають виконанню вимог введеного в дію ДБН В. 1.2-4-2006 "Інженерно-технічні заходи цивільного захисту (цивільної оборони)".

Апогеєм нормативної документації є поява Національного стандарту ДСТУ БА.2.2.-7: 2010 "Проектування. Розділ інженерно-технічних заходів цивільного захисту (цивільної оборони) у складі проектної документації об'єктів. Основні положення".

Інженерно-технічні заходи цивільного захисту (цивільної оборони) сукупність реалізованих під час будівництва проектних рішень, спрямованих на забезпечення захисту населення і територій та зниження матеріальних збитків від надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру, від небезпек, що виникають під час ведення воєнних дій або внаслідок цих дій, а також диверсій.

Інженерно-технічні заходи цивільного захисту (цивільної оборони) виконують одночасно три суміжні завдання.

1. По-перше, вони підвищують захищеність об'єкта який проектується, його виробничі фонди, технологічні процеси, адміністративні та житлові будинки, а також працівників та населення на прилеглих територіях від дій природних, техногенних та воєнних загроз.

2. По-друге, зменшують небезпеку та наслідки таких дій на населення і територію у районі майбутнього об'єкта, можливі втрати людей та матеріальні збитки, терміни виконання аварійно-рятувальних та інших робіт і витрати на них.

3. По-третє, ці заходи в тій чи іншій формі підвищують надійність повсякденної експлуатації підприємства, яке проектується.

Обов'язкова реалізація вимог інженерно технічних заходів з ЦЗ позитивно впливатиме на стан захисту населення і територій, готовності ЄДСЦЗ до можливих НС.

2.2. Основні вимоги інженерно-технічних заходів цивільного захисту

Здійснення основних заходів інженерного захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій, а саме: розроблення генеральних планів забудови населених пунктів, проектів забудови території мікрорайонів, проектів планування промислових зон (районів) міст, реконструкцію та технічне переоснащення підприємств, будівель та споруд і раціональне розміщення об'єктів підвищеної небезпеки; спорудження будинків, будівель, споруд, інженерних мереж і транспортних комунікацій із заданими рівнями безпеки та надійності визначається Законами України "Про планування і забудову територій", "Про основи містобудування".

Інженерний захист населення і територій - це комплекс інженерно-технічних заходів, який проводять завчасно та в оперативному порядку, спрямований на попередження або максимальне зниження втрат населення та матеріальних збитків при виникненні надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

Інженерні заходи охоплюють значне коло заходів, пов'язаних з інженерним забезпеченням аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт під час ліквідації надзвичайних ситуацій, життєзабезпеченням потерпілого населення, сталої роботи об'єктів економіки в кризових ситуаціях.

Інженерно-технічні заходи цивільного захисту застосовують під час проектування запобіжних заходів цивільного захисту від наслідків надзвичайних ситуацій.

Інженерно-технічні заходи ЦЗ поширюються:

• на категорійовані міста та окремо розташовані об'єкти особливої важливості і першої категорії;

• на об'єкти, розташовані в категорійованих містах та території, що прилягають до цих міст;

• на всю територію країни в частині, що стосується захисту населення від радіоактивного зараження місцевості.

Згідно з Кодексом ЦЗ України ст. 54 всі міста та суб’єкти господарювання відносять до відповідних груп і категорій цивільного захисту:

- міста, на території яких розміщені суб’єкти господарювання, що мають важливе економічне і стратегічне значення для економіки і безпеки держави та становлять небезпеку для населення і територій у зв’язку з можливістю радіоактивного, хімічного забруднення чи катастрофічного затоплення, відносяться до відповідних груп цивільного захисту - особливої, першої, другої чи третьої;

- суб’єкти господарювання, що мають важливе значення для національної економіки і оборони держави, відносяться до відповідних категорій цивільного захисту - особливої важливості, першої чи другої. Разом зазначені міста і підприємства називаються категорійованими.

Норми проектування інженерно-технічних заходів забезпечення життєдіяльності у надзвичайних ситуаціях містять такі основні заходи, які необхідно враховувати під час планування та будівництва ОГ, будівель і споруд, комунально-енергетичних мереж:

1. Розосередження всіх основних життєво важливих елементів промислового та міського господарства і розселення основних мас населення на великих площах, при цьому вирішальне значення повинна мати найдоцільніша забудова населених пунктів та промислових об'єктів.

2. Дубльоване виконання важливих елементів життєвих систем ОГ у двох-трьох і більше видах, здатних у потрібний момент своїм виробничо-технічними можливостями замінити один одного.

3. Об'єднання комунікацій промислового та міського господарства в систему для безперебійного використання резервів у випадку руйнування одного з елементів будь-якої системи.

2. Безпосередній захист населення, робітників і службовців, які продовжують свою діяльність у надзвичайних ситуаціях.