Розділ і. Історіографія теорії та практики європейського музичного виховання

1. Сутність процесу музичного виховання та його компоненти

Сутність у процесуальному значенні відбиває глибинні зв’язки, внутрішні відношення, що визначають провідні риси та тенденції певної речі або явища. Сутність виховного процесу, як визначає О. Михайличенко, включає такі компоненти: мету, закономірності, рушійні сили, структуру, етапи виховного процесу та оптимальні умови його здійснення [33, с. 305 – 306]. Нижче розглянемо сутність музичного виховання.

На сучасному етапі процес музичного виховання розглядається дослідниками як якісна зміна рівня естетосфери особистості, що передбачає розвиток естетичної сві­домості, емоційно-почуттєвої та художньо-творчої діяльності, які є осно­вою даного процесу. За О. Рудницькою, він вивчається з різних позицій: естетичного сприймання, поглядів, потреб, інтересів, ставлень, іде­алів, ціннісних орієнтацій, смаку, діяльності, що впливають на механізм дії, спричинюють модифікацію його компонентної структури, принципово не змінюючи сутності і змісту музично-естетичного виховання: формування естетичної свідомості, емоційно-почуттєвої сфери і творчого самовияву особистості [45].

Виховання естетичного світосприймання у музично-творчому процесі розглядається у працях відомих вчених-педагогів Н. Ветлугіної, Г. Падалки, О. Ростовського, О. Рудницької, В. Шацької [43; 44; 45]. На їхню думку, музично-естетичне виховання перед­бачає розвиток культури почуттів, сві­то сприймання. Воно невід'ємне від та­ких констант, як наміри, судження, дії [44]. Зокрема, О. Сапожник зазначає, що компонентами музично-естетичного виховання школярів є розвиток здатності сприймати, відчувати, розу­міти прекрасне в житті і мистецтві; прагнення брати активну участь у його створенні; внесення естетичних елементів у життя через розвиток художніх здібностей особистості до піз­нання, оцінки, творчості [47].

Питання сутності процесу музичного виховання з позиції музичного сприймання досліджували В. Бєлобородова, Д. Кабалевський, О. Костюк, В. Медушевський, Є. Назайкінський, О. Ростовський. Вони вважають, що процес сприймання музики є багаторівневим і передбачає, логічні етапи, що нерідко поєднуються: створення установки – слухання – розуміння – інтерпретація й оцінка – післядія музики [44].

Музичне сприймання як складову музично-естетичної свідомості розгля­дає і О. Рудницька, яка подає такий узагальнений варіант його структури: перцептивне розрізнення музичних звучань, аналіз і розуміння твору, ес­тетична оцінка. Ознаками сформованості даного процесу є інтерес, вибір­ковість, ерудиція, емоційність, адек­ватність розуміння інформації, інтер­претація, творча діяльність. Узагаль­нений характер цих ознак дозволяє виокремити їх у такі блоки: почуттєво-емоційний, інформаційний та діяльнісний як домінуючий [46].

Для харак­теристики емоційного блоку визначе­но три групи критеріїв: ціннісні орієн­тації, що відображають художньо-ес­тетичний кругозір; знання, досвід, му­зичні інтереси і потреби; естетична оцінка, що охоплює вміння, емоційне співпереживання, аналіз засобів ви­разності, емпатію, творчу інтерпрета­цію; самооцінка. Дані критерії, на дум­ку О.П. Рудницької, базові не тільки для вивчення індивідуальних особли­востей спілкування з музикою, а й є основою розвитку музично-естетичної культури особистості [46, с.5].

Естетичне виховання передбачає на­явність сформованих знань, розвине­них естетичних почуттів, естетичного сприймання та переживання, оцінних здібностей та художньо-творчої діяль­ності в аспекті естетичного, яка є під­сумковим, інтегративним виявом особистісного естетичного ставлення. О. Рудницька наголошує, що нехтування „активною самостійною оцінною діяльністю учнівської молоді, її власними оцінками, почуттями і судженнями і призводить до взаємозамінювання естетичного виховання однією з його складових — естетичною освітою. Процес музично-естетичного виховання безпосередньо пов'язаний з оволодінням інформаційною культурою, яка сприяє подоланню протиріч між стереотипним і творчим мисленням старшокласників. Інформаційна культура розглядається в єдності з емоційною, в основі якої лежить виховання почуттів. У свою чергу, останні є головним педагогічним компонентом музично-естетичного виховання. Сприйняття і розуміння музичного твору не відбудеться, якщо в індивіда не розвинена здатність бачити, чути, володіти словом. Слід відмітити, що на сучасному етапі у навчально-виховному процесі емоційна культура особистості недостатньо регулюється формальною шкільною освітою. Педагогічне керівництво музично-естетичним вихованням передбачає врахування сучасного стану музично-естетичної ерудованості особистості та компетентності вихователів [45, с. 22].

З-поміж усіх видів мистецтв із музикою дитина зустрічається найраніше, ще в колисці. Вона набуває поетапно почуття і усвідомлення поодиноких складових музики. Насамперед, ритму, а потім – мелодії. Першокласники з перших уроків виявляють помітну цікавість до музики рухливого, веселого, життєрадісного характеру. У міміці, жестах, рухах під музику вони відкрито виражають свої переживання, почуття задоволення. На заняттях з музики вчитель знайомить дітей із кращими зразками народної музики, надбаннями вітчизняної і зарубіжної класики, у тому числі й сучасної. Саме освоєння класичної спадщини є основою виховання музичної культури учнів. Для того, щоб осягнути високі духовні цінності мистецтва, треба бути підготовленим, відчувати потребу в повсякденному спілкуванні з ним, любити й розуміти його специфічну мову, вміти відріз­няти справжні художні цінності від уявних. Різноманітна музична діяльність (слухання музики, спів, гра на дитячих музичних інструментах, музично-ритмічні рухи) є однією з умов усебічного розвитку музичних здібностей дітей [32].

І. Гадалова музичне виховання визначає як цілеспрямований, систематичний вплив на особистість з метою формування її музично-естетичних смаків, розвитку музичних здібностей [5, с. 3].

Її погляди підтримує Л. Дмитрієва, яка підкреслює, що саме вчитель повинен формувати в учнів потребу в сприйнятті музики. Музичне сприйняття розвивається не тільки в процесі слухання музики, але й в інших видах музичної діяльності. Тому дуже важливо, щоб учні набували навичок і вмінь в галузі співу, ритміки, гри на дитячих музичних інструментах, освоювали основи музичної грамоти, що сприяє свідомому, виразному виконанню пісень, танців, ігор. Отже, формування музичної культури учнів залежить від рішення освітніх і розвивальних завдань [12, с. 11].

О. Апраксіна доповнює, що музичне виховання – цілеспрямований і систематичний розвиток не лише музичних здібностей, але й «виховання емоційного відгуку на музику, здатності розуміти і глибоко переживати її зміст; складова естетичного виховання» [17, с. 7].

О. Михайличенко намагається узагальнити попередні дослідження й визначити сутність музичного виховання як 1) «педагогічної діяльності»; 2) складової духовного розвитку людини, її художньо-емоційної сфери, естетичного ставлення до навколишнього життя»; 3) «засіб розвитку музичних здібностей людини, що забезпечують свідоме сприймання музичного мистецтва, спроможність критичного ставлення до музичних явищ, … збереження та примноження національних музичних традицій»; 4) спеціально організований цілеспрямований процес формування професійних музичних якостей та музично-естетичної свідомості майбутнього музиканта» [33, с. 308].

Структуру процесу музичного виховання складають мета, зміст, форми організації, методи і засоби виховання, результат.

Д. Кабалевський стверджує, що метою музичного виховання є формування у школярів музичної культури як невід’ємної частини їхньої духовної культури, а О. Ростовський уточнює – «на основі української національної культури» [відповідно 18; 44].

Більшість теоретиків і практиків схиляється до думки, що найважливіше завдання музичного виховання в школі – формування слухацької музичної культури учнів, тому що сьогоднішній учень у майбутньому – слухач, що виявляє свої інтереси і смаки. Від сформованості слухацької музичної культури залежить, чи буде людина самостійно вдосконалювати свій внутрішній світ при спілкуванні з мистецтвом. Тому основ­ною метою музичного виховання, незалежно від віку, мусить стати розвиток естетичного сприймання, визначальною ознакою якого є здатність особистості розуміти музику і реагувати на неї із задоволенням, захопленням [5; 14; 19].

Зміст музичного виховання включає формування музично-естетичної свідомості особистості, її музичних здібностей та навичок музично-творчої діяльності (О. Михайличенко) [33].

Отже, музичне виховання – складна багаторівнева структура, основою якої є естетична свідомість, емоційно-почуттєва сфера і художньо-творча діяльність школярів. Метою їхнього музичного виховання є доведення естетосфери до рівня, необхідного для повноцінного життя у ціннісній ієрархії музичної культури, що передбачає закономірний процес руху від простіших форм естетичної практики до більш досконалих її виявів. Нижче розглянемо історію становлення теорії та практики музичного виховання в країнах Європи з найдавніших часів до ХХ століття.