Поява і роль козацтва в історії україни до XVII ст.

• Час і причини появи козацтва. Природно-географічні умови козацького краю

• Засну­вання Запорізької Січі

• Створення реєстро­вого козацького війська

• Державний устрій козацтва

• Боротьба козацтва проти татар­сько-турецької агресії

• Козацько-селянські повстання у другій половині XVI ст.

Час і причини появи козацтва

Природно-географічні умо­ви козацького краю.

• Пе­реважна більшість радянських істориків зародження укра­їнського козацтва виводила з першої згадки про нього на Поділлі під 1489 р., інші (Грушевський) вбачали його ще в давньоукраїнських бродниках і берладниках.

• Термін «козак» на письмі вперше згадано в «Таємній історії монголів» під 1240 р. і означав людину самотню, не зв'язану ні з домівкою, ні з сім'єю. У словнику половець­кої мови це слово під 1303 р. трактувалося як «страж», «конвоїр». У збірці коротких житій святих під 1308 р. роз­повідалося про вбивство козаками якогось Альмачі. Тобто в термін «козак» вкладався різний зміст.

• слово «козак» поступово набуло в українського народу значення особисто вільної, мужньої й хороброї людини, незалежної від офіційних властей, захисника України й оборонця пра­вославної віри.

Поява козацтва мала під собою два основних взаємо­пов'язаних чинники: природне прагнення людей до особис­тої, політичної, господарської й духовної свободи та необ­хідність захисту краю від татар.

• Щоб дістати повну сво­боду дій і уникнути податкового ярма, найсміливіші найпідприємливіші селяни й міщани Волині, Поділля та Ки­ївщини почали дедалі частіше тікати на прикордонні зі степом українські землі. Ще здавна на них чи не щоліта відходникн-промисловики добували рибу, шкури, мед та інші дари природи. Втікачі та відходники осідали й заво­дили господарство на благодатних землях Поділля й Пів­денної Київщини, які вражали сучасників своїм багатством. Зрозуміло, що таке багатство не могло не приваб­лювати людей. І ніщо не могло втримати сміливців у їхній жадобі до багатства й волі.

• Але життя в цьому благодатному краї проходило на грані смертельного ризику. Майже щорічні вторгнення та­тарських орд завдавали непоправної шкоди насамперед господарству й життю мешканців пограничної зі степом території. Тому вони воліли займатися тими видами гос­подарства, які не так страждали від ворожих нападів, на­самперед мисливством, рибальством і бортництвом.

• У дру­гій половині XV ст. збільшується кількість зимівників і слобід на Південному Бузі, Синюсі, Дніпрі, Трубежі, Сулі

• З поодиноких жителів і втікачів утворюється соціальна група людей під назвою «козаки», яка починає відігравати помітну роль на пограниччі України зі степом. Вперше на центральних українських землях козаки згадуються під 1489 р., коли вони допомагали війську сина польського ко­роля Яна Ольбрехта наздогнати татарський загін на Брацлавщині.

• В 1492 р. козаки захопили татарський корабель під Тягинею, а в 1499 р. мали віддати київському воєводі десятину зі своєї здобичі, взятої під Черкасами. Тобто аре­ал поширення козацтва наприкінці XV ст. сягав Середнього Подніпров'я. Хоча, можливо, козаки мешкали тут ї раніше.

• Слідом за козаками ішло й панство. Шляхта випрошу­вала в королів грамоти на освоєні козаками землі, захоплювала їх і намагалася встановити владу над людьми, які цього не хотіли. Одночасно пани ставали старостами королівських маєтностей або намісниками великих магнатів, починали будувати замки для наступу на козаків і захисту володінь від татарських вторгнень. Деякі з них знайшли спільну мову з козаками й використовували їх у боротьбі зі степовиками. Тому офіційні власті й вважали їх вожаками волелюбного козацького люду.

• Гучної слави своїми звитяжними подвигами разом з козаками набули намісник канівський і черкаський Остафій Дашкевич (15І4-1535) і хмельницький староста Предслав Лянцкоронський (1506-1512). Вони займалися обороною краю, в окремі роки були гетьманами козацтва, неодноразово переймали татарські чамбули й визволяли ясир. Барський староста Бернард Претвич у 1540 р. зі своїми «служебниками» й козаками відігнав татарський загін з-під Бара й Хмільника, визволив 50 полонених і захопив багато коней. У 1542 р. він переслідував обтяжених трофеями ординців аж до Оча­кова. Менше відомі подвиги козаків на чолі з Карпом Мас­лом з Черкас, Яцьком Білоусом з Переяслава та іншими обраними на козацьких радах отаманами.

• Незважаючи на виняткову роль козацтва в обороні краю, власті відмовлялися визнати особливе місце козаків у суспільстві, змушували їх працювати на державців і пла­тити податки. Спочатку козаки відповідали на це повстан­нями, як це трапилось в 1536 р. у Канівському та Черкаському староствах, а потім почали відходити на південь, куди не діставали панські руки.

• Обітованою землею для них стала місцевість нижче Дніпровських порогів. Тут козаки й стали осідати, прилаштовуючись до нових умов іс­нування.