Урок № 4

Тема: Мислення. Види і типи мислення.

1. Мислення як психічний процес.

Людина багато знає про оточуючий її світ. Вона знає хімічний склад далеких зірок, вона пізнає закони вищої нервової діяльності, вона знає про існування рентгенівських променів. Людина відображає у свідомості не тільки предмети і явища, але й закономірні зв’язки між ними. Наприклад, люди знають закономірний зв’язок між температурою та об’ємом тіла, їм відомо відношення між сторонами прямокутного трикутника.

Але хіба людина знає про світ тільки те, що дають їй відчуття і сприймання? Зрозуміло, ні. Людина дуже мало знала б про оточуючий світ, якби її пізнання обмежувалось тільки зором, слухом, дотиком та іншими аналізаторами. Можливість глибокого і широкого пізнання світу відкриває людське мислення. Що ж таке мислення? В чому його суть?

Мислення — це процес опосередкованого і узагальненого відображення у мозку людини предметів об'єктивної дійсності в їхніх істотних властивостях, зв'язках та відношеннях

Мислення – вища форма відображення мозком оточуючого світу, найскладніший пізнавальний психічний процес, притаманний тільки людині. Мислення є основою свідомої діяльності людини, воно дає можливість людині розуміти предмети і явища об’єктивної дійсності, утворювати поняття про них, будувати науку в її різних галузях. Мислення – одночасно є і розумова дія, яка включає ряд розумових операцій – аналіз, синтез, порівняння, абстракцію і узагальнення, класифікацію і систематизацію Результати мислительної діяльності фіксуються в таких формах мислення: поняття, судження і умовисновки.

Мислення виявляється особливо активно в процесі засвоєння понять та розв’язування навчально-пізнавальних задач. Відбувається мислення за законами, спільними для всіх людей. Поділяється воно на види залежно від змісту задач, у розв’язування яких включається. Виділяють технічне, наукове і художнє мислення.

Мислення породжується потребою зрозуміти нову ситуацію, новий об’єкт і виступає як пізнання істотного, розкриття цього об’єкта в певних зв’язках і відношеннях.

Отже, мислення – психічний процес опосередкованого і узагальненого відображення предметів і явищ об’єктивної дійсності в їх істотних зв’язках, властивостях і відношеннях (учні записують визначення у зошити).

Мислення є вищим пізнавальним процесом. Але на практиці як окремий психічний процес не існує, воно присутнє у всіх інших пізнавальних процесах: у сприйманні, уяві, пам'яті та ін.

Мислення, у яких би воно формах не існувало, неможливе без мовлення. Будь-яка думка виникає та розвивається в нерозривному зв'язку з мовленням.

У цьому проявляється одна з головних відмінностей між психікою людини і психікою тварини.

2. Зв’язок мислення і мовлення.

Мислення дорослої, нормальної людини неподільно пов’язано з мовленням. Воно активізується тоді, коли перед людиною виникає проблема, питання, на які не можна відповісти, сприймаючи певні об’єкти чи уявляючи їх. Думка не може ні виникнути, ні існувати поза мовою, поза мовленням. Ясна думка завжди пов’язана з чітким словесним формулюванням. Ми мислимо словами, які вимовляємо вголос чи промовляємо про себе, тобто мислення відбувається у мовленнєвій формі. Люди, що однаково добре володіють кількома мовами, абсолютно чітко усвідомлюють, на якій мові вони мислять в кожен даний момент. У мовленні думка не лише формулюється,

але і формується, розвивається. Отже, мовлення (зокрема, внутрішнє мовлення – внутрішній беззвучний мовленнєвий процес, за допомогою якого ми мислимо про себе) є засобом мислення.