4. Збірка «Листя трави», її провідні теми й мотиви

Перше видання збірки поет набрав власноруч у 1855 р., здійснив власним коштом, але на титульній сторінці не було імені автора. Хоча в книзі було поміщено портрет поета. Збірка містила лише 12 віршів.

Друге видання побачило світ у 1856 р. й містило 27 віршів і поем, а третє, що вийшло 1860 р. налічувало вже більше сотні творів.

Поет продовжував роботу над своєю збіркою впродовж усього життя. Він писав нові вірші й поеми, виправляв уже опубліковані, змінював їх назви та порядок розміщення творів, удосконалював композиційну структуру всієї книги. В цілому Уїтмен працював над своїм твором майже 40 років. Останній, найбільш повний варіант 1891 р. вважається «виданням смертного ліжка».

У статті «Погляди на пройдене» автор так пояснив свій задум: «Листя трави» – «це переважно спроба передати мою власну емоційну та особистісну природу… спроба скрупульозно – від початку до кінця – відтворити Особу, людське єство (мене самого в другій половині дев’ятнадцятого сторіччя в Америці), і зробити це вільно, невичерпно і правдиво».

Усе у збірці «Листя трави» було незвичним – тематика, образи, характер, віршування, а головне – могутня, титанічна, усесильна постать поета. У ній переплелися романтичні й реалістичні, натуралістичні й символістські тенденції. Це – справа життя Волта Вітмена, збірка «Листя трави». Звідки така дивна назва? Якщо ви не бачили листя у трави, то, можливо, просто неуважно вдивлялися, не зливалися душею з природою? Адже листя трави – реальність «трансцендентна».

Збірка «Листя трави» У. Уїтмена сприймається як єдиний цілісний твір, що має оригінальну побудову і складається з окремих циклів.

Перекладач поезії Уїтмена Лесь Герасимчук зазначає: тема книги – «це сам Уїтмен», сюжет – «Людина і Всесвіт», ідея – «вічне й неухильне торжество людини».

Збірка має символічну назву «Leaves of Grass», яку можна перекладати по-різному: «листя», «стебла», «паростки» трави і навіть «аркуші». Отже, назва збірки відображає природну єдність людини зі світом, загальний взаємозв’язок усього існуючого – від листя трави до зірки, від землі до душі особистості, а також світлі надії письменника на духовне відродження людини й людства, які усвідомили свою сутність і призначення у світі.

Ніжні листочки трави, що пробиваються крізь твердь землі назустріч сонцю і заново відроджуються після зими, стали для поета символом безконечності життя, його вічності. В той же час багатозначність слів (leaves – листок, паросток, стулка дверей, аркуш паперу; grass – трава, пасовисько) підводить до думки про перетворення матерії на інші види, її незнищенність, вічне оновлення світу. Так назва книги виразила поетове світорозуміння.

Збірка «Листя трави» – це розповідь про духовну еволюцію поета протягом усього його життя. Ліричний герой – сам Поет, син Людства, Землі і Всесвіту. Тому все життя поета книга видавалась 9 разів, остання редакція налічує 400 різних за жанрами поезій: невеликих віршів та значних за обсягом поем, таких як «Пісня про себе», «Пісня відкритого шляху», «Пісня про сокиру» та ін.

Тематика збірки:

• події Громадянської війни між Північчю та Півднем проти рабства (цикл «Бий, барабане!»);

• переживання вбивства президента Лінкольна («О Капітане мій, капітане!»);

• важка доля індіанців, корінного населення Америки («Донька Інки», «Оцеола»);

• поетизація любовного почуття (цикл «Діти Адама»);

Тема книги – американська дійсність, але поет озивався і на значні події світової історії. Розповідь ведеться від імені «простої людини», одного з «галереї середніх американців» – робітників, докерів, фермерів, скотарів. Уїтмен ніби стирає індивідуальні риси, зображуючи «Людський загал».

Вірш «Себе я оспівую» в стислій формі містить усі головні теми та поняття лірики Уїтмена: Особистість, Демократія, Людський загал (єдність, спільнота):

Себе я оспівую – просту окрему Особу,

Проте вживаю слово «Демократичність»

і термін «Людський запал».

…

Я оспівую жінку нарівні з чоловіком;

І життя неосяжне в жазі своїй, серцебитті та моці:

Веселе – для найвільнішого з можливих діянь

створене, за найбожистішим законом.

Сучасну людину оспівую.

Переклад В. Коротича

В його поетичному світі Демократія не обмежується республікансько-демократичним устроєм США. Це швидше утопічна мрія про нове суспільство без класової, майнової та расової нерівності, бідності, експлуатації, «де товариші любитимуть один одного». Демократія – рівність білого і чорного, багача й жебрака, чоловіка і жінки. Дещо суперечливу спробу поєднати «окрему Особу» і «Людський загал» поет пояснював тим, що Демократія як рівність не заперечує типово американської філософії – індивідуалізму. Кожний достойний любові та шани.

Загальний закон життя, на думку Уїтмена, – любов. Це поняття не обмежується почуттями чоловіка і жінки, а є любов’ю до всього світу. На противагу романтикам, які оспівували піднесено-духовну сторону кохання, він поєднує і зливає в ціле духовне та тілесне в людині («Я – поет Тіла, і я – поет Душі…»). Тіло таке ж цінне і гідне поезії, як розум, причому не лише прекрасне і досконале тіло, але й знеможене втомою чи хворобами.