Самостійна робота з теми

1. Опрацюйте (стисло законспектуйте відповідну літературу) питання «План, тези, конспект як важливий засіб організації розумової праці».

2. Складіть план усної відповіді на питання «Реферат як жанр академічного письма».

3. Установіть відповідність між назвою наукового жанру та його визначенням

1. наукова стаття; А. коротка характеристика змісту книги, статті, рукопису тощо;

2. анотація; Б. наукова публікація, у якій подано кінцеві або проміжні результати

3. реферат; дослідження, висвітлено пріоритетні напрями розробок та окреслено

4. тези. перспективи подальшого вивчення проблеми;

В. коротко сформульовані основні положення доповіді, лекції, статті;

Г. вторинний документ, результат аналітико-синтетичного опрацювання інформації, поданий у вигляді стислого викладу наукової праці і з зазначенням характеру, методики, результатів дослідження та збереження його мовностилістичних особливостей.

Д. критичний відгук, переважно письмовий, із оцінкою певного наукового тексту, із зауваженнями та рекомендаціями.

4. Прочитайте виразно текст. Виконайте завдання, подані після тексту.

І. Низьким рівнем мовної структури, як уже зазначалося, є фонологічний. Основною одиницею фонологічного рівн(я,ю) є фонема.

ІІ. Поняття фонеми обґрунтував І. О. Бодуен (Д,д)е Куртене. Він першим помітив, що будь-який конкретний звук є нетривалим, миттєвим, але люди якимось чином зберігають його (в,у) пам'яті. Образ звук(а,у) (в,у) пам'яті людини він назвав фонемою. Сам термін «фонема» з'явився рано (в,у) французькій лінгвістиці (в,у) значенні «мовний звук». (В,У)важають, що його ввів А. Дюфріш-Деженетт (в,у) 1873 р., а потім використовував Ф. (Д,д)е Со(сс,с)юр. (В,У) Со(сс,с)юра цей термін запозичив Бодуен (Д,д)е Куртене, надавши йому нового зміст(а,у). Він, зокрема, акцентуючи на незбігу фізичних і функційних властивостей звук(а,у), чітко протиставляє звук як «минуще фізично/а(кк,к)устичне явище» (і, й, та) фонему як стійке уявлення про звук, «психічний еквівалент звук(а,у)». Отже, Бодуен (Д,д)е Куртене розглядав фонему не як носія певного смисл(а,у), а скоріше як організаційний центр, навколо якого групуються (в,у) нашій свідомості звуки мовлення, що виконують (в,у) мові тотожні функції.

ІІІ. Учень Бодуена (Д,д)е Куртене Л. В. Щерба розвинув і суттєво збагатив теорію фонеми. Психічний підхід до фонеми він об'єднав (з,із,зі) функційним. Смисло/розрізнювальна роль фонеми виходить на передній план: «Фонемою називається найкоротше спільне фонетичне уявлення даної мови, здатне а(сс,с)оціюватися (з, із, зі) смисловими уявленнями й д(е,и)ференціювати слова». У своїй праці «Фонетика французької мови» він пише: «У живому мовленні вимовляється значно більша, ніж ми це звичайно думаємо, кількість різноманітних звуків, які (в,у) кожній мові об'єднуються (в,у) порівняно невелике число звукових типів, здатних д(и,е)ференціювати слова (і, й, та) їх форми, тобто служити цілям людського спілкування. Ці звукові типи мають на увазі, коли говорять про окремі звуки мови. Ми будемо називати їх фонемами. Різні звуки, які реально вимовляють, є тим конкретним, (в, у) якому реалізується загальне (фонема), будемо називати відтінками фонем».

ІV. Праці Бодуена (Д,д)е Куртене (і,й,та) Щерби заклали основу для створе(нн,н)я теорії фонем Творцем цієї теорії (в,у)важають М. С. Трубецького. (В, У) (г,ґ)рунтовній новаторській праці «Основи фонології» він виклав свою теорію фонем (З,Зі,Із,Зо) структурно/ семантичного (і,й,та) функційного підходів автор дав визначення таких важливих фонологічних понять як фонема фонологічна опозиція д(е,и)ференційна ознака (в,у)становив три клас(а,и) фонологічних ознак (вокалічні, консонантні, просодичні) (в,у)вів поняття нейтралізації архі/фонеми розробив детальну кла(сс,с)ифікацію фонологічних о(пп,п)озицій.

V. Трубецькому належить (в,у)ведення терміна «фонологія» (і, й,та) виокремлення фонології (в, у) окрему науку, (яка,що) вивчає структурні й функційні закономірності звукової будови мови. Фонологія відрізняється від фонетики, (яка, що) вивчає звучне мовлення (в, у) його фізичному, а(кк,к)устико/артикуляційному аспекті. Фонологію ще називають функційною фонетикою.

VІ. У фонології розрізняють два рівні – сегментний і супер/сегментний (просодичний). Сегментний рівень складається (з, із, зі) одиниць, (які, що) виділяються на основі сегментації. Супер/сегментний рівень складається (з, із, зі) одиниць, (які, що) виділяються відносно сегментних одиниць (просодія склад(а,у), слова, фрази). Основною одиницею сегментного рівн(я,ю) більшості мов світу є фонема, (в,у) деяких мовах (П,п)івденно/(С,с)хідної (А,а)зії – силабема.