4. Корисні копалини.

4.1. Вугленосність

Вугільні шари і прошарки простежуються по всьому розрізі кам'яновугільних відкладів басейну, за винятком самої нижньої його частини, що відноситься до турнейського ярусу. Зниженою вугленосністю характеризується розріз візейського ярусу. У нових стратиграфічних границях йому підпорядковуються до 13 вугільних шарів, переважномалопотужних і мінливих по площі поширення. Найбільш високу промислову вугленосність мають відкладення серпуховського ярусу, що включають до 50 вугільних шарів і прошарків. Характерною рисою геологічного розрізу серпуховського ярусу є приуроченість до нижньої його частини численних переважно тонких і мінливих вугільних прошарків. Верхня ж його частина відрізняється значною вугленасиченістю і порівняно високою промисловою вугленосністю. Саме в цій частині ярусу залягають основні промислові шари вугілля, що широко розробляються в басейні. В розкритій нижній частині башкирського ярусу є близько 12 вугільних шарів і прошарків, з яких чотири шари мають робочу потужність.

Ступінь вугленосності помітно змінюється по площі басейну і збільшується в південному напрямку, досягаючи максимальних значень на полях Великомостівських шахт і в Південно-Західному вугленосному районі.

Усі вугільні шари басейну відносяться до категорії тонких і дуже тонких. З 75 шарів і прошарків, встановлених у вугленосній товщі карбону, тільки 14 досягають потужності 0,6 м і більше. Відносно стійку потужність і досить значну площу поширення мають три - п'ять вугільних шарів, три-чотири шару мають промислове значення лише на деяких шахтних полях, а робоча потужність інших відзначається лише на окремих локальних ділянках і невеликих площах. Переважна потужність основних промислових шарів басейну знаходиться в межах 0,6 - 1,0 м. Досить часто зустрічаються шари потужністю 1,50 м в деяких випадках 1,90 -2Д0 м.(мал.4), (додаток 4).

Вугільні шари мають як просту однопачкову будову, так і складну, коли шар складається з двох, трьох і більше вугільних пачок, розділена породними прошарками. У будові вугільних шарів істотне місце займають сапропеліти, що перешаровуються з гумусовими чи вугільними залягають у їх підошві і покрівлі.

Породні прошарки шарів складаються переважно вуглистими аргілітами й алевролітами. Міжвугільні прошарки не відрізняються помітною сталістю, швидко змінюють свою потужність і часто виклинюються. Іноді потужністьпрошарка значно зростає, і розбиті ним вугільні пачки як би утворюють самостійні шари. У деяких же випадках спостерігаються значні зближення і навіть злиття роз'єднаних пачок в один вугільний шар складної будови.

Вміщуючі вугілля бічні породи представлені аргілітами й алевролітами, рідше пісковиками. У покрівлі залягають переважно аргіліти, рідше алевроліти і пісковики. У підошві переважають алевроліти, рідше пісковики й аргіліти. Контакти покрівлі і підошви вугільних шарів звичайно різкі і виразні. Часто в покрівлі шарів з'являються вуглисті аргіліти, що поступово переходять у вміщуючи породи. Останні досить хитливі, утворюють так звану помилкову покрівлю, а при видобуванні вугілля в цих умовах необхідно залишати в покрівлі захисну вугільну пачку. У більшості випадків у підошві вугільних шарів прослідковується стигмарієвий шар - кучерявчик.

Мінливість потужності і структура вугільних шарів визнається як умовами їхнього утворення, так і проявом наступних середньо-формаційних розмивів і ерозійних процесів.

Основні параметри вугленосності нижнього карбону приведені в табл.4.1. Максимальна вугленосність серпуховського ярусу спостерігається у верхній його частині, складеної між вугільними шарами і змінною потужність від 40 м на півночі до 100 м на півдні. У Межиріченському родовищі на полях великомостівських шахт загальний коефіцієнт вугленосності цієї товщі складає 7,10 %, а промисловий — 5,30 %.

Табл.4.1.

Основні параметри вугленосності нижнього карбону Межиріченського родовища в нових границях ярусів.

Ярус	Потужність вугленосної товщі, м.	Кілкість пластів		Сумарна потужність, м.		Коефіцієнт вугленосності, %
		Всіх	Промислових >0,6м	Всіх	Промислових- >0,6м	Загальний	Промисловий
Візейський	170	12	-	1,65	-	0,93	-
Серпуховський	540	50	8	8,72	4,80	1,60	0,90

Пласт V₆, розташований в середній частині серпуховського ярусу на 12- 15м нижче маркую чого горизонту вапняка N1. Він є єдиним вугільним пластом нижньої половини цього ярусу, який зберігає робочу потужність на значних площах і, безперечно, промислове значення для окремих ділянок Червоноградського геолого-промислового району.Цей пласт несе на собі характерні для всієї нижньої групи пластів риси нестійкої потужності і структури, часті уточнення і розмиви.

Пласт в басейні не розробляється. Найбільш перспективною для промислового освоєння є площа в районі шахтних полів „Лісова”, "Зарічна”, Візейська” і ”Червоноградска” Пласт детально розвіданий в межах резервного блоку шахти “Зарічна”. Промислове значення має практично по всій розвіданій площі. Пласт в основному складної двохпачкової будови, іноді трьох пачкової, рідко - простої будови.. Якоїсь особливої закономірності в зміні будови пласта на площі не спостерігається. Породні прошарки потужністю від 0,02 до ОДм представлені в основному аргілітом,

деколи алевролітом. Верхня пачка пласта має потужність О.І-О.Зм, в окремих випадках до 0,35-0,80м, нижня - від 0,25 до 1,22.

На невеликій площі в центральній частині резервного блоку і на значній площі на сході (в районі стволів шахти “Візейська”) пласт розмитий..

Пласт n₇^н залягає приблизно в середній частині розрізу серпуховського ярусу на 180-200мвшце вапняка N1. глибина залягання його збільшується в південно-західному напрямку від 320 до 900м.(мал.5)

Промислового значення набуває в південній частині Червоноградського району, де він є основним робочим шаром великомостівських шахт. Тут його потужність складає 0,85 - 2,05 м (в середньому 1,30 - 1,60 м).

Майже повсюдно пласт n₇^нхарактеризується стійкою потужністю й інтенсивно розробляється усіма Великомостівськими шахтами. На початок 1982 р. площа гірничих виробок по цьому пласту склала близько 42 км , основні його запаси вже вироблені. Границі поширення пласта на полях Великомостівських шахт зумовлені наявністю внутрішньо формаційних розмивів. В межах цих границь пласт характеризується досить стійкою потужністю і порівняно високою потужністю. В гірничих виробках шахт „Великомостівська”, „Відродження”, і „Візейська” пласт досягає потужності 1.20 -1.80м.. в південному напрямку його потужність зменшується до 0.85-1.0м. В східній частині полів шахт пласт розмитий. Але на збережених від розмиву частинах він має високу потужність і помітно зменшує потужність в місцях які прилягають до площі його розмиву.

На полях усіх великомостівських пласт представлений переважно гумусовим вугіллям. Нерідкі випадки, коли в його будові є прошарки сапропелітового вугілля потужністю 0,20 - 0,30 м, що залягають у нижній частині шару. Іноді шар сапропелітового вугілля збільшується до 0,50 - 0,60 або залягає усередині гумусового вугілля, ближче до його підошви.

Пласт n₇. залягає в верхній частині розрізу серпуховського ярусу, вище пласта n₇^н, відноситься до пластів, які розробляються в басейні.Глибина. залягання змінюється від 300м на півночі до 1050м на південному-заході басейну. Промислова потужність пласта змінюється від 0,6-0,7м до 1,85м. (мал.5)

Вугілля пласта n₇^н переважно гумусове. Зміни потужності і структури пласта відбуваються без всякої закономірності. На крайній півночі пласт має просту одно пачкову будову і неробочу потужність, на південь пласт розщеплюється на дві, три пачки.

Пласт простежується в південній частині Червоноградського району на полях Великомостівських шахт і має потужність 0.60-1.05м. Тут він розробляється шахтою „Надія”(№9”Великомостівська”). І складений однією пачкою гумусового вугілля, що залягає між аргілітами (в покрівлі) і алевролітами (в підошві). Робоча потужність пласта відмічається також на полях шахт „Степова”, і „Червоноградська”. Його корисна потужність 0.6-0.7м. Структура складна, складається пласт із двох - п’яти пачок., які розділяються прошарками вміщуючих порід.

Потрібно відмітити найхарактерніші риси пласта п₇\ нестійка потужність і структура по площі поширення пласта, наявність великої кількості фюзенізованих залишків рослинних тканин, які зосереджені в середній частині пласта, а також участь в будові пласта сапропелітового вугілля.

Пласт n₇^в. простежується по всій території басейну, але промислове значення має в південній частині басейну, в північній частині Червоноградського промислового району характеризується витриманим поширенням з дуже нестійкою потужністю і структурою, робоча потужність пласта спостерігається на окремих площах. Пласт розробляється більшістю Великомостівських шахт, де характеризується стійкою потужністю і структурою. На полях шахт № 1, 10ВМ, 2ЧГ має неробочу потужність. Характеризується простою однопачковою будовою. Переважаюча потужність 0,7-1,їм. Вугілля гумусове.

Пласт n₈, один з основних робочих пластів регіону. Характеризується витриманою потужністю на значних площах. Потужність пласта 1,2-1,4м. Двох пачкової будови. Нижня пачка представлена гумусовим вугіллям, потужністю 0,71-0,85м, верхня пачка - представлена сапропелітовим вугіллям, потужністю 0,5-0,6м, прошарок потужністю 0,22-0,Зм, представлений аргілітом, (мал.5)

Пласт n₈^в, має промислове значення, характеризується відносно витриманою робочою потужністю і широким розповсюдженням. Найбільш характерна середня корисна потужність пласта на полях шахт 0,9-1,0м . Будова пласта переважно двох пачкова, основною робочою пачкою є нижня. Нижня пачка представлена гумусовим вугіллям потужністю 0,93м, верхня - 0,25м, прошарок представлений алевролітом потужністю 0,12м. Нерідко зустрічаються випадки залягання в нижній частині пласта пачки сапропелевого вугілля, яке іноді повністю складає нижню пачку пласта.

В південній частині Межиріченського родовища пласт є одним із основних промислових пластів і характеризується порівняно витриманою робочою потужністю і широким поширенням (мал.6.). В межах цієї площі пласт інтенсивно розробляється майже всіма Великомостівськими шахтами і шахтою „Червоноградська”(2”ЧГ”). Наряду з такими пластами як n₇^н,n₇,n₈він відпрацьований на значних площах, які складають біля 30км . Для цієї площі характерна така будова пласта: покрівлі - аргіліт, вугілля - 0.25м, прошарок алевроліту - 0.12м, вугілля - 0.93м, підошва - аргіліт. Часто спостерігаються випадки ускладнення структури пласта, появою в ній третьої і навіть четвертої вугільної пачки (мал.5).

Пластn₉ - самий верхній вугільний шар серпуховського ярусу, залягає у верхній частині вугленосної товщі під вапняком N10, а в стратиграфічному розрізі досить стійкий. Пласт представлений двома пачками, нижня потужністю 0,32м, представлена гумусовим вугіллям, верхня - 0,50м. Прошарок аргіліту - 0.10м, В покрівлі пласта аргіліт, підошва пласта представлена алевролітом. Іноді в покрівлі пласта з’являється тонкий

прошарок пісковика, який утворює несправжню покрівлю і ускладнює виймання пласта.

На полях шахт Червоноградського району пласт зберігає робочу потужність в межах невеликих локальних ділянок, які уникли розмиву.