Зміст

Вступ…………………………………………………………4

1. Загальні відомості про Львівсько-Волинський кам’яновугільний басейн і Межиріченське родовище…………………………………………………………..6

1. Географічне положення басейну..………………………………………6

2. Родовища……………………………………………………...7

3. Клімат……………………...………………………………………11

4. Орографія ……………………………………………………………...12

5. Гідрографія …………………………………………………………….13

2. Історія геологічних досліджень ……………………………………………...15

3. Геологічна будова………………………………………………………..24

3.1. Стратиграфія…………………………………………………………24

3.2. Тектоніка…………………………….……………………………….......33

3.3. Історія геологічного розвитку………...…………………...…………….41

3.4. Гідрогеологія…………………………………………………………….51

4. Корисні копалини……………………………………………….…………..62

4.1. Вугленосність…………………………………………………………...62

4.2. Інші корисні копалини………………………………………………71

5. Склад і якість вугілля пластів n₇^н,n₈,n₈^в………………………………...78

5.1. Речовинно-петрографічний склад вугілля…………………………78

5.2. Якість, марочна приналежність і напрямки раціонального використання вугілля………………………………………………………………………………..85

6. Перспектива розвитку Межиріченського родовищана 2004 - 2011 роки……………………………………………………………………………….98

7. Вуглетворна фітомаса пластів і прошарків вугілля………………….103

7.1. Familia Lepidodendraceae. Родина Лепідодендрони……………..109

7.2. Familia Calamitaceae. Родина Каламіти…………………………..113

7.3. Ordo Cordaites. Порядок Кордаїтові……………………………...116

7.4. Familia Bothrodendraceae. Родина Ботродендрони…………...…..119

7.5. Familia Sigillariaceae. Родина Сигілярії…………………………..121

7.6. Мікрофітофосилії………………………………………………….138

8. Безпека життєдіяльності та охорона праці…………………………..140

8.1. Аналіз стану виробничих умов…………………………………...140

8.2. Організаційно-технічні заходи…………………………………...141

8.3. Аналіз впливу виробничих умов на довкілля…………………...146

Висновки…………………………………………………….………..148

Література…………………………………………………………….151

Графічні додатки………………………………………………...153

Вступ

Матеріали для написання магістерської роботи збирались під час проходження переддипломної практики вДП”Львіввугілля” Міністерства вугільної промисловості, палива та енергетики України та в Інституті геології і геохімії горючих копалин НАН України . Зібрані матеріали детально вивчались і результати комплексного їх вивчення узагальнювались у вигляді тексту, таблиць і карт під час написання і оформлення дипломної роботи на геологічному факультеті.

Метою досліджень було вивчення геологічної будови Межиріченського родовища Львівсько-Волинського басейну (ЛВб), петрографічного, хімічного складу, технологічних властивостей, якості і марочної приналежності вугілля пластівn₇^н,n₈,n₈^в. Господарське значення і необхідність вивчення геологічної будови Межиріченського родовища Львівсько-Волинського басейну (ЛВб), складу, якості та марочної прина­лежності вугілля пластів n₇^н,n₈,n₈^взумовлюється наступним сучасним станом басейну.

Запаси вугілля Межиріченського родовища відроблялися 12 шахтами:

№1-10”Великомостівські” і №1,2”Червоноградські” Шахти № 1 Червоноградська і № 5 Великомостівська уже відробили свої запаси і тому ліквідовані. Наближаються до повної відробки шахтних полів і закриття шахти №№ 2, 8, 9 Великомостівські.Станом на 01.01.2011р. балансові запаси вугілля по діючих шахтах Червоноградського гелого-промислового вугленосного району по категоріях А+В+С₁ складають 196,983 млн.т, категорії С₂-2,911млн.т, а забалансові оцінені в 69,305 млн. т. Вугілля видобувають зараз 9 шахт ДП “Львіввугілля” і шахта „Надія” Загальна виробнича потужність діючих шахт склала на01.01.2011р. 4,750 млн. тонн за рік, тобто шахти Червоноградського гелого- промислового вугленосного району забезпечені запасами на 25 років.

На Межиріченському родовищі промислове значення мають і розробляються шахтами вугільні пластиn₇^н,n₇,n₇^в,n₈ іn₈^в. На значній його території розвіданий вугільний пласт v₆ промисловою потужністю 0,70 м і більше. Він залягає на глибині 200-250 м нижче пласта n₇^ні є основним резервним пластом для майбутнього видобутку вугілля. Підготовлений в басейні резерв становить 5 шахт на загальну річну потужність 5,9 млн. т: № 10 Нововолинська (у будівництві), № 3 і 4 Червоноградські, № 1 Тяглівська і № 1 Любельська. В цілому в басейні на площах з виявленою промисловою вугленосністю можливе будівництво 12-13 шахт на загальну потужність 14-15 млн. т вугілля на рік. Це, крім підготовленого резерву, ще 2 шахти - №№ 5 і 6 Червоноградські та дві Тяглівські і чотири Любельські шахти в південно-західній частині басейну. Важливим резервом видобутку вугілля в басейні може стати реконструкція наступних діючих шахт: №№ 6, 7 і 8 Великомостівських, а також розробка пласта v₆ шахтами Червоноградського і Південно-Західного районів.

Магістерська робота складається з 153 сторінок тексту (комп’ютерного

набору) і 6 листів графічних додатків.

Усі матеріали зібрані, оброблені і представлені у вигляді магістерської роботи особисто Зубиком М.І. Спеціальним науковим розділом в роботі є розділі 7 .

Висловлюю щиру подяку декану факультету професору М.М.Павлуню та в.о. декана доценту В. В. Фурману за добру організацію навчального процесу та змістовні лекції, усім викладачам факультету за внесок у навчання і здобуття мною фаху геолога, керівникові дипломної роботи, доктору геолого-мінералогічних наук, професору В.І.Узіюку і головному геологу ДП”Львіввугілля” В.О.Лазару.

1. Загальні відомості про Львівсько-Волинський кам’яновугільний басейн і Межиріченське родовище

1.1.Географічне положення басейну

Межі і площа басейну. Львівсько-Волинський кам’яновугільний басейн розташований біля західного кордону України на стику Волинської та Львівської областей. Цей басейн є південно-східним закінченням великої вугленосної провінції, яка на території Польщі називається Люблінським басейном. Кам’яновугільні відклади басейну з падінням в напрямку кордону України на захід і північ, на глибині переходять за межі країни, простягаючись на територію Польщі [10 ].Західна межа басейну простягається від м. Устилуг (на р. Західний Буг) на півночі до Рава-Руського насуву і по виходу останнього від західного кордону України на південь, приблизно на ЗО км, південна (умовна) межа - від Рава-Руського насуву до Бузького родовища, східна - по виходу вапнякаV₂, північна - від м. Володимира-Волинського до м. Устилуг. Промислова площа басейну складає біля 2500 км .

Шляхи сполучення та деякі риси економіки. Основними шляхами сполучення в басейні є залізниці та асфальтові дороги. Головна залізнична магістраль проходить через увесь басейн в меридіанальному напрямку по лінії Львів - Ковель з відгалуженням біля м. Червонограда на захід до м. Рави- Руської. Ця магістраль зв’язує басейн з великими містами найголовнішими залізничними лініями: Ковель-Брест, Львів-Київ, Львів-Івано-Франківськ- Чернівці, Ковель-Луцьк-Рівне.В межах басейну на залізничній лінії Львів-Ковель розташовані великі станції Кристинопіль. Сокаль, Іваничі, Володимир-Волинський, які є основними збірними пунктами для відправки товарного вугілля.До відкриття вугілля територія Львівсько-Волинського басейну являла собою область типовосільскогосподарську з дуже відсталою промисловістю. Зараз на території басейну вугілля видобувають 14 шахт.Енергопостачання басейну повністю забезпечується Добротвірською ГЕС. Лінії високої напруги проведені від ГЕС до міст і великих промислових об’єктів, де споруджені районні енергосилові підстанції.На території басейну побудовані міста - Нововолинськ, Червоноград та великі шахтні селища.

1.2. Родовища. В межах вказаної площі виділяють наступні вісім вугільних родовищ - Волинське, Забузьке, Сокальське, Межиріченське, Тяглівське, Карівське (Любельське), Бузьке, Бубнівське, які відокремлені одне від одного (мал.1), (додаток 2).

Волинське, найпівнічніше родовище відокремлене від південнішого Забузького району північно-західним вигином р. Західний Буг і юрським розмивом підмезозойських виходів вугленосної товщі. Цей район був розвіданий та освоєний вугільною промисловістю першим. Закладені в ньому шахта називаються Нововолинські (НВ).

Забузьке родовище. На заході це родовище оконтурене кордоном, на півночі відмежовується від Волинського вугільного району юрським розмивом і р. Західний Буг. На сході цією ж рікою воно відокремлюється від

Сокальського

району, а на півдні від Межиріченського та Тяглівського вугільних районів - північними кордонами шахт № 10 Великомостіської, № 1 і 2 Червоноградських.

Сокальське родовище - це полога, відкрита на захід, в напрямку Забузької площі мульда з віссю західно-північно-західного напрямку. Мульда замикається на сході в 10 км від м. Сокаля, у с. Тартаків. Від сусіднього із заходу Забузького родовища воно відокремлено р. Західний Буг.

Межиріченське родовище є пологою мульдою з віссю північно- західно-північного напрямку. Мульда замикається на півдні і відкривається на північ у напрямку Забузької площі. Із введенням в експлуатацію двох Червоноградських шахт (№ 1 і 2) і будівництвом шахти № 10 Великомостівська, поле якої знаходиться на південь і північ від р. Солокії, в межі Межиріченського родовища були включені і поля цих трьох шахт.

Такимчином, межа із сусідньою на півночі Забузькою площею проходить по північних контурах полів названих трьох шахт. Шахти, які закладені на Межиріченському родовищі, називаються Великомостівські (ВМ). До цього родовища відносяться також дві шахти Червоноградські (ЧГ).

Тяглівське родовище розташоване на захід від Межирічанського. Воно також є пологою мульдою з віссю північно-західно-північного напрямку. Як і на Межиріченському родовищі, синкліналь замикається на півдні і відкривається на північ. Тяглівське родовище (глибина залягання 550 - 800 м) відноситься до найменш досяжних районів в порівнянні з іншими районами басейну, в яких глибина залягання карбону складає 300 - 500 м.

Карівське (Любельське) родовище розташоване на захід від Тяглівського і також є синкліналлю, яка замкнута на півдні і відкривається на північ. Глибина залягання карбону тут 700 - 1000 м. Виходи намюрських вугільних пластів, які оконтурюють карівську мульду, вельми умовні і при подальшій розвідці, безперечно будуть змінені та уточнені.Два ізольованих родовища - Бубніеське на схід від Волинського родовища іБузьке на південний схід від Межиріччя є розвіданими ділянками на нижньовізейських пластах вугілля з дуже малими запасами.Геолого-промислове районування. За територіальною приналежністю, особливостями геологічної структури і вугленосності, ступеню розвіданості та промислового освоєння загальна площа басейну розділена на три райони - Нововолинський, Червоноградський і Південно-Західний [7].

Нововолинський геолого-промисловий район займає крайню північну частину басейну від крупного тектонічного розлому на півночі до кордону, який розділяє Волинську і Львівську області на півдні та південному заході.Кам’яновугільні відклади району мають загальне моноклінальне залягання з переважним південно-східним заляганням і пологим падінням на південний захід під кутом 1-5°.Флексурним перегином вугільних пластів іспівпадаючим з віссю цього перегину Волинським скидом площа району ділиться на дві приблизно рівні частини - східну, пологу, та західну, крутішу.Основне промислове значення тут мають два вугільних пласта n₇ і n₈ другорядну роль відіграють пласти n₈,b₁,b₂.

Червоноградський геолого-промисловий район займає центральну частину басейну і на північному сході межує з Нововолинським районом. Східна та південна його межі проходять по смузі нижньовізейських вапняків, а південно-західна - вздовж Великомостівського насуву, який переходить на південному сході в так звану Кам’янко-Буську тектонічну зону.Цей район є основним в басейні. В його межах зосереджено 70-90% всіх балансових запасів вугілля, більше половини діючих шахт і всі підготовлені для подальшого промислового освоєння шахтні ділянки. Тут знаходяться 12 вугільних шахт № № 1 ВМ - 10 ВМ, 1 ЧГ і 2 ЧГ, чотири резервних шахтних ділянки № 3 - 6 Червоноградські та окремо розташоване Бузьке родовище з обмеженими запасами вугілля, які не мають в даний час промислового значення.

Основне промислове значення мають вугільні пласти - n₇^н,n₇,n₇^в,n₈,n₈^в,n_9. Максимальна вугленосність приурочена до південної частини району (до ділянок Великомостівських шахт). В напрямку на північ вугленосність падає внаслідок зменшення кількості робочих вугільних пластів та їх потужності. Деякого промислового значення набуває пласт V₆, який залягає нижче пласта n₇^н на 250 м.

Південно-Західний вугленосний район займає решту площі басейну від південно-західної межі Червоноградського району до Рава- Руського розлому. Він приурочений до області максимального занурення кам’яновугільних відкладів, які залягають під потужною товщею верхньо-крейдовиих та юрських осадів. В тектонічному відношенні даний район являє собою дві пологі синклінальні складки, розділені невеликим антиклінальним підняттям і Бутинь-Хлівчанською зоною насувів. У вугленосній товщі розкритодо восьми вугільних пластів зробочою товщиною -V₆ , n₇^н, n₇, n₇^в, n₈, n₈^в, n₉, n₁₀, b₁.

1.3. Клімат. Львівсько-Волинський басейн займає територію, яка за своїм фізико- географічним положенням підлягає впливу кліматичних факторів Атлантичного океану і азіатського континенту. Таке положення зумовлює своєрідність місцевості, відбивається на формуванні клімату, який, по суті, є перехідним від морського до континентального. Найвища температура повітря, за спостереженнями в містах Холмі, Здолбунові, Білій Криниці становить 35 - 37°, а найнижча іноді досягає 34-39°. За багаторічними спостереженнями в м. Луцьку, морози починаються в середині вересня, найпізніше - в кінці грудня, останні морози бувають в квітні, часом - в травні [6]. Глибина промерзання грунту, за спостереженнями в гірничих виробках басейну, не перевищує 1 м.Найбільша кількість атмосферних опадів на рік, за спостереженнями протягом 1891-1935 р.р. на станціях, близьких до басейну, становить 720-765 мм, найменша - 375-442 мм і середня - 586-642 мм. Розподіл опадів за порами року такий: зимою випадає 14%, весною - 21%, влітку - 41%, восени - 24%. Таким чином, атмосферні опади мають різко виражений літній максимум та зимовий мінімум.

Сніговий покрив на території басейну зовсім незначний, максимум його припадає на лютий (13 см), в листопаді ж та квітні він не перевищує 2-3 см. Стійкий сніговий покрив буває не завжди, звичайно встановлюється в другій половині грудня, найпізніше - наприкінці січня. Початок раннього сніготанення - січень, пізнього - кінець березня - початок квітня. Найчастіше сніготанення припадає на кінець лютого. Середнє число днів з сніговим покривом становить 65.Найвища, середня абсолютна вологість повітря спостерігається влітку, становлячи в серпні до 12 мм, і найнижча - взимку, коли вона не перевищує 3,6 мм.

Вітри в басейні характеризуються непостійністю. Найбільша швидкість їх спостерігається в зимові місяці, особливо в лютому, грудні та березні, коли вона досягає 3,7-4,9 м/сек, мінімальна (2,4-2,9 м/сек) - влітку, особливо в липні. Переважає західний напрямок (18% загальної кількості повторень), південно-східний (16%), північно-західний (14%), південно-західний (13%) і, нарешті, південний та східний (до 11%).

1.4.Орографія. Львівсько-Волинський кам’яновугільний басейн розташований на північному схилі Волино-Подільського підвищення, розчленованого р. Західним Бугом на два відроги меридіонального простягання: східний та західний. Східний відріг є вододілом між басейнами Західного Бугу та Прип’яті, а західний - між Західним Бугом та Віслою.

Вся площа басейну характеризується густою, широко розгалуженою гідрографічною сіткою, що зумовило значне розчленування його поверхні. Спостерігається різноманітність орографічних умов по окремих родовищах басейну.Забузьке родовище приурочене до східного схилу західного відрога, який змережений тут долинами рік і балками різної глибини, форми, протяжності і напрямків. Найвища відмітка рельєфу на площі родовища (270,5 м) - в його південно-західній частині.Межиріченське родовище розташоване в південній частині басейну і обмежене з двох боків ріками: Західним Бугом на сході та Солокією на півночі. Характерною особливістю Межиріченського родовища, що відрізняє його від інших родовищ басейну, є велика заболоченість, а також наявність значних розрізнених масивів лісу.Сокальське родовище розташоване на східному відрозі Волино- Подільського підвищення, розчленованому долиною р. Лути на великі ували.

Найвищі відмітки поверхні (245,1 м) відмічені біля південно-східної межі родовища. Звідси рельєф полого знижується на схід - до р. Стасівки і більш круто на захід - до р. Західного Бугу Волинське родовище знаходиться на півночі басейну. Його поверхня являє собою підвищене горбкувате плато, що поступово понижується із сходу на захід, північний захід та північ. Найвищі відмітки (262,3 м) поверхні приурочені до південної та південно-східної частин родовища. Найнижчі відмітки поверхні спостерігаються в північній частині родовища. В північно-західному напрямку рельєф поступово знижується до долини р. Західного Бугу.