3. Структура лінгвістичної стилістики

Стилістика, яка вивчає виразові засоби мови і використання їх у різних функціональних і колоритних різновидах мови, покликана навчати мовної майстерності. Основоположник цієї науки Шарль Баллі розрізняє загальну стилістику – вона досліджує стилістичні проблеми мовної діяльності взагалі; конкретну стилістику (власне стилістику) – яка займається питаннями стилістики конкретної національної мови; індивідуальну стилістику – що розглядає виражальні й експресивні особливості мовлення окремих індивідів. Іспанський лексикограф Х.Касарес вважав, що метою стилістики є аналіз і оцінка елементів, які є в мовленні при логічно нейтральному суто інтелектуальному повідомленні.

Оскільки стилістичне – це виражальне, то виділяють стилістику функціональну – вивчає диференціацію літературної мови на окремі стилі, характеризує особливості кожного стилю, закономірності його внутрішньої структурної організації, специфіку відбору і використання мовних засобів у кожному стилі; стилістику ресурсів мови (стилістику мовних одиниць) – вивчає стилістичні ресурси всіх мовних рівнів: лексики, фразеології, морфології, синтаксису; синонімічні засоби мови: системні відношення експресивно забарвлених мовних одиниць між собою, а також з нейтральними мовними засобами; стилістику художнього мовлення – аналізує використання мовних елементів у тексті художніх творів, де вони виконують художньо-естетичні функції, вивчає проблеми трансформації мовних елементів у контексті художнього твору, виявляє естетичні можливості мовного матеріалу в конкретній художній системі, створює мовний образ автора; прикладну стилістику – розділ стилістики, що має нормативний характер і розглядає способи і форми використання мовних засобів залежно від мети і змісту висловлювання, адресата, середовища і обстановки спілкування; навчає виявляти й оцінювати виражальні й експресивні можливості мовних засобів. Це якщо традиційно. А сьогодні можна виділяти окремо ще комунікативну стилістику – яка навчала б добору і поєднання мовних і позамовних засобів для висловлювання у різних соціальних ситуаціях (готувала б щось на зразок іміджстилю). Зауважимо, що енциклопедія “Українська мова” не виділяє практичну стилістику, зате в межах стилістики мовних ресурсів виокремлює фоностилістику, лексичну стилістику, фразеологічну стилістику, словотвірну і граматичну стилістику.

Взагалі стилістика не обмежується вузькомовним аспектом, оскільки сукупністю ознак не вичерпується характеристика того чи іншого функціонального стилю і, відповідно, його розуміння.

Вивчення стилістики, стилістичних явищ розкидано по багатьом наукам і науковим галузям. Стилістика є так би мовити частиною кожної з них, але в той же час є єдиним цілим і як наука і як реальний об’єкт науки. По-перше вона вивчається у теоретичній лінгвістиці, і тоді її називають лінгвостилістикою. Під час вивчення мовної системи і мовлення, виділяють функціональні стилі і їх засоби, розглядають стилістичне забарвлення слів та інших мовних одиниць, типові стилістичні різновиди мовлення.

Стилістика тісно пов’язана з риторикою – давньою наукою ораторського мистецтва. Спільне у них – вивчення тропів і фігур мовлення. Поняття стиль також пов’язане з риторикою і походить від неї. Багато того, що сьогодні вивчається у стилістиці, у давні часи вивчалось у риториці. Стилістика багато в чому співвідноситься з ортологією (наукою про правильність і культуру мовлення). Ортологія – прикладна дисципліна, яка вивчає і впроваджує в мовленнєву практику норми мовлення, дотримування цих норм. Крім того, ортологія – це синонім терміна практична стилістика. Практична стилістика існує як вузівська дисципліна і є так би мовити культурномовленєвим, стилістичним лікбезом, так як займається усуненням елементарних неправильностей у мовленні і, відповідно, надає мовленню елементарної стилістичності, піднімає мовлення на перший необхідний щабель мовної культури. Стилістика ж у повному обсязі – це наука про високий рівень мовленнєвої культури.

Стилістика тісно пов’язана і з новітньою наукою – з лінгвістичною прагматикою, яка займається правилами контактування мовця з адресатом під час мовлення.

Літературознавство теж тісно пов’язане зі стилістикою, так як вивчає стиль окремих письменників, літературних течій, шкіл, епох (звичайно ж своїми методами). На стикові літературознавства і мовознавства знаходиться поетика, яка вивчає механізми і природу (семантичну) художнього тексту, стилістичну систему художнього тексту.