Лекція 1
1 Тема. Стилістика як лінгвістична наука та навчальна дисципліна
План лекції:
1. Стилістика як лінгвістична наука: предмет, об’єкт, завдання.
2. Сутність методології і методи стилістичних досліджень.
3. Структура лінгвістичної стилістики.
4. Проблематика лінгвостилістики.
Література:
Основна:
1. Дудик П. С. Стилістика української мови: Навчальний посібник. – К.: Видавничий центр „Академія”, 2005. – С. 7-54.
2. Мацько Л.І. та ін. Стилістика української мови. – К.: Вища шк., 2003. – С. 7-20.
3. Пономарів О. Д. Стилістика української мови. – Тернопіль: Навчальна книга –Богдан, 2000. – С. 5-6.
4. Сучасна українська мова. Стилістика /За ред. І. К. Білодіда. – К.: Наук. думка, 1973. – С. 5-55.
Додаткова:
1. Бабич Н. Д. Практична стилістика і культура української мови. – К.: Світ, 2003. – 432 с.
2. Грінченко Б. Необережність у важливій справі: З приводу української стилістики // Дивослово. – №4-5. – С. 33-39.
Стилістика як лінгвістична наука: предмет, об’єкт, завдання
Цикл мовознавчих дисциплін, що в комплексі з літературознавчими, суспільними та іншими гуманітарними науками забезпечує вищу філологічну освіту, передбачає глибоке і всебічне вивчення системи і структури національної мови, аналіз і відносно повний опис лінгвістичних одиниць усіх рівнів. Оскільки «поряд із проблемою мовної будови існує ще проблема мовного вживання» і мова «є тільки тоді, коли вживається», то цикл мовознавчих дисциплін не може бути повним без навчального курсу стилістики.
Стилістика, лінгвостилістика – розділ мовознавства, що вивчає:
а) закономірності існування і структурну організацію суспільно зумовлених різновидів мови – функціональних стилів;
б) мовні одиниці з погляду додаткового експресивно-стильового забарвлення;
в) цілеспрямований вибір мовних засобів, що відповідає стильовим і стилістичним нормам.(Енциклопедія “Українська мова”).
Іншими словами, стилістика – це мовознавча дисципліна, яка вивчає стиль і на основі аналізу окремих текстів доходить узагальнень закономірностей стилізації мовних проявів. Як кожна мовознавча дисципліна, стилістика має свою синтагматику і парадигматику. Парадигматику стилістики творить сукупність стильових властивостей виражальних засобів, а синтагматику – сполучуваність виражальних засобів, які творять стильовий аспект тексту.
Вивчення стилістики, стилістичних явищ розкидано по багатьом наукам і науковим галузям. Стилістика є так би мовити частиною кожної з них, але в той же час є єдиним цілим і як наука і як реальний об’єкт науки. Стилістикою охоплено всі мовні структури, мовні одиниці, серед яких є повнозначні (мають лексичне значення (означають предмет, явище, ознаку, дію і т.д.) і релятивні (службові, відносні, від лат. relativus — відносний).
Стилістика української мови належить до основних навчальних дисциплін, оволодіння якими є обов’язковою складовою формування лінгвокомунікативної компетенції українських філологів. Нею завершується цикл лінгвістичних дисциплін. Стилістика спирається на знання природи, семантики і форм мовних одиниць, які здобуті під час вивчення фонетики, лексики, граматики, але охоплює вже їх реалізацію в усному та писемному мовленні, у текстах різних типів. Тому стилістику лінгвісти часто називають вершиною науки про мову.
Предметом стилістики національної мови як лінгвістичної науки і навчальної дисципліни є рівень розвитку національної літературної мови, історичні етапи формування стилістичних засобів, основні ознаки сучасного стану мови, функціональні стилі мови – стильова і жанрово-стилістична диференціація мовних одиниць, багатство і різноманітність виражальних засобів мови, етики, естетики і культури мовлення.
Відомий французький стиліст Шарль Баллі визначив стилістику як науку, що «вивчає експресивні факти мовної системи з точки зору їх емоційного змісту, тобто вираження в мовленні явищ зі сфери почуттів і дії мовленнєвих факторів на почуття», підкресливши, що предметом стилістики є емоційно-експресивне в мові і мовленні. У сучасній лінгвістиці предмет стилістики розуміється значно ширше, складніше і не так однозначно. Предметом стилістики національної мови є і її стилістична система, і наука про неї.
Насамперед предмет стилістики пов’язується з розумінням мовного стилю як типового способу виразної передачі інформації. Стиль, за словами І. К. Білодіда, — «це не тільки лад слів, а й певний лад думок»
Лінгвістична стилістика вивчає мовні засоби вираження не лише емоційно-експресивного, а й інтелектуального (логічного) та художньо-естетичного змісту мовлення. Мовні засоби експресивного вираження інтелектуального, емоційно-вольового, естетичного в процесі спілкування — це ті самі мовні одиниці відповідних рівнів, що вивчаються в лексикології і граматиці, але стилістика розглядає їх з погляду необхідності чи доцільності використання в певних типах мовлення, з погляду відбору з-поміж низки однотипних одиниць. Кожний акт мовлення (усного чи писемного) спрямований на досягнення мети спілкування, він завжди відбувається або зафіксований у якійсь типовій ситуації. Лінгвістична стилістика має визначити, якими мовними засобами успішно досягається мета, чому саме цими, а не іншими обраними засобами для даного типу спілкування, за якими критеріями здійснюється добір мовних засобів і вибір серед них. Стилістика пронизує всі рівні мовної системи.
З мовних одиниць кожного рівня виділяють:
• одиниці, що мають стилістичні ознаки (конотації, забарвлення), що зумовлені їх лексико-граматичною природою (Батьківщина, рідний край, гарний, поганий, добро, зло, щастя, козаченько, матусенька, дівчинонька, личенько, гарнесенький, кохати, ненавидіти, роззява, хуліган тощо);
• стилістичні ознаки яких виникають на реалізації їх валентностей (золота осінь, золота людина, золоті руки, чорне золото, золото спартакіади; книга життя, полудень віку; волосся білявими житніми колосками);
• що перебувають у якісно-експресивних опозиціях (крокувати — швендяти, плечі — рамена, губи — уста, обличчя —пика, голос — глас, чоло — лоб, ворота — врата);
• що виникають оказіонально шляхом семантичних зміщень, лексико-граматичних перетворень (прихватизація, фірмач, совок, хрущоба, прокол, шлангувати, приводнитися, розвішатися, туалетитись, фараону вати).
Стилістика вивчає не тільки стилістичний інвентар (мовні одиниці), а й засоби його організації в певних типах мовлення, способи добору, поєднання і використання мовних одиниць для створення образу типового стилю чи певного стилістичного ефекту, колориту. Цілі ряди мовних одиниць можуть набувати стилістичних ознак тільки у поєднанні, зіставленні з іншими рядами (наприклад, лексичні шари за походженням, емоційним забарвленням, функціональним призначенням). Добір та організація мовних засобів відбувається з урахуванням мети, завдань, умов і ситуації спілкування, рольових і соціальних ознак його учасників, що в комплексі формує тип мовного спілкування. Тому стилістика вивчає виражальні мовні засоби відповідно до типу мовного спілкування, а також і самі типи мовлення. Стилістика сучасної української мови розглядає виражальні засоби мови з позиції функціональної природи мови, у зв’язку з суспільно-соціальними потребами і завданнями спілкування. Вона досліджує закономірності використання мови у різних сферах суспільного життя, тобто її функціональні стилі і їх мовленнєву системність. Отже, у предмет лінгвостилістики української мови як навчальної дисципліни входять:
• засвоєння теоретичних засад курсу, опанування основними поняттями і категоріями лінгвостилістики;
• вивчення стилістичних ознак (значень, забарвлень) мовних одиниць усіх рівнів, як реальних, так і потенційних стилістичних ресурсів мови;
• використання стилістичних засобів для експресивного вираження інтелектуального, емоційно-вольового й естетичного змісту мовлення, для ефективності мовлення;
• розкриття закономірностей функціонування української мови у різних сферах суспільного життя, в ситуаціях спілкування;
• характеристика стилів української літературної мови і функціональних стилів мовлення, визначення їх мовленнєвої системності, яка утворюється в процесі мовленнєвої діяльності з мовного матеріалу під дією позамовних чинників;
• формування мовного чуття та естетичного смаку мовців;
• піднесення рівня культури мовного спілкування.
Свідченням того, що стилістика сформувалась в окрему мовознавчу дисципліну, є наявність у неї свого предмета дослідження у спільному для всіх мовознавчих дисциплін об’єкті — МОВІ.