47. Професіограма та психограма спеціаліста.

Професіограми і психограми є важливими методичними засобами профорієнтаційної роботи. Основними її напрямами (структурними елементами) вважаються: професійна інформація, професійна консультація, професійний відбір (добір). Деякі автори в структуру профорієнтації включають і професійну адаптацію.

Професіограма- це детальний опис певної професії через систему вимог, які висуваються нею до працівника, - охоплюючи якості особистості, особливості мисленнєвих процесів, знання, вміння і навички, які потрібні для успішного оволодіння цією професією.Професіограма спеціаліставключає опис соціально-економічних, виробничо-технічних, санітарно-гігієнічних, психологічних та інших особливостей професії.

Комплексний аналіз будь- якої професії містить:

1.Виробничу характеристику професії.

2.Економічне значення професії.

3.Соціологічну характеристика професії.

4.Соціально-психологічну характеристику професії:

· соціальний престиж даної професії;

· особливості колективу;

· особливості міжособистісних стосунків як по вертикалі так і по горизонталі.

5.Педагогічну характеристику (врахування принципів і методів виховання).

6.Гігієнічну характеристику умов праці.

7.Характеристику видів і термінів підготовки і маршрутів просування.

8.Перелік методичних протипоказів щодо роботи по даній професії.

9.Психограму спеціаліста з включенням переліку не тільки необхідних і бажаних здібностей, але і психологічних протипоказів.

ПСИХОГРАМА – характеристика вимог, які висуваються професією до людини, її психічних та інтелектуальних якостей.

47. Норми і цінності в діяльності людини.

Чим керується людина у соціальному довкіллі? Нормами, цінностями,

переконаннями.

Норма– а) число, значення чи рівень, або їх діапазон, що є репрезентативними для групи і можуть використовуватись як основа для порівняння індивідуальних випадків; б) будь-який взірець поведінки, діяльності, спілкування, вчинення, який є типовим для соціальної групи чи суспільства в цілому;

в) міра здоров’я, у т.ч. психологічного чи духовного, за якої і функції організму (внутрішнього світу) людини відповідають умовам життя.

Розрізняють норми:

соціальні; моральні; етичні; естетичні; релігійні; правові; професійні тощо.

Функції норм: оціночна (дає можливість оцінювати з точки зору відповідності нормам поведінку суб’єкта, його дії, цілі, прагнення, наміри);регулятивна (регулює поведінку і дії представників соціуму у різних формальних та неформальних ситуаціях); контролююча (здійснюється контроль за дотриманням гармонійних взаємостосунків між суб’єктами взаємодії у різних сферах (професійні норми, релігійні норми, правові норми тощо);виховна (засіб виховання та вдосконалення суб’єкта діяльності та його соціального оточення); організаційна (покращення організації міжособистісної взаємодії);мотиваційна (засіб формування соціально схвальних мотивів поведінки та діяльності); оптимізуюча (сприяє підвищенню ефективності та якості міжособистісних стосунків між суб’єктами взаємодії); інформаційна (формує стійку систему знань про правила і цінності окремого суспільства чи соціальної групи); стабілізуюча (прилучення до пануючої у суспільстві системи цінностей та моралі); прогностична (дозволяє прогнозувати дії та поведінку окремих суб’єктів).

Цінність– це загальноприйняте у філософії, етиці, естетиці, соціології поняття, за допомогою якого характеризуються соціально-історичні значення для суспільства і особистісна суть для індивідів окремих явищ реальної дійсності. Цінність є важливим фактором соціальної регуляції поведінки особистості і взаємостосунків людей.