І Модуль

Зміст

Лекція 1. Вступ. Національна мова і мовна політика. Державотворча роль
мови. Функції мови. Стилі, типи і форми мовлення…….....................	3
Практичне заняття 1. ……………………………………………………………..	20
Лекція 2. Професійна лексика. Використання неологізмів та запозичень.
Риторика. Емоційність мовлення………………………………………	26
Практичне заняття 3. ……………………...……………………………………...	34
Практичне заняття 4. ……………………………………………………………..	39
Лекція 3. Форми і культура усного ділового спілкування. Ділова нарада……..	43
Практичне заняття 5. ……………………………………………………………..	61
Модульна контрольна робота № 1…………………………………………………	65
Завдання для самостійної роботи…………………………………………………..	67
Література …………………………………………………………………………..	80

Лекція 1

Мова народу є його дух, і дух народу є його мова і важко уявити собі що-небудь більш тотожне (В.Гумбольдт)

Вступ. Національна мова і мовна політика. Державотворча роль мови. Функції мови. Стилі, типи і форми мовлення. Характеристика ділового стилю і вимоги до мови документів.

План:

1. Національна мова і мовна політика.

2. Державотворча роль мови.

3. Функції мови.

4. Стилі, типи і форми мовлення.

5. Характеристика ділового стилю.

6. Вимоги до мови документів.

Мова — це скарбниця духовних надбань нації, досвіду співжиття, пра­ці й творчості багатьох поколінь. У її глибинах — філософський розум, витончений естетичний смак, поетичність, сила надзвичайної чутливості до найтонших переливів людських почуттів і явищ природи. Разом із тим мова — це і своєрідний оберіг звичаїв і традицій, запорука інтелектуаль­ного зростання, розвою та поступу народу в загальносвітовому житті. Їй притаманні єдність, взаємозв'язок і взаємозалежність усіх її складників. Належачи до так званих вторинних систем, мова існує не автономно, а в людському суспільстві, похідною від якого є. Існує вона як різнома­нітні акти мовлення, що повторюються усно та фіксуються письмово. Мова є основною формою національної культури й насамперед першоосновою літератури.

Літературна мова — варіант загальнонародної мови; загальнонаціональ­на мова, опрацьована майстрами (письменниками, науковцями, митцями, учителями), відзначається приявністю орфоепічної та граматичної норми й обслуговує різноманітні культурні потреби народу. Літературна мова є мовою красного письменства, освіти, науки, державних установ, засобів масової інформації, театру, кіна тощо. Літературна мова протиставляється діялектам, просторіччю, жарґонам. Вона має дві форми — усну й писемну, низку функційних стилів.

Останнім часом зріс інтерес до української мови як державної. На сьогодні мало володіти лише тими знаннями, що дала школа. Молодий спеціаліст із вузівською освітою сьогодні повинен добре знати українську мову і використовувати її при виконанні службо­вих обов'язків. Адже глибокі знання професійної мови допоможуть краще оволодіти фахом, підвищити ефективність праці, зміцнити ділові стосунки партнерів, адже мова визначає культуру і компе­тентність фахівця.

Сьогодні добре володіти мовою професії означає:

• добре знати закони і принципи української мови;

• уміло використовувати професійну лексику і терміни;

• орієнтуватись у специфічних особливостях підстилів науково­го стилю: власне наукового, науково-навчального та науково-популярного; уміти складати тексти виступів, доповідей;

• уміти працювати з науковою та професійною літературою тощо.

Ділова сфера не повинна лякати майбутнього спеціаліста. Моло­дий фахівець повинен усвідомлювати, що від його уміння грамотно і по-сучасному спілкуватися з діловими партнерами (за допомо­гою ділових документів, телефонних переговорів, зустрічей, нарад тощо) залежатиме встановлення офіційних, службових, ділових, партнерських контактів, налагоджуватимуться його приватні сто­сунки з людьми.