Художній стиль

• Призначення стилю – формувати ідейні переконання, моральні якості та естетичний смак засобами художнього слова через систему образів.

• Основні ознаки – образність, зображувальність, естетичність мовлення, поетичність.

• Мовні засоби

• широке вживання синонімів, антонімів, епітетів, метафор, порівнянь, фразеологізмів, омонімів, історизмів, діалектизмів, просторічних елементів;

• поширені всі типи речень;

• повною мірою представлені стилістичні фігури (синтаксичний паралелізм, повтори, алітерація тощо), риторичні питання, звертання та ін.

• Форма реалізації – монолог, діалог.

Публіцистичний стиль

• Призначення стилю – формування громадської думки.

• Основні ознаки – використання усіх засобів емоційного впливу (епітет, порівняння, метафора); поєднання публіцистичного стилю з науковим;визначальною рисою є вдале поєднання логізації викладу з емоційно-експресивним забарвленням.

• Мовні засоби

• використання найрізноманітнішої термінології лексики, передусім суспільної, і слів з яскравим емоційним забарвленням, що свідчить про злиття наукового, художнього й офіційно-ділового стилів (міжнародна арена,ескалація війни, керівна роль, рішучі заходи,семимильні кроки);

• широке використання окличних і питальних конструкцій, звертань, неповних речень, прямої мови тощо.

• Форма реалізації – писемна (статті, фейлетони) та усна (публічні виступи) форми монологу (діалогу)

Науковий стиль

• Призначення стилю – повідомляти про результати дослідження, обґрунтовувати гіпотези, роз’яснювати явища, систематизувати знання.

• Основні ознаки – об’єктивність, логічна послідовність, узагальненість, однозначність, точність, лаконічність, переконливість, аргументація, аналіз, синтез, пояснення причинно-наслідкових відношень, висновки.

• Мовні засоби

• широке вживання слів-термінів (напр.: пігмент, макроцитоз, синтез, екзема, акрофобія, апеляція, пеня, вексель, делікт, патент, акредитив, дебітор, бартер);

• спеціальна фразеологія (кесарів розтин, грудна жаба, щитоподібна залоза, точка замерзання);

• мовні кліше (застосовується для, складається із, полягає в та ін..);

• «авторська множина»: на основі наших досліджень,на нашу думку;

• складні синтаксичні конструкції (часто трапляються складені підрядні сполучники, характерні для книжної мови, напр.: завдяки тому, що; внаслідок того, що; зважаючи на те, що; тоді як; у зв’язку з тим, що тощо);

• повні речення;

• безособові, неозначені та узагальнені речення (напр.: Дана пряма АВ і точка С, що не лежать на цій прямій. Доведіть, що через точку С можна провести пряму, паралельну прямій АВ).

• Форма реалізації – писемна (наукові праці, дослідження, підручники, дисертації) та усна (наукова доповідь, повідомлення тощо) форми монологу.

Офіційно-діловий стиль

• Призначення стилю – регулювати ділові стосунки мовців у державно-правовій і суспільно-виробничій сферах, обслуговувати громадські потреби людей у типових ситуаціях

• Основні ознаки – документальність, стабільність, стислість, чіткість, висока стандартизація вислову, регламентація тексту

• Мовні засоби

• усім документам властива особлива ділова (канцелярська) лексика (реквізити, акредитація, договір, доручення, акт);

• активно вживаються суспільно-політичні та адміністративно-канцелярські терміни (конституція, постанова, заява)

• наявні чисельні мовні стандарти кліше (витяг з наказу, притягати до відповідальності);

• уводяться в текст складноскорочені слова та абревіатури (ВНЗ, міськрада);

• часто трапляються словосполучення з дієсловами у формі теперішнього часу із значенням позачасовості, постійної дії;

• наявність безособових, неозначених і наказових форм дієслова (напр.: вжити заходів, покласти обов’язки, оголосити подяку, складено й завірено в двох примірниках);

• часто вживані віддієслівні іменники, прийменники (напр.: на підставі, з метою, відповідно до, згідно з, за рахунок та ін.);

• складні сполучники (напр.: унаслідок того, що…; зважаючи на те, що…; у зв’язку з тим, що… та ін.);

• різноманітні стійкі словосполучення, що служать для зв’язку частин складного речення (напр.: на випадок, якщо…; з тієї причини, що…; з тією умовою, що…; таким чином, що…; той факт, що… та ін.);

• відсутні емоційно-експресивна лексика й будь-яка мовна індивідуальність автора, обмежено синонімію.

• Форма реалізації – писемна (мова ділових паперів, розпоряджень, програм,автобіографій, наказів та ін.) та усна (розмова з відвідувачами, проведення нарад, телефонні розмови тощо) форми монологу (діалогу)

Відродження церкви зумовило широкий потік богословської літератури. Тому мовознавці схиляються до думки про виділення в сучасній лінгвістиці ще одного функціонального різновиду мови – конфесійного.

Конфесійний стиль – це не новий стиль, а відроджений забутий,що сформувався ще в дохристиянських прадавніх віруваннях українців. Стиль обслуговує сферу релігій, культу. Тексти цього стилю в основному мають специфічну організацію на лексичному рівні: значна кількість маркованих релігійних слів, численні лексичні запозичення, широке використання синонімів, антонімів, тропів. Для синтаксису характерний інверсійний порядок слів, який підкреслює урочисту піднесеність мови. Поширені повтори слів, словосполучень і речень, за допомогою яких наголошується певна думка.

Отже, українська мова – це багата і своєрідна система, і стилістика в ній є самодостатнім, вагомим складником.