
- •Рівні володіння українською літературною мовою
- •Норми літературної мови
- •Розмовний (розмовно-побутовий) стиль
- •Художній стиль
- •Публіцистичний стиль
- •Науковий стиль
- •Офіційно-діловий стиль
- •Питання для самоконтролю
- •Тема 1. Загальна характеристика звукового складу мови. Норми вимови. Склад і наголос правила переносу слів Звуковий склад мови
- •Норми вимови
- •Правила вимови
- •Склад і наголос
- •Наголос є додатковим засобом розрізнення слів і їх форм
- •Орфографічні правила переносу
- •Технічні правила переносу
- •Питання для самоконтролю
- •Вправи до теми
- •Тема 2. Складні випадки правопису м’якого знака
- •Питання для самоконтролю
- •Тема 3. Складні випадки правопису апострофа Апостроф ставимо
- •Апостроф не ставимо
- •Питання для самоконтролю
- •Тема 4. Складні випадки правопису великої букви з великої букви пишемо:
- •Питання для самоконтролю
Частина 1
Розділ І
Вступ. Функціональна стилістика і культура мовлення
ТЕМА: Вступ. Мовлення як предмет стилістики і культури мовлення українською літературною мовою: мовлення правильне (норми літературної мови) і комунікативно доцільне (змістовність, логічність, точність, виразність, доречність). Стилі мовлення.
Студенти повинні знати:
рівні володіння мовою;
поняття «синоніміка» й «варіантність»;
норми літературної мови;
функціональні стилі мовлення;
визначення понять «мовний стиль», «мовленнєвий стиль»,«функціональний стиль»;
класифікацію стилів сучасної української мови, їх особливості;
види наукового тексту, вимоги до його структури.
Студенти повинні вміти:
правильно й комунікативно доцільно висловлювати думки;
знаходити стилістичні помилки й визначати їх вид;
тлумачити терміни й поняття що характеризують стилістику сучасної української літературної мови
добирати лексику відповідно до конкретного функціонального стилю мовлення;
розрізняти тексти різних стилів мовлення на слух.
ТЕМА. ВСТУП. МОВЛЕННЯ ЯК ПРЕДМЕТ СТИЛІСТИКИ І КУЛЬТУРИ МОВЛЕННЯ. ДВА РІВНІ ВОЛОДІННЯ УКРАЇНСЬКОЮ ЛІТЕРАТУРНОЮ МОВОЮ: МОВЛЕННЯ ПРАВИЛЬНЕ (НОРМИ ЛІТЕРАТУРНОЇ МОВИ) І КОМУНІКАТИВНО ДОЦІЛЬНЕ (ЗМІСТОВНІСТЬ, ЛОГІЧНІСТЬ, ТОЧНІСТЬ, ВИРАЗНІСТЬ, ДОРЕЧНІСТЬ). СТИЛІ МОВЛЕННЯ
Мовлення – це діяльність, що пов’язана із функціонуванням мови, це спілкування засобами мови. Мова і мовлення нерозривні
Мовлення є сукупність мовленнєвих дій, кожна з яких має мету,що випливає із загальної цілі спілкування. Спілкування – це передавання певної інформації, обмін нею людьми. Процес спілкування являє собою різні види мовленнєвої діяльності: аудіювання, говоріння, читання, письмо. Форми спілкування бувають різні: полілог (групова розмова), діалог (розмова двох людей), монолог (наявність співрозмовника не обов’язкова).
Важливим поняттям мовознавства є варіантність. Варіанти – це паралельні форми існування мовних одиниць. Серед мовних варіантів виділяють: варіанти звука, фонетичні варіанти слова (олениця / олениха), варіанти морфеми (префікси з-/зі/із; дієслівні закінчення ходім / ходімо; інфінітивні суфікси -ти та –ть жити /жить; закінчення прикметників одн. чол. і с. р. М. в. –ім; -ому у синім / у синьому), варіанти словосполучень (українська пісня / пісня з України) і речення (Сказали слово / Сказано слово), варіанти фразеологізмів (підрізати / обтяти крила)
Мовознавці виділяють два рівні володіння українською літературною мовою: мовлення правильне (норми літературної мови) і комунікативно доцільне (змістовність, логічність, точність, виразність, доручність).
Рівні володіння українською літературною мовою
Вищий рівень: стилістична норма регламентує відбір мовних засобів залежно від ситуації (комунікативно доцільне, гарне, емоційне, виразне мовлення)
Нижчий рівень: мовна норма – закріплені практикою зразкового використання загальноприйняті правила (чисте, правильне, мовлення)
Норми літературної мови
Стилістичні (правильне вживання у висловлюванні певного стилю властивих йому мовних засобів)
Орфоепічні (правильна вимова звуків, звукосполучень)
Орфографічні (правильне написання слів і їхніх значущих частин)
Лексичні (використання слів у властивому їм значенні)
Словотвірні (правильне творення слів)
Морфологічні (правильна словозміна самостійних частин мови)
Синтаксичні (правильна побудова словосполучень і речень)
Пунктуаційні (дотримання правил уживання розділових знаків)
Стилістика вивчає мову і мовлення, займається відбором виразних мовних засобів для її функціонування в мовленні. Одним із критеріїв відбору є правильність, тобто дотримання мовних норм. Отже, стилістика тісно пов’язана з культурою мовлення, і спільними у цих науках є дослідження правильності і нормативності мовлення.
Стилістика мови вивчає стилістичні ресурси всіх мовних рівнів: лексики, фразеології, морфології, синтаксису. Стилістика мови включає поняття синонімії. Емоційно-експресивне забарвлення мовних явищ – теж невід’ємний компонент стилістики, невіддільний від явища синонімії. Наприклад, іменник губи – стилістично нейтральне слово. Зате його синонім уста – має відтінок урочистості і вживається переважно в художньому стилі.
Стилістика мовлення охоплює функціональні стилі мовлення.
Функціональний стиль – це суспільно усвідомлений внутрішньо цілісний (звідси гармонія стилю) спосіб використання мови, принцип вибору і комбінування мовних засобів, який забезпечує реалізацію функції суб’єктивно-духовного впливу.
Отже стилі мови можна визначити як історично сформовані, суспільно усвідомлені різновиди загальнонаціональної літературної мови, які різняться принципами відбору та організації мовних засобів і частково самими мовними засобами відповідно до сфер спілкування.
Система мовних засобів. стилістичні норми у лексиці, фразеології, граматиці, коло їх застосування, функціональне призначення, форма та спосіб викладу – ознаки, за якими розрізняють мовні стилі. Сучасна українська літературна мова має п’ять основних стилів:
офіційно-діловий
науковий
розмовний
публіцистичний
художній
Розмовний (розмовно-побутовий) стиль
Призначення стилю - забезпечувати побутові стосунки, живий обмін думками, враженнями.
Основні ознаки – усна форма спілкування, невимушеність спілкування, що може супроводжуватися позамовними чинниками – мімікою, жестикуляцією, які часто бувають виразно емоційно забарвлені; розмаїття ритміко-мелодійних варіацій, неодноманітність, що відтворює природну безпосередність мовців.
Мовні засоби
широко використовуються загальновживані слова;
найчастіше вживаються різні здрібнілі форми слів, пестливі, лайливі, жартівливі слова;
величезне багатство інтонацій; різні типи простих речень, часто не повні, односкладні;
використовуються звертання; можливе вживання діалектизмів, фольклоризмів, просторічної лексики.
Форма реалізації – діалог, полілог.