Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
українська мова.docx
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
132.89 Кб
Скачать

Частина 1

Розділ І

Вступ. Функціональна стилістика і культура мовлення

ТЕМА: Вступ. Мовлення як предмет стилістики і культури мовлення українською літературною мовою: мовлення правильне (норми літературної мови) і комунікативно доцільне (змістовність, логічність, точність, виразність, доречність). Стилі мовлення.

  • Студенти повинні знати:

  • рівні володіння мовою;

  • поняття «синоніміка» й «варіантність»;

  • норми літературної мови;

  • функціональні стилі мовлення;

  • визначення понять «мовний стиль», «мовленнєвий стиль»,«функціональний стиль»;

  • класифікацію стилів сучасної української мови, їх особливості;

  • види наукового тексту, вимоги до його структури.

  • Студенти повинні вміти:

  • правильно й комунікативно доцільно висловлювати думки;

  • знаходити стилістичні помилки й визначати їх вид;

  • тлумачити терміни й поняття що характеризують стилістику сучасної української літературної мови

  • добирати лексику відповідно до конкретного функціонального стилю мовлення;

  • розрізняти тексти різних стилів мовлення на слух.

ТЕМА. ВСТУП. МОВЛЕННЯ ЯК ПРЕДМЕТ СТИЛІСТИКИ І КУЛЬТУРИ МОВЛЕННЯ. ДВА РІВНІ ВОЛОДІННЯ УКРАЇНСЬКОЮ ЛІТЕРАТУРНОЮ МОВОЮ: МОВЛЕННЯ ПРАВИЛЬНЕ (НОРМИ ЛІТЕРАТУРНОЇ МОВИ) І КОМУНІКАТИВНО ДОЦІЛЬНЕ (ЗМІСТОВНІСТЬ, ЛОГІЧНІСТЬ, ТОЧНІСТЬ, ВИРАЗНІСТЬ, ДОРЕЧНІСТЬ). СТИЛІ МОВЛЕННЯ

Мовлення – це діяльність, що пов’язана із функціонуванням мови, це спілкування засобами мови. Мова і мовлення нерозривні

Мовлення є сукупність мовленнєвих дій, кожна з яких має мету,що випливає із загальної цілі спілкування. Спілкування – це передавання певної інформації, обмін нею людьми. Процес спілкування являє собою різні види мовленнєвої діяльності: аудіювання, говоріння, читання, письмо. Форми спілкування бувають різні: полілог (групова розмова), діалог (розмова двох людей), монолог (наявність співрозмовника не обов’язкова).

Важливим поняттям мовознавства є варіантність. Варіанти – це паралельні форми існування мовних одиниць. Серед мовних варіантів виділяють: варіанти звука, фонетичні варіанти слова (олениця / олениха), варіанти морфеми (префікси з-/зі/із; дієслівні закінчення ходім / ходімо; інфінітивні суфікси -ти та –ть жити /жить; закінчення прикметників одн. чол. і с. р. М. в. –ім; -ому у синім / у синьому), варіанти словосполучень (українська пісня / пісня з України) і речення (Сказали слово / Сказано слово), варіанти фразеологізмів (підрізати / обтяти крила)

Мовознавці виділяють два рівні володіння українською літературною мовою: мовлення правильне (норми літературної мови) і комунікативно доцільне (змістовність, логічність, точність, виразність, доручність).

Рівні володіння українською літературною мовою

  • Вищий рівень: стилістична норма регламентує відбір мовних засобів залежно від ситуації (комунікативно доцільне, гарне, емоційне, виразне мовлення)

  • Нижчий рівень: мовна норма – закріплені практикою зразкового використання загальноприйняті правила (чисте, правильне, мовлення)

Норми літературної мови

  • Стилістичні (правильне вживання у висловлюванні певного стилю властивих йому мовних засобів)

  • Орфоепічні (правильна вимова звуків, звукосполучень)

  • Орфографічні (правильне написання слів і їхніх значущих частин)

  • Лексичні (використання слів у властивому їм значенні)

  • Словотвірні (правильне творення слів)

  • Морфологічні (правильна словозміна самостійних частин мови)

  • Синтаксичні (правильна побудова словосполучень і речень)

  • Пунктуаційні (дотримання правил уживання розділових знаків)

Стилістика вивчає мову і мовлення, займається відбором виразних мовних засобів для її функціонування в мовленні. Одним із критеріїв відбору є правильність, тобто дотримання мовних норм. Отже, стилістика тісно пов’язана з культурою мовлення, і спільними у цих науках є дослідження правильності і нормативності мовлення.

Стилістика мови вивчає стилістичні ресурси всіх мовних рівнів: лексики, фразеології, морфології, синтаксису. Стилістика мови включає поняття синонімії. Емоційно-експресивне забарвлення мовних явищ – теж невід’ємний компонент стилістики, невіддільний від явища синонімії. Наприклад, іменник губи – стилістично нейтральне слово. Зате його синонім уста – має відтінок урочистості і вживається переважно в художньому стилі.

Стилістика мовлення охоплює функціональні стилі мовлення.

Функціональний стиль – це суспільно усвідомлений внутрішньо цілісний (звідси гармонія стилю) спосіб використання мови, принцип вибору і комбінування мовних засобів, який забезпечує реалізацію функції суб’єктивно-духовного впливу.

Отже стилі мови можна визначити як історично сформовані, суспільно усвідомлені різновиди загальнонаціональної літературної мови, які різняться принципами відбору та організації мовних засобів і частково самими мовними засобами відповідно до сфер спілкування.

Система мовних засобів. стилістичні норми у лексиці, фразеології, граматиці, коло їх застосування, функціональне призначення, форма та спосіб викладу – ознаки, за якими розрізняють мовні стилі. Сучасна українська літературна мова має п’ять основних стилів:

  • офіційно-діловий

  • науковий

  • розмовний

  • публіцистичний

  • художній

Розмовний (розмовно-побутовий) стиль

  • Призначення стилю - забезпечувати побутові стосунки, живий обмін думками, враженнями.

  • Основні ознаки – усна форма спілкування, невимушеність спілкування, що може супроводжуватися позамовними чинниками – мімікою, жестикуляцією, які часто бувають виразно емоційно забарвлені; розмаїття ритміко-мелодійних варіацій, неодноманітність, що відтворює природну безпосередність мовців.

  • Мовні засоби

  • широко використовуються загальновживані слова;

  • найчастіше вживаються різні здрібнілі форми слів, пестливі, лайливі, жартівливі слова;

  • величезне багатство інтонацій; різні типи простих речень, часто не повні, односкладні;

  • використовуються звертання; можливе вживання діалектизмів, фольклоризмів, просторічної лексики.

  • Форма реалізації – діалог, полілог.