Питання з тхк

491. Значення контролю при виробництві харчових продуктів полягає у:

А. збільшенні обсягів виробництва;

Б. забезпеченні відповідності продукції вимогам НТД; +

В. покращенні умов виробництва;

Г. розширенні асортименту продукції.

Л.8 ст.182;

492. Функції ведення контролю за якістю продукції на харчових підприємствах покладені на:

А. керівника підприємства;

Б. начальника цеху;

В. виробничу лабораторію; +

Г. техніка-технолога.

Л.29 ст.3;

493. Які показники визначають якість продукції?

А. органолептичні; +

Б. собівартість;

В. хімічні;

Г. фізичні.

Л.21 ст. 283;

494. На якому етапі ТХК оцінюють якість готової продукції?

А. виробничий (цеховий);

Б. вхідний;

В. приймальний; +

Г. поточний.

Л.9 ст. 281;

495. Точка ТХК – це:

А. точка перетину технологічних ліній;

Б. ті місця, де проводиться контроль; +

В. виробнича лабораторія;

Г. цехова лабораторія.

Л.28 ст.12;

496. Маршрут ТХК – це:

А. схема технологічної лінії;

Б. схема технологічного процесу;

В. план відбору проб для аналізу;

Г. план проведення контролю на кожному процесі при виготовленні певного продукту. +

Л.28. ст. 16;

497. Які показники не визначають якість продукції?

А. економічні; +

Б. органолептичні;

В. фізико-хімічні;

Г. хімічні.

Л.21 ст.283;

498. Які методи використовують для визначення якості продукції?

А. інструментальні;

Б. статистичні;

В. органолептичні; +

Г. економічні.

Л.21 ст.283;

499. Які показники якості продукції визначають сенсорними методами?

А. вміст сухих речовин;

Б. колір; +

В. вміст жиру;

Г. вміст золи.

Л.21 ст. 283;

500. Якість консервованої продукції в першу чергу залежить від:

А. характеру і обсягу виробництва;

Б. якості сировини; +

В. кваліфікації працівників;

Г. сезону переробки.

Л.21 ст.35-36; Л.9 ст.7-9;

501. Які операції лабораторних досліджень проводять в об’ємному аналізі?

А. титрування; +

Б. зважування;

В. вимірювання густини;

Г. перевірка консистенції.

Л.29 ст.8, 89-91;

502. Який лабораторний прилад обов’язково використовується у кількісному аналізі?

А. рефрактометр;

Б. денсиметр;

В. терези; +

Г. центрифуга.

Л.29 ст. 66-72;

503. Аналітичні методи дозволяють встановити:

А. смак;

Б. кислотність; +

В. запах;

Г. консистенцію.

Л.29 ст.128; Л.21 ст.300-301;

504. Густина продукту визначається в системі СІ:

А. Дж/м²;

Б. кг/м³;+

В. г/см³;

Г. кДж/моль.

Довідкові таблиці системи СІ

505. Дійсні або справжні сухі речовини можна визначити:

А. висушуванням до постійної маси; +

Б. випаровуванням;

В. ареометром;

Г. рефрактометром.

Л.21 ст.291-292;

506. Видимі сухі речовини можна визначити:

А. висушуванням до постійної маси;

Б. висушуванням за допомогою приладу Чижової;

В. ареометром; +

Г. жироміром.

Л.9 ст.297-298;

507. Визначення сухих речовин рефрактометричним методом основане на вимірюванні:

А. густини;

Б. концентрації;

В. показника заломлення; +

Г. світлопоглинання.

Л.9 ст.294-297;Л.21 ст.295-296;

508. Визначення сухих речовин ареометричним методом основане на вимірюванні:

А. густини; +

Б. концентрації;

В. показника заломлення;

Г. світлопоглинання.

Л.9 ст. 297-298;

509. За допомогою рефрактометра можна визначити:

А. загальну кількість сухих речовин;

Б. кількість нерозчинних сухих речовин;

В. кількість розчинних сухих речовин; +

Г. кількість золи.

Л.21 ст.295-296;

510. За допомогою ареометра можна визначити:

А. загальну кількість сухих речовин; +

Б. кількість нерозчинних сухих речовин;

В. кількість розчинних сухих речовин;

Г. кількість золи.

Л.9 ст.297-298;

511. За допомогою висушування до постійної маси можна визначити:

А. загальну кількість сухих речовин; +

Б. кількість нерозчинних сухих речовин;

В. кількість розчинних сухих речовин;

Г. кількість золи.

Л.21 ст.291-292;

512. Який метод визначення сухих речовин у консервах є арбітражним?

А. рефрактометричний;

Б. ареометричний;

В. висушування до постійної маси; +

Г. прискорений метод Чижової.

Л.21 ст.290-291;

513. В яких продуктах вологість є показником якості?

А. свіжі фрукти, овочі;

Б. сушені фрукти, овочі; +

В. овочеві пасти;

Г. закусочні консерви.

Л.21 ст.239-242,243-245;Л.31 ст.136,141;

514. Вкажіть методи визначення сухих речовин у рідких продуктах:

А. прискорений за допомогою приладу Чижової ;

Б. термографічний;

В. рефрактометричний; +

Г. висушування до постійної маси.

Л.21 ст.295-296;

515. Назвіть продукт, в якому вміст сухих речовин не є показником якості:

А. томатний сік;

Б. огірки консервовані; +

В. томатна паста;

Г. ікра кабачкова.

Стандарти на консервовану продукцію;

516. Кислий смак сировини зумовлюється наявністю:

А. вільних кислот; +

Б. зв’язаних кислот;

В. спирту;

Г. летких кислот.

Л.9 ст.303-304;

517. Загальна кислотність сировини зумовлена наявністю:

А. вільних кислот;

Б. зв’язаних кислот;

В. всіх кислот і кислих солей; +

Г. кислих солей

Л.9 ст.303-304;

518. Загальна кислотність консервованих продуктів виражається:

А. в %; +

Б. в одиницях рН;

В. в мг;

Г. г/мл.

Л.9 ст.303;

519. Для визначення загальної кислотності мутних і темнозабарвлених зразків продуктів використовують:

А. пряме титрування;

Б. кондуктометричне титрування; +

В. осаджування;

Г. випаровування.

Л.21 ст.301-302;

520. Кислотність молока виражається:

А. в градусах Неймана;

Б. в %;

В. в градусах Тернера; +

Г. моль/л.

Стандарти на молоко;

521. Активна кислотність харчових продуктів зумовлюється:

А. загальним вмістом кислот;

Б. вмістом вільних органічних кислот; +

В. вмістом кислот і кислих солей;

Г. вмістом кислих солей.

Л.9 ст.304;

522. Активна кислотність виражається:

А. в градусах Неймана;

Б. в одиницях рН; +

В. в %;

Г. в моль/л.

Л.9 ст.304;

523. Для забезпечення мікробіальної безпеки консервованих харчових продуктів активна кислотність повинна бути в межах:

А. рН 2 ÷ 3;

Б. рН 4 ÷ 4,2; +

В. рН 7 ÷ 8;

Г. рН 1 ÷ 2.

Л.9 ст.304;

524. Визначення кількості летких кислот проводиться з метою:

А. встановлення смаку;

Б. встановлення якісного складу кислот;

В. встановлення доброякісності продукції; +

Г. встановлення консистенції.

Л.21 ст.305;

525. Накопичення летких кислот в концентрованих томатопродуктах, фруктових пюре і соках відбувається внаслідок:

А. використання некондиційної сировини;

Б. затримки напівфабрикату на окремих стадіях його виробництва; +

В. додавання консервантів;

Г. додавання оцтової кислоти.

Л.21 ст.305

526. Вміст летких кислот в концентрованих томатопродуктах, фруктових пюре і соках повинен бути на більше (в перерахунку на оцтову кислоту):

А. 0,05 ÷ 0,2 %; +

Б. 0,01 ÷ 0,02 %;

В. 0,2 ÷ 0,3 %;

Г. 0,3 ÷ 0,4 %.

Л.21 ст.305;

527. Накопичення етилового спирту в концентрованих томатопродуктах, фруктових пюре і соках відбувається внаслідок:

А. великого вмісту сухих речовин;

Б. біохімічного розпаду цукрів; +

В. великого вмісту мінеральних речовин;

Г. великого вмісту пектину.

Л.21 ст.308;

528. Вміст етилового спирту у плодових соках повинен бути:

А. не > 2 %;

Б. не > 1 %;

В. не > 0,5 %; +

Г. не > 3 %.

Л.21 ст.308;

529. Кухонна сіль спричиняє плазмоліз рослинних клітин в концентраціях:

А. 0,5 – 1 %;

Б. 2 – 3 %; +

В. 10 – 15 %;

Г. 15 – 20 %.

Л.21 ст.198;

530. Кухонна сіль спричиняє плазмоліз мікробних клітин в концентраціях:

А. 2 – 3 %;

Б. 5 – 6 %;

В. 10 – 15 %; +

Г. 1 – 2 %.

Л.21 ст.203;

531. Аргентометричний метод визначення кухонної солі передбачає титрування витяжки розчином:

А. KNO₃;

Б. Hg₂(NO₃)₂;

В. AgNO₃; +

Г. NaNO₃ .

Л.21 ст.313-314;

532. При якому значенні рН потрібно проводити титрування в аргентометричному методі визначення солі:

А. рН = 3;

Б. рН = 7; +

В. рН = 12;

Г. рН = 10.

Л.21 ст.313;

533. Меркурометричний метод визначення кухонної солі передбачає титрування витяжки розчином:

А. KNO₃;

Б. Hg₂(NO₃)₂;

В. AgNO₃; +

Г. NaNO₃ .

Л.21 ст. 314-315;

534. При визначенні кухонної солі аргентометричним методом середовище витяжки повинно бути:

А. кисле;

Б. нейтральне; +

В. лужне;

Г. немає значення.

Л.21 ст.313;

535. До якої групи органічних сполук відноситься крохмаль?

А. спирти;

Б. полісахариди; +

В. олігосахариди;

Г. моносахариди.

Л.34 ст.351-352;

536. Які методи не можна використовувати для кількісного визначення вмісту вуглеводів у харчових продуктах?

А. органолептичні; +

Б. хімічні;

В. фізичні;

Г. фізико-хімічні.

Л.21 ст.315;

537. До якої групи вуглеводів відноситься сахароза:

А. полісахариди;

Б. моносахариди;

В. камеді;

Г. дисахариди. +

Л.31 ст.17-20;Л.34 ст.350-351;

538. Глюкоза і фруктоза відносяться до класу:

А. моносахаридів; +

Б. дисахаридів;

В. полісахаридів;

Г. кислот.

Л.31 ст.17;

539. Вкажіть фізіологічне значення вуглеводів у харчових продуктах:

А. енергетичний компонент; +

Б. бактерицидне значення;

В. фактор, що зумовлює кислотність;

Г. фактор, що зумовлює вміст золи.

Л.31 ст.17;

540. Загальним цукром харчових продуктів називається:

А. масова частка сахарози;

Б. масова частка глюкози;

В. цукри, які утворились внаслідок гідролізу компонентів розчину; +

Г. масова частка фруктози.

Л.21 ст.316;

541. Вкажіть варіант, в якому всі вуглеводи добре засвоюються організмом людини:

А. клітковина, протопектин, глюкоза;

Б. крохмаль, глікоген, пектин; +

В. протопектин, фруктоза, сахароза;

Г. клітковина, фруктоза, глікоген.

Л.31 ст.17-20;

542. Цукри молока в основному представлені вуглеводами:

А. глюкоза;

Б. мальтоза;

В. лактоза; +

Г. фруктоза.

Стандарти на молоко;Л.34 ст.337;

543. При заміні одного цукру іншим для створення відповідних смакових якостей продуктів необхідно враховувати:

А. асортимент вуглеводів;

Б. молекулярну масу вуглеводів;

В. коефіцієнт солодкості; +

Г. цукрово-кислий індекс.

Л.22 ст.55;

544. Цукор додають до харчових продуктів з метою:

А. надання продукту певного кольору;

Б. підвищення енергетичної цінності продукту; +

В. покращення зовнішнього вигляду продукту;

Г. покращення консистенції.

Л.22 ст.54;

545. Якої операції немає у перманганатному методі визначення вуглеводів:

А. приготування витяжки;

Б. проведення інверсії;

В. фільтрування;

Г. прожарювання. +

Л.21 ст.316-318;

546. Визначення загального цукру по Бертрану відноситься до методів:

А. фізичних;

Б. хімічних; +

В. фізико-хімічних;

Г. статистичних.

Л.21 ст.319-320;

547. Інверсія сахарози – це:

А. утворення сахарози з глюкози і фруктози;

Б. розпад сахарози на глюкозу і фруктозу; +

В. розпад крохмалю на глюкозу;

Г. утворення кислоти із сахарози.

Л.31 ст.32; Л.34 ст.351;

548. Які цукри називаються редукуючими ?

А. які відновлюють окис міді в лужних розчинах до закису міді; +

Б. які не відновлюють окис міді в лужних розчинах до закису міді;

В. це загальний цукор;

Г. це тільки сахароза.

Л.21 ст.319;

549. Рефрактометричний метод визначення цукру використовується для контролю якості:

А. всіх харчових продуктів;

Б. сиропів; +

В. бульйонів;

Г. соків.

Л.21 ст.296;

550. Рефрактометричний метод визначення цукрів відноситься до методів:

А. фізичних;+

Б. хімічних;

В. фізико-хімічних;

Г. статистичних.

Л.22 ст.55;

551. З якою метою проводять освітлення водної витяжки перед визначенням цукрів:

А. для видалення солей і кислот;

Б. для видалення барвників, дубильних і білкових речовин; +

В. для видалення органічних кислот;

Г. для видалення основ.

Л.21 ст.318;

552. Назвіть продукт, в якому вміст цукру не контролюється за вимогами стандарту:

А. компот абрикосовий;

Б. сік виноградний; +

В. повидло сливове;

Г. джем полуничний.

Стандарти на консервовану продукцію;

553. Жири – це:

А. прості ефіри;

Б. складні ефіри гліцерину і амінокислот;

В. складні ефіри гліцерину і вищих жирних кислот; +

Г. складні ефіри гліцерину і неорганічних кислот.

Л.30 ст.167;

554. До овочевих консервів жир додають з метою:

А. зміни консистенції продукту;

Б. підвищення енергетичної цінності; +

В. покращення зовнішнього вигляду консервів;

Г. збільшення терміну зберігання.

Л.21 ст.106;

555. Консистенція жиру залежить від:

А. молекулярної маси жиру;

Б. кількісного складу жиру;

В. якісного і кількісного складу жирних кислот; +

Г. наявності домішок.

Л.30 ст.168;

556. Рідка консистенція природних рослинних олій зумовлюється:

А. насиченими жирними кислотами;

Б. ненасиченими жирними кислотами; +

В. гліцерином;

Г. температурою.

Л.30 ст.168;

557. Для визначення кількості жиру в консервах, його виділяють з продукту:

А. випаровуванням;

Б. охолодженням;

В. екстрагуванням або центрифугуванням; +

Г. осаджуванням.

Л.21 ст.329;

558. Вміст жиру в харчових продуктах зумовлює:

А. консистенцію продукту;

Б. смакову і енергетичну цінність продукту; +

В. термін зберігання продукту;

Г. зовнішній вигляд продукту.

Л.21 ст.106;

559. Основна властивість жирів харчових продуктів, на якій ґрунтуються методи їх кількісного визначення:

А. їх здатність легко випаровуватися;

Б. їх здатність розчинятися в органічних розчинниках; +

В. їх здатність розчинятися у воді;

Г. їх здатність осідати.

Л.21 ст.329;

560. Для екстракції жиру рекомендовано використовувати розчинники:

А. малої густини з низькою температурою кипіння; +

Б. малої густини з високою температурою кипіння;

В. високої густини з низькою температурою кипіння;

Г. високої густини з високою температурою кипіння

Л.21 ст.329;

561. Для проведення арбітражного визначення кількості жиру використовують:

А. екстрагування жиру в апараті Сокслета; +

Б. екстракційно-ваговий метод в апараті ВНДІКОП;

В. центрифугу;

Г. рефрактометр.

Л.21 ст. 329-331;

562. Найважливішою операцією екстракційно-вагового методу визначення жиру є:

А. екстракція і зважування;

Б. екстракція і випаровування; +

В. випаровування і зважування.

Г. осаджування і фільтрування.

Л.21 ст.332-333;

563. При використанні стандартного екстракційно-вагового методу для визначення жиру використовують розчинник:

А. петролейний ефір;

Б. дихлоретан;

В. бензин; +

Г. тетрахлоретилен.

Л.21 ст.332;

564. Одними з найважливіших показників якості томатопродуктів є:

А. смак і колір; +

Б. зовнішній вигляд і смак;

В. густина і колір;

Г. консистенція.

Стандарти на томат-продукти;

565. Кольоровість томатопродуктів виражають у:

А. г йоду на 1 кг продукту;

Б. мг йоду на 1 мл розчину; +

В. мг сухих речовин на 1 кг продукту;

Г. моль/мл.

Стандарти на томат-продукти;

566. Вкажіть томат-пасту вищого сорту, враховуючи значення показника кольору за йодною шкалою:

А. не > 0,17 мг/мл;

Б. не > 0,09 мг/мл; +

В. не > 0,06 мг/мл;

Г. не > 0,01 мг/мл.

Стандарти на томат-продукти;

567. Вкажіть сік натуральний неосвітлений вищого сорту за кількістю осаду:

А. 0,8 %;

Б. 0,2 %;

В. 0,4 %; +

Г. 0,1 %.

Стандарти на плодово-ягідні соки; Л.9 ст.181-183;

568. Масова частка м’якоті в сливовому соці з м’якоттю повинна бути:

А. не < 30 %; +

Б. не < 40 %;

В. не < 50 %;

Г. не < 20 %.

Стандарти на плодово-ягідні соки; Л.9 ст.187;

569. Вкажіть вміст осаду для освітлених соків вищого сорту:

А. не > 0,4 %;

Б. не > 0,2 %;

В. не > 0,1 %; +

Г. не > 0,05 %.

Л.9 ст.181-183;

570. Масова частка м’якоті в абрикосовому соці з м’якоттю повинна бути:

А. не < 30 %;

Б. не < 40 %; +

В. не < 50 %;

Г. не < 20 %.

Л.9 ст.187;

571. Хімічні консерванти – це речовини, які:

А. забезпечують збереження кольору консервів;

Б. пригнічують розвиток мікроорганізмів; +

В. поліпшують смак консервів;

Г. зумовлюють консистенцію консервів.

Л.21 ст.374-375; Л9 ст.196; Л.27 ст127;

572. Вкажіть гранично допустимі норми сірчистого ангідриду для продуктів дитячого харчування:

А. 0,1 – 0,2 %;

Б. 0,006 – 0,01 %;

В. 0,01 – 0,1 %;

Г. не допускається. +

Л.21 ст.374;

573. Вкажіть гранично допустимі норми сірчистого ангідриду для готових консервованих продуктів:

А. 0,1 – 0,2 %;

Б. 0,006 – 0,01 %; +

В. не допускається;

Г. 0,01 – 0,05 %.

Л.9 ст.199-200;

574. Вкажіть речовини, що використовуються як консерванти:

А. бензол, ДДТ, діхлоретан;

Б. SO₂, сорбінова кислота, бензойна кислота; +

В. толуол, етанол;

Г. H₂SO₄, HNO₃, HCl.

Л.9 ст.196-200;

575. Вміст сорбінової кислоти в консервованих продуктах не повинен перевищувати :

А. 0,01 %;

Б. 0,05 %;

В. 0,1 %; +

Г. 0,2 %.

Л.9 ст.200;

576. Основними джерелами надходження нітратів до організму людини є:

А. вода;

Б. продукти рослинного походження; +

В. повітря;

Г. обладнання.

Л.9 ст.332;

577. Назвіть ГДК нітратів для організму людини:

А. не > 5 мг/кг маси тіла; +

Б. не > 20 мг/кг маси тіла;

В. не > 50 мг/кг маси тіла;

Г. не > 100 мг/кг маси тіла.

Л.9 ст.332-333;

578. Вміст олова в харчових продуктах допускається в межах:

А. не > 50 мг/кг;

Б. 100 - 200 мг/кг; +

В. не допускається;

Г. 10 - 20 мг/кг.

Л.21 ст.360;

579. Який компонент консервів найбільше сприяє переходу олова в продукт:

А. білки;

Б. жири;

В. цукри;

Г. оцтова кислота. +

Л.21 ст.361;

580. Вміст свинцю в харчових продуктах допускається в межах:

А. не > 50 мг/кг;

Б. 100 - 200 мг/кг;

В. не допускається; +

Г. 10 - 20 мг/кг.

Л.21 ст.364;

581. Гранично допустимий вміст свинцю в полуді жерсті:

А. не > 0,01 %;

Б. не > 0,02 %;

В. не > 0,04 %; +

Г. не допускається.

Л.21 ст.395;

582. Мідь сприяє утворенню гемоглобіну крові при концентраціях:

А. до 50 мг/кг; +

Б. > 50 мг/кг;

В. > 100 мг/кг;

Г. > 200 мг/кг.

Л.21 ст.367;

583. Основними контролюючими показниками якості скляної тари є:

А. відповідність розмірам, термостійкість, відсутність дефектів; +

Б. термостійкість, колір скла, товщина скла;

В. наявність дефектів, розміри вінця, спосіб укупурювання;

Г. форма тари.

Л.21.ст 401;

584. Для виготовлення гумових кілець забороняється використовувати матеріали, що містять сполуки:

А. міді, олова, цинку;

Б. свинцю, ртуті, миш’яку; +

В. натрію, срібла, міді;

Г. калію, міді.

Л.21 ст.399;

585. Смак та присмак питної води при 20 ⁰С повинна бути (в балах):

А. не > 2; +

Б. не > 5;

В. не > 10;

Г. не > 15.

Стандарти на питну воду; л.8 ст.242-243;

586. Загальна твердість (жорсткість) води зумовлена наявністю в ній іонів:

А. K⁺, Na⁺;

Б. Ca²⁺, Mg²⁺; +

В. Cu²⁺, Zn²⁺;

Г. Cl^-, SO .

Л.21ст.403;

587. Гвоздика високої якості може мати несвіжих екземплярів не більше (%):

А. 5;

Б. 10;

В. 8; +

Г. 15.

Л.8 ст.223;

588. У стандартній кориці маса шматочків, вкритих цвіллю, не повинна перевищувати:

А. 1%;

Б. 5 %; +

В. 10 %;

Г. 15 %.

Л.8 ст.223;

589. Під органолептичною оцінкою якості консервів розуміють:

А. визначення маси нетто;

Б. визначення смаку, запаху, консистенції; +

В. визначення співвідношення компонентів;

Г. визначення фізико-хімічних показників.

Л.28 ст.74-75;

590. Яка документація ведеться під час проведення дегустації:

А. аналіз відважування;

Б. дегустаційний лист; +

В. сертифікат якості;

Г. журнал контролю фасування.

Л.28 ст.76-77;

591. При визначенні якості томатопродуктів за кольором розчинником служить:

А. вода;

Б. спирт етиловий;

В. водно-спиртова суміш; +

Г. водно-сольовий розчин.

Л.28 ст.50;

592. Стандартний метод визначення масової частки осаду в соках, напоях оснований на його відділенні:

А. фільтруванням;

Б. центрифугуванням; +

В. осаджуванням;

Г. випаровуванням.

Л.28 ст.53-54;

593. Який з названих важких металів має здатність накопичуватись в організмі людини, потрапляючи до нього з продуктами харчування:

А. свинець; +

Б. олово;

В. мідь;

Г. хром.

Л.21 ст.360-369;

594. Плодовим цукром називають:

А. глюкозу;

Б. фруктозу; +

В. сахарозу;

Г. лактозу.

Л.34 ст.337;

595. Поняттю «слабо кисле середовище» відповідають значення рН:

А. 2 ≤ рН ≤ 4;

Б. 4 ≤ рН ≤ 6,5; +

В. 6,5 ≤ рН ≤ 7,5;

Г. 7,5 ≤ рН ≤ 10.

Л.27 ст.72;

596. Для контролю якості продукції, фасованої в скляну тару, використовують метод контролю:

А. суцільний;

Б. одноступеневий;

В. вибірковий; +

Г. багатоступеневий.

Л.27 ст.88-89;

597. Найдавніший спосіб визначення якості продуктів є:

А. ваговий;

Б. хімічний;

В. фізичний;

Г. органолептичний. +

Л.28 ст74;

598. Технічний аналіз якості консервів передбачає встановлення:

А. органолептичних показників;

Б. маси нетто і співвідношення компонентів; +

В. маси брутто;

Г. хімічних показників.

Л.27 ст.102;

599. При визначенні загальної кислотності квашеної капусти враховують коефіцієнт перерахунку на переважаючу кислоту:

А. лимонну;

Б. оцтову;

В. молочну; +

Г. яблучну.

Л.21 ст.197-199;

600. Наявність мінеральних механічних домішок (пісок, глина тощо) в томатопродуктах , плодових пюре, в продукції з грибами зумовлена:

А. умовами вирощування сировини;

Б. неякісним миттям сировини; +

В. сортовими особливостями;

Г. особливістю технологічного процесу переробки.

Л.21 ст.311-312;