Наслідки гранульом:
Розсмоктування клітинного інфільтрату – рідкісний варіант результату, так як гранульоматоз частіще за все представляє собою варіант хронічного запалення. Подібне можливо у випадках малої токсичності патогенного фактору і швидкої елімінації із організму. Прикладом слугують гострі інфекції — сказ, черевний тиф.
Фіброзне перетворення гранульоми – з утворенням рубця або фіброзного вузлика. Це найбільш частий і типовий варіант результату гранульоми. Розвиток склерозу стимулює ІЛ-1, який виділяється макрофагами гранульоми, а нерідко і самим патогенним агентом.
Некроз гранульоми характерний перш за все для туберкульозної гранульоми, котра може цілком піддатися казеозному некрозу, а також для ряду інфекційних гранульом. В розвитку некрозу приймають участь протеолітичні ферменти макрофагів, а також продукти, які виділяються патогенним агентом, котрі мають прямі токсичні дії на тканини.
Нагноєння гранульоми зустрічається при грибкових ураженнях, багатьох інфекціях (сап, ієрсиніоз, туляремія) і грибкових ураженнях. На початку з’являється багато нейтрофілів, але тільки у випадках мітотичного ураження вони не справляються із збудником і гинуть, а продукти їх загибелі будучи хемоатрактантами, притягають макрофаги.
Гранульоматозні хвороби - це гетерогенна група захворювань (нозологічних форм) різної етіології, структурну основу яких складає гранульоматозне запалення. Ці захворювання (їх виділено більше 70) проявляються різними клінічними синдромами і варіантами тканинних змін, неоднакової чутливості до лікування.
Основні ознаки гранульоматозних хвороб:
Наявність гранульом являється структурною основою найбільш характерних і клінічно набільш важливих стадій і розвиваються далеко не при всіх формах хвороб, наприклад лепра (тільки при лепроматозній формі), сифіліс (тільки в третиному періоді).
Порушення імунного гомеостазу.
Поліморфізм тканинних реакція.
Схильність до хронічної течі з частими рецидивами.
Нерідке ураження судин у формі васкулітів.
Гранульоматозні хвороби:
Бактеріальні: Туберкульоз Лепра Бруцельоз Сальмонельоз Лістеріоз Сифіліс Ку-лихоманка |
Гельмінтозні: Шистосомоз Трихенельоз Філяриоз |
Індуковані металами : Бериліоз Цирконієвий гранульоматоз |
Індуковані чужорідними тілами : Пневмоніт чужерідних тіл Кремнієвий гранульоматоз |
Грибкові : Гістоплазмоз Бластомікоз Кокцидіодомікоз Пневмонит гіперчутливий |
Нез’ясованої етіології: Саркоїдоз Хвороба Крона Гранульоматоз Вегенера Гігантоклітинний артеріїт Первинний міліарний цироз Кільцевидна гранульома Ревматоїдний артрит |
Вірусні і хламідієві: Хвороба котячих подряпин Венерична лімфогранульома |
|
Гранульоми при гранульоматозних хворобах інфекційної етіології, викликаються вірусами, рикетсіями, бактеріями, як правило, по механізму розвитку являються імунними. По морфологічній картині вони в основному схожі, що пояснюється схожістю морфо- і патогенезу. Виключення складають гранульоми при сифілісі, лепрі, склеромі і туберкульозі, котрі виділені в окрему групу - специфічних гранульоматозів. У всіх випадках інфекційні гранульоми представленні скупченням клітин СМФ. В деякіх гранульомах з”являються чисельні нейтрофіли, і в фіналі розвивається некроз (сап, феліноз - хвороба котячих подряпин, іерсиніоз).
Гранульоматозні хвороби, викликані грибками, характеризуються утворенням імунних гранульом, в котрих зазвичай виникають некроз і абсцеси. Іноді клітинний склад гранульом знаходиться в прямій залежності від виду грибів.
Гранульоми при гельмінтозах відображають, з одного боку, загальні закономірності, перш за все важливу роль ГЗТ в ії формуванні, з другої – мають особливості, які притаманні паразитарним гранульомам, зокрема, високий вміст еозинофілів.
До гранульоматозних хвороб неінфекційної природи відносять велику групу захворювань, котрі виникають під дією органічного і неорганічного пилу, диму, аерозолів і суспензій. Якщо пил неорганічний, то захворювання проходить довготривало, але доброякісно. Імуні порушення в цих випадках не спостерігаються, а гранульоми в основному побудовані з гігантських клітин чужорідних тіл. Такі гранульоматози зазвичай розвиваються при професійних захворюваннях у шахтарів, робітників цементного виробництва (силікоз, асбестоз). В той же час оксид берилію викликає розвиток імунної гранульоми, так як берилій має властивості гаптена і, з’єднуючись з білками організму, утворює речовини, котрі запускають автоімунні процеси. Органічний пил викликає зазвичай десеміноване враження легень, інтерстиційна хвороба. Загальне, що споріднює ці хвороби - наявність гранульоматозного ураження у зв’язку з розвитком клітинно-опосередкованих або імунокомплексних механізмів.
Навколо чужорідних тіл розвивається гарнульоматозне запалення, але дуже рідко воно набуває характер хвороби; типовим прикладомє подагра, коли у відповідь на відкладання уратів в тканинах виникаютьтипові гігантоклітинні неімунні гранульоми.
Медикаментозні гранульоматозні хвороби частіше за все виникають в результаті токсикоз-алергічного враження легень і розвитком фіброзуючого альвеоліту, а також печінки медикаментозний гранульоматозний гепатит.
Група гранульоматозних хвороб нез’ясованої етіології особливо велика. Одним із розповсюджених захворювань є саркоїдоз, при котрому в багатьох органах, особливо часто в лімфатичних вузлах і легенях, виникають характерні гранульоми саркоїдного типу. Гранульома побудована з епітеліоїдних і гігантських клітин двух типів - Лангханса і чужорідних тіл. Особливістю цієї гранульоми є відсутність казеозного некрозу, що дозволяє відрізнити її від туберкульозної гранульоми, чіткі контури (штамповані гранульоми) і швидке рубцювання. Захворювання характеризується наростаючим ураженням всіх нових груп лімфатичних вузлів і легень, що призводить до прогресуючої дихальної недостатності або здавлення лімфатичними вузлами життєво важливих органів.