4. Еволюція концепцій стратегії

У сучасній економічній науці та практиці трактування змісту стратегії підприємства пройшли певну еволюцію.

В традиційному (класичному) розумінні концепція стратегії базувалася на тому факті, що всі змінні у зовнішньому середовищі (стабільність якого розглядалась як незаперечний факт і яке трактувалось як ринок виробника, продавця) і внутрішній структурі фірми були детерміновані, керовані, контрольовані (апаратом управління фірми). А стратегічне управління було зорієнтоване на визначення, обґрунтування та реалізацію довгострокових цілей організації шляхом розроблення відповідних детермінованих, негнучких деталізованих планів-стратегій. І стратегія виступала однією з форм цільового підходу в управлінні.

Обмеження даної концепції: умовність критеріїв оцінки стабільності системи; орієнтація на збереження досягнутого без передбачення радикальних змін; можливість відсікання відхилення, яке пропонує нове, більш ефективне вирішення проблем; неможливість оцінки необхідності та ефективності впровадження довгострокових заходів тощо.

Наступним кроком в еволюції стратегії підприємства і її трактуванні як результату (мети) стало застосування її як сукупності прийомів і методів забезпечення розвитку підприємства "від досягнутого". На відміну від трактування стратегії, як засобу управління розвитком підприємства "за відхиленням", даний тип трактування стратегії підприємства передбачає застосування елементів аналізу і контролю не тільки внутрішніх, але й зовнішніх факторів підприємства, які впливають на діяльність підприємства і врахування яких або сприятиме, або перешкоджатиме розвитку підприємства.

Недоліками цієї концепції є: зміни у зовнішньому середовищі підприємства; те, що майбутнє видається як екстрапольоване минуле; неналежне обґрунтування рішень щодо активних чинників, які впливають на діяльність підприємства; неможливість використання застосовуваних у довгостроковому плануванні методів (балансовий і нормативний) на радикальні інновації; невідповідність методів середовищу.

Перехід до нової концепції стратегії і трактування її як процесу (а саме: як процесу пошуку альтернативних шляхів досягнення цілей, процесу, що стосується прийняття рішень щодо того, як розвивати бізнес підприємства в цілому та окремі його види (напрями, сектори), який бізнес розвивати, яке місце зайняти на ринку, як протидіяти конкурентам, як посилити позицію на ринку і в галузі тощо) був зумовлений певними новими чинниками, що стали найсуттєвішими для розвитку підприємств в умовах підвищення конкуренції та нестабільності на більшості ринків: зростання розмірів підприємств; науково-технічний прогрес; необхідність встановлення ефективних зв'язків та іншими організаціями; зростання рівня конкуренції; розвиток методології та інструментів планування; наявність ЕОМ та кваліфікованих кадрів; лідируюче становище підприємств, які використовували у своїй діяльності стратегічне планування.

Сучасна концепція стратегії як процесу пошуку альтернативних шляхів досягнення цілей трактує її, як адаптивну поведінку, а більш формалізовано, як концептуальну, тобто таку, яка стосується найважливіших, життєво важливих аспектів і напрямів діяльності та розвитку) індикативну (рекомендовану) модель адаптивної поведінки фірми в змінному ринковому середовищі на довгострокову перспективу, яка повинна забезпечувати можливість фірмі досягнути і утримувати конкурентну перевагу в обраних зонах господарювання.

Дана модель покликана окреслити:

- альтернативні сфери (галузі) діяльності (бізнесу) як сфери вкладання ресурсів підприємства;

- альтернативні підходи, способи і форми організації та розвитку як самої фірми, так і її ефективного, конкурентного бізнесу в цілому і окремих його секторів;

- в альтернативну систему взаємовідносин фірми з іншими суб'єктами господарювання (на ринках і в галузі).

У даному розумінні ототожнюється стратегія не тільки з досягненням стратегічних (довгострокових) цілей, а й з вирішенням завдань, пов'язаних з вибором альтернативних варіантів дій. Це означає і необхідність розроблення структурованих планових документів під загальною назвою "стратегія", в яких певним чином пов'язуються потреби зростання одних елементів підприємства (одних видів його бізнесу) і скорочення інших.

В даному (як процесу) трактуванні стратегію можна охарактеризувати як загальний алгоритм, сценарій (модель) альтернативної поведінки фірми в змінному середовищі, реалізація якого (якої) повинна привести фірму до досягнення поставленої перед нею комплексної концептуальної стратегічної мети: конкурентної переваги в обраних зонах господарювання (в галузях бізнесу, визначених продуктами чи послугами підприємства, та на ринках діяльності).