Функціональні класи сн за критеріями Нью-Йоркської Асоціації серця (nyha)

• Функціональний клас І – пацієнти із захворюванням серця, в яких звичайні фізичні навантаження не спричиняють задишки, стомлення чи серцебиття.

• Функціональний клас ІІ – пацієнти із захворюванням серця і помірним наміченим обмеженням фізичної активності. При звичайних фізичних навантаженнях спостерігається задишка, втомлюваність, серцебиття.

• Функціональний клас ІІІ – пацієнти із захворюванням серця і вираженим обмеженням фізичної активності. В стані спокою скарги відсутні, однак при незначних фізичних навантаженнях виникає задишка, втомлюваність серцебиття.

• Функціональний клас ІV – хворі із захворюванням серця, у яких будь-який рівень фізичної активності викликає прояви СН. Останні виникають і в стані спокою.

Примітка: Стадія СН відображає етап клінічної еволюції даного синдрому, в той час, як ФК пацієнта є динамічною характеристикою, що може змінюватись під впливом лікування.

Основні інструментальні методи діагностики ХСН:

Ехокардіографія – дозволяє:

а) уточнити етіологію ХСН

б) визначити характер та вираженість дисфункції лівого шлуночка (ЛШ)

Рентген - дослідження - дозволяє :

а) виявити збільшення розмірів серця та наявність застійних явищ у малому колі кровообігу

б) проводити диференційну діагностику із захворюваннями дихальної системи

в) діагностувати та контролювати ефективність лікування таких ускладнень ХСН, як гідроторакс, застійна пневмонія, тромбоемболія легеневої артерії

Рутинна ЕКГ – дозволяє:

а) інколи уточнити причину ХСН

б) з високою (~90 %) вірогідністю виключити СН у разі нормальної ЕКГ

в) контролювати ефективність та безпечність лікування хворих дигоксином, бета-блокаторами, аміодароном, діуретиками (ритм, провідність, шлуночкові аритмії, ознаки насичення глікозидами, інтервал QT, метаболічні порушення)

Лабораторні:

• Гіпонатріємія (Na<135 ммоль/л)

• Гіперкреатинінемія (>200 мкмоль/л)

• Рівень білірубіну вищий за норму

• Анемія (<120 г/л)

Принципи лікування ХСН

По-перше, лікування ХСН рекомендовано розпочати із корекції факторів ризику; терапії основного захворювання, що призвело до систолічної дисфункції.

• дієтичні заходи, спрямовані на зниження маси тіла при ожирінні

• при наявності супутньої АГ – нормалізацію і контроль АТ

• при наявності дисліпідемії – дієтичну і медикаментозну корекцію

• при наявності ІХС - вторинну медикаментозну профілактику, або вирішувати питання хірургічної реваскуляризації

• при наявності діабету – корекцію гіперглікемії

• відмову від куріння і вживання алкоголю

• обмеження добового вживання хлориду натрію (менше 3г – при доклінічній і помірній ХСН (І,ІІ ФК) та менше 1,5 г – при ІІІ, IV ФК)

• рідина – до 1 л на добу

• регулярну фізичну активність (повільну ходьбу, фізичні вправи малої інтенсивності - ("комфортний", але регулярний руховий режим) - ходьба: 3-5 разів на тиждень протягом 20-30 хвилин

По-друге, медикаментозне лікування систолічної ХСН слід проводити по життєво !!!!

Для лікування ХСН використовують 5 основних класів препаратів

• діуретики,

• інгібітори АПФ,

• серцеві глікозиди,

• бета-адреноблокатори,

• антагоністи альдостерону.

При деяких клінічних ситуаціях можуть також призначатись:

• блокатори рецепторів ангіотензину ІІ,

• кордарон,

• нітрати,

• непрямі антикоагулянти,

• антагоністи кальцію.

Мета фармакотерапії ХСН

• Зменшення клінічних симптомів ХСН

• Поліпшення функції лівого шлуночка

• Зменшення нейрогуморальних розладів

• Поліпшення якості життя хворого

• Збільшення виживання

ІАПФ рекомендуються як терапія першої лінії у хворих із зниженням систолічної функції ЛШ (ФВ <40-45%) (Рівень доказів A, клас I)

• При відсутності затримки рідини лікування розпочинається з ІАПФ, при затримці рідини – разом з діуретиками (Рівень доказів B, клас I)

• ІАПФ повинні титруватись до доз, які застосовувались у великих дослідженнях

• Вони не повинні титруватись на підставі симптомів

Покази	Інгібітори АПФ
СН	каптоприл, еналаприл, лізиноприл, раміприл, трандолоприл
Безсимптомна дисфункція ЛШ	еналаприл, каптоприл, трандолаприл
Гострий ІМ	каптоприл, еналаприл, лізиноприл, трандолаприл, раміприл
АГ	еналаприл, лізиноприл, каптоприл, периндоприл
ІХС, АГ та фактори ризику ССЗ	периндоприл, раміприл