Механізація навантажувально-розвантажувальних робіт при перевезеннях основних видів вантажів.

Питання.

1. Насипні (навалочні) вантажі.

2. Важковагові, важкогабаритні та довгомірні вантажі.

3. Дрібноштучні вантажі.

4. Навантаження-розвантаження дрібноштучних вантажів одиничними предметами.

5. Збільшення партій дрібноштучних вантажів при транспортуванні.

6 Навантажувально-розвантажувальні роботи при перевезенні дрібноштучних вантажів в мало- та середньотоннажних універсальних контейнерах.

8. Масові сільськогосподарські вантажі.

1.Насипні (навалочні) вантажі.

До насипних (навалочних) промислових і будівельним вантажем відносяться різні масові навалочні кускові, зернисті, порошкоподібні та пороховидні матеріали, зберігаючи і пересуваючи навалом (руда, вугілля, щебінь, грунти, пісок, цемент та ін.).

Між цими вантажами існує багато спільного:

а) дозволяють здійснювати навантаження, перевезення та розвантаження навалом;

б) ці вантажі в більшості випадків являються короткопробігавими з метою використовування місцевих ресурсів, що дозволяє понизити собівартість, наприклад, будівництва.

Невеликі відстані перевезення навалочних вантажів вимагають максимального рівня механізації НРР, а також використовувати саморозвантажуючий рухомий склад.

Навантаження навалочних вантажів в залежності від умов експлуатації може здійснюватися:

-екскаваторами одно- та багатоківшовими (при автомобільних перевезеннях використовуються, як правило, одноківшові екскаватори -будівельні з ковшем місткістю до 2 м³ та кар’єрні - при відкритих гірських розробках з ковшем місткістю 4-8 м³) на пневмоколісному та гусеничному ходу;

-навантажувачами одноківшовими самохідними - на пневмоколісному та гусеничному ходу;

-кранами грейферними-мостовими, козловими, башковими;

-транспортируючими машинами-стрічковими, скребковими та гвинтовими конвеєрами, ківшовими елеваторами;

-допоміжними непривідними спорудами-бункерами, жолобами та ін.

механізоване розвантаження при перевезеннях навалочних вантажів в більшості випадків здійснюється спеціалізованим рухомим складом - автомобілями-самосвалами та саморозвантажуючими автопоїздами.

Високопродуктивна спільна робота екскаваторів та автомобілів-самоскидів може бути забезпечена при умові: вірного вибору моделі автомобіля-самосвала для роботи з екскаваторами; раціональної організації руху автомобілів від місця навантаження до розвантаження, звернув особливу увагу на під’їзні шляхи до екскаватора.

Головним при виборі автомобілів-самоскидів для спільної роботи з екскаватором являється співвідношення між місткістю кузова автомобіля-самоскида та місткістю ковша екскаватора.

Величина співвідношення становиться визначаючою кількість робочих циклів, необхідних для повного завантаження автомобіля-самоскида, а значить і тривалості його простою під навантаженням.

Використавши формулу для розрахунку тривалості простою автомобіля-самоскида при навантаженні

,

де q_a - місткість кузова автомобіля-самоскида, м³;

- коефіцієнт використовування місткості кузова;

W_e - експлуатаційна продуктивність екскаватора, м³/год,

В цій формулі можна вирізнити залежність

,

де Z_k - кількість ковшів екскаватора, які приходяться на повну місткість кузова автомобіля-самосвала.

Величина Z_k повинна бути цілим числом, по можливості невеликою, тому що збільшення Z_k сприяє збільшенню часу простою автомбіля-самоскида t_n під навантаженням.

Але зменшити кількість ковшів до Z_k=1-2 не можна внаслідок того, що при вивантаженні матеріалу із ковша в кузов виникають значні динамічні навантаження (можливі ушкодження аж до зруйнування ресорних підвісок, шин, рами автомобіля та ін.).

Оптимальною вважається Z_k=3…6, тобто автомобіль-самоскид завантажується за 3…6 робочих циклів. Збільшення кількості ковшів до Z_k>6 економічно недоречно-різко збільшується час простою t_n.