В нашу пользу – на нашу користь в честь праздника – на честь свята

Звонить в министерство – телефонувати до міністерства

В конце недели – під кінець тижня

В последнее время – останнім часом

Порушення синтаксичної норми також виникає через невмотивоване вживання прийменника ПРИ.

Цей прийменник уживається часто паралельно з іншими прийменниками біля, коло, край, поруч. Наприклад, для позначення близькості до конкретного місця: при виході – коло виходу – біля виходу, край дороги, поруч мене.

А на позначення епохи, періоду, часу, протягом якого відбувається дія, - прийменниками за, під час: за царювання Романових – під час царювання Романових.

Лише з прийменником ПРИ можливі конструкції:

1. на передавання значення приналежності, певних стосунків до кого-, чого-небудь: При інституту працює клуб “Досконалість”; Служу при штабі дивізії;

2. на зазначення чого-небудь у будь-кого, будь-чого або присутність когось будь-де: Був при повній свідомості; Не можна лаятись при дітях; Сьогодні я при зброї;

3. на вказування певних обставин або супутніх умов, за яких щось відбувається: При нульовій температурі випав сніг; Проголосували при повному мовчанні; Зроблю при бажанні.

Значно ширший обсяг значень прийменника ПРИ в російській мові спричиняє автоматичне помилкове перенесення його до подібних українських конструкцій. Цього не слід робити, оскільки в українській мові є різноманітні можливості, не змінюючи значення, передати зміст за допомогою інших прийменників, словосполучень дієприслівникового звороту чи шляхом розгорнутих конструкцій, наприклад:

Присоединюсь к вам при первом зове – приєднаюся до вас на перший же поклик

При громких аплодисментах - під гучні оплески

При исполнении служебных обязаностей – під час виконання службових обов’язків

При анализе событий – аналізуючи події

При опасності – у разі небезпеки Сполучник

С п о л у ч н и к – це службова частина мови, що поєднує члени речення і частини складного речення.

За морфологічним складом сполучники поділяються на дві групи: невивідні (прості) і вивідні (складні та складені).

Н е в и в і д н і (прості) – це найдавніші за походженням сполучники, які не утворені від інших слів і тому не розкладаються на частини. Пишуться вони разом: і, ні, але, бо, то, та, чи.

В и в і д н і (складні й складені) – це сполучники пізнішого часу, утворені від інших сполучників, займенників, прислівників, дієслів і часток; складні сполучники виникли в наслідок поєднання в одному слові двох частин мови: аби (а+би), зате (за+те), проте (про+те), щоб (що+б), якби (як+би), якщо (як+що), якже (як+же); складені сполучники виникли внаслідок поєднання відмінкових форм займенника той або інших повнозначних частин мови із сполучниками що, щоб та прислівником як: тому що, від того що, через те що, для того щоб, внаслідок того що, незважаючи на те що, так щоб.

За структурою сполучники поділяються на о д и н и ч н і (і, а, але, так); п о в т о р ю в а н і (і -- і, ні — ні, або – або, то – то, чи то -- чи то, чи – чи, не то – не то); п а р н і (не тільки – але, якщо – то, як – так, хоч – але).

Правопис сполучників

С к л а д н і сполучники, утворені від інших частин мови, пишуться р а з о м : отже, тож, також, теж, ніж, аніж, якщо, якби, мовби, мовбито, немов, немовбито, начеб, начебто, неначе, ніби, нібито, тобто, щоб, притому, причому.

Примітка: сполучники проте, зате, притому, причому, тож, теж, щоб, якби, якже, які пишуться р а з о м, слід відрізняти від однозвучного поєднання повнозначного слова (займенника чи прислівника) з прийменником або часткою. Сполучник як службове слово поєднує члени речення або окремі речення. Однозвучні сполучення слів виступають членами речення, до них можна поставити запитання. Наприклад: Щоб зекономити час, користуйтеся послугами Аерофлоту. Шукали за що б зачепитись.

Якщо частки би(б), зберігають підсилювальне значення, то вони пишуться о к р е м о :або ж, адже ж, але ж, коли ж, хоча б, хоч би.