Застосування гербіцидів у польовій сівозміні

№ п/п	Культура	Пло- ща, га	Назва гербіциду	Вміст діючої речовини, %	Рекомендована доза, кг/га		Загальна потреба, кг	Спосіб застосування
					д.р.	препарату
1	Пар чистий	74	-	-	-	-	-	-
2	Озима пшениця	78	-	-	-	-	-	-
3	Озима пшениця	75	Діален С	40	1,2	2,2	165	Обприскування посівів весною від фази кущіння до фази виходу в трубку культури
4	Кукурудза на зерно	69	Діален С	40	1,2	3,0	207	Обприскування посівів у фазі 1-7 листків культури
5	Ярий ячмінь	69	Діален С	40	1,2	2,1	145	Обприскування посівів весною від фази кущіння до фази виходу в трубку культури
6	Горох	73	Півот	10	0,06	0,6	43,8	Обприскування ґрунту до висівання насіння, до сходів або після сходів у фазі 3-6 листочків культури
7	Озима пшениця	75	Діален С	40	1,2	2,2	165	Обприскування посівів весною від фази кущіння до фази виходу в трубку культури
8	Соняшник	73	Треф лан 48	48	1,68	3,5	255,5	Обприскування ґрунту й негайне загортання до висівання насіння, під час висівання або до появи сходів

Висновок: у боротьбі з бур’янами важливо застосовувати інтегровану систему захисту рослин. Найбільше застосовують механічні, хімічні та профілактичні заходи. Механічні і хімічні заходи є досить вартісними, до того ж перший захід – механічний - призводить до пересихання й розпилення ґрунту, а другий – хімічний - залишає негативні побічні наслідки. Отже, ці заходи необхідно застосовувати в оптимальні строки і в оптимальній кількості, щоб зменшити дію на ґрунт і рослини. Добрі наслідки дає використання біологічних заходів захисту – як-то використання мушки-фітомізи на соняшнику в даному господарстві. Цей метод дешевий і екологічно чистий. Поки що він застосовується обмежено, але має великі перспективи.

Висновки та пропозиції:

ВАТ «Нечаянський» Миколаївського району, Миколаївської області, розташоване у зоні південного степу. Господарство спеціалізується на вирощуванні зернових і технічних культур.

Тривалий вегетаційний період, який складає 227 днів, та достатня теплозабезпеченість (сума ефективних температур > +10^оС – 3104^оС) дають змогу вирощувати на території господарства більшість сільськогосподарських культур. Однак одним із лімітуючих факторів при вирощуванні сільськогосподарських культур є природне вологозабезпечення (річна кількість опадів складає 410 мм). Тому всі сільськогосподарські заходи необхідно спрямовувати на мінімалізацію обробітку ґрунту для максимального збереження та ефективного використання ґрунтової вологи, а також природних процесів мінералізації. Основними заходами покращення родючості ґрунтів господарства є впровадження заходів глибокого родючого орного шару (в тому числі збільшення норм органічних і мінеральних добрив), мінімалізація обробітку ґрунту, збільшення площі полезахисних смуг. Щодо мінімалізації обробітку ґрунту важливим фактором є зменшення кількості проходів по полю важкої техніки при підготовці ґрунту. Для цього слід використовувати широкозахватні агрегати, поєднуючи кілька технологічних операцій в одному робочому процесі, не проводити обробіток при перезволоженому ґрунті. В Степу мінімалізацію обробітку ґрунту слід широко застосовувати під озимі культури, що розміщуються після непарових попередників, а в посушливі роки й після зайнятих парів слід проводити мілкий або поверхневий обробіток дисковими плоскорізальними знаряддями або комбінованими агрегатами типу АКП-2,5; АКР-3,6. Під ярі колосові, після просапних, й соняшник, після озимих, оранку рекомендують замінити на поверхневий або мілкий (на 12-14 см) обробітком ґрунту, використовуючи продуктивніші лемішні лущильники, широкозахватні дискові борони й т.д.

Також при організації території ерозійно небезпечних земель використовують фітомеліоративні заходи: врахування зональних особливостей при доборі культур у ґрунтозахисні сівозміни; встановлення оптимального співвідношення різних груп культур у сівозмінах з урахуванням ступеня еродованості ґрунту; контурну, перехресну чи діагонально-перехресну сівбу культур на схилах; смугове розміщення культур у ґрунтозахисних сівозмінах; використання куліс на парових полях і буферних смуг на посівах просапних культур; використання післяжнивних, післяукісних та різних варіантів сумісних посівів і сидератів; застосування суцільного або смугового мульчування;проведення в оптимальні строки всіх польових робіт з урахуванням експозиції схилів і стану ґрунту.

За валовим збором основної продукції (зерна) і вмістом енергії нова сівозміна набагато ефективніша попередньої сівозміни, оскільки кількість зерна збільшилася на 0,5 т/га. Це пов’язано із введенням у сівозміну гороху, який є добрим попередником для озимої пшениці і зерно якого є енергетично цінним, а також із тим, що більшість культур в даній новій сівозмін є зерновими, що й обумовлює більший вихід зерна в порівнянні з існуючою сівозміною.

Література:

1. В. П. Гордієнко. Землеробство. – К.: Вища школа, 1991.

2. В. О. Єщенко. Загальне землеробство. – К.: Вища освіта, 2004.

3. Н.К. Шикула. Почвозащитная система земледелия. – Х.: Прапор, 1987.

4. А.О. Лымарь., С.Д. Лысогоров. Справочник по прогнозированию и

программированию урожаев на Юге Украины. – О.: Маяк, 1987.

5. В.П. Нарциссов. Научные основы систем земледелия. – М.: Колос, 1982.

6. О. О. Собко. Сівозміни – основа інтенсифікації землеробства. – К.: Урожай, 1985.

7. О.П. Кротінов, І.П. Максимчук, Ю.П. Манько, І.С. Руденко. Лабораторно-практичні заняття по землеробству. – К.: УСГА, 1993.

8. В.П. Ґудзь, І.Д. Примак, Ю.В. Будьонний. Землеробство. – К.: Урожай, 1996.