Тема 5 Культура управління. Прийом відвідувачів. Словесні форми ввічливості системі українського мовного етикету: звертання, прохання, прощання, вибачення, подяка, побажання. Інтонація, жести, міміка. Вимова. Ділові ігри(тема за вибором).

Тема Етичні та комунікативні аспекти мовлення. Культура спілкування керівника.

Шляхи формування культури мови особистості.

План

1. Функції спілкування. Функції ділового спілкування

2. Типи спілкування

3. Типи інформації

4. Міжособистісне сприйняття

5. Бар’єри спілкування

6. Вимоги до усного мовлення

1. Функції спілкування. Функції ділового спілкування

Під культурою спілкування розуміють, насамперед, основні загальнолюдські норми моральності.

Можна назвати, принаймні, три найважливіші правила, що характеризують сучасні норми спілкування.

По-перше, сформульоване ще стародавніми римлянами правило: «договори повинні виконуватися». Воно широко відомо, як принцип взаємин між державами, на якому базується міжнародне право. Так само цей принцип є необхідною нормою будь-якого людського спілкування. Тут варто мати на увазі не тільки домовленості в буквальному значенні слова, але і будь-які заяви, що повинні підкріплюватися відповідними діями і вчинками.

Іншою загальнолюдською нормою спілкування є визнання людини найвищою цінністю. Це положення було сформульоване філософом Е. Кантом, що, усупереч моральним настановам, які панували тоді, свого часу стверджував, що «у ряді цілей людина... є метою сама по собі, тобто ніколи ніким не може бути використана тільки як засіб, не будучи разом з тим і метою...».

До третьої загальнолюдської основи культури спілкування може бути віднесено взяте з Євангелія так зване золоте правило моральності. Його зміст зводиться до вимоги: «поводь себе стосовно інших так, як ти хотів би, щоб вони поводили себе стосовно тебе».

Практично щодня начальники, службовці, споживачі, організації ведуть переговори. Ділове спілкування є засобом одержати від інших людей те, чого ми бажаємо. Кожна людина хоче брати участь у прийнятті рішень, які її стосується.

Мистецтву ділового спілкування навчають в усьому світі.

Більшість людей на питання «Чи вмієте Ви спілкуватися?» відповідають позитивно, думаючи, що для цього не потрібні якісь спеціальні уміння. Однак практика показує, що ефективно спілкуватися вміють далеко не всі люди, більш того — далеко не всі керівники.

Спілкування керівника — це процес передачі й одержання інформації, за рахунок чого відбувається вплив на вчинки і стан членів колективу. Тому рівень опанування спілкуванням важливий для правильної побудови відносин і взаємодій керівника з групою і кожним з її членів.

Керівник повинен знати такі основні функції спілкування:

• інформаційну (передавання й одержання інформації);

• пізнавальну (активний пошук інформації, вміння її добувати);

• управлінську (уміння впливати на людей);

• розвиваючу (педагогічний аспект впливу на підлеглих у плані виховання в них бажаних професійних і особистісних аспектів);

• емоційну (обмін емоціями, передавання психічних станів).

Ділове спілкування можна умовно розділити на пряме (безпосередній контакт) і непряме (коли між партнерами існує просторова або часова дистанція). Пряме ділове спілкування має більшу результативність, силу емоційного впливу і навіювання, ніж непряме; у ньому безпосередньо діють різні соціально-психологічні механізми.

Основна відмінність ділового спілкування від повсякденного (неформального) полягає у тому, що в його процесі ставляться мета і конкретні завдання, які вимагають свого вирішення. У діловому спілкуванні ми не можемо припинити спілкування з парт­нером (принаймні без утрат для обох сторін). У неформальному спілкуванні найчастіше не ставляться конкретні задачі, не переслідуються визначені цілі. Таке спілкування можна припинити (за бажанням учасників) у будь-який момент.

Ділове спілкування реалізується в різних формах:

• ділова бесіда;

• ділові переговори;

• ділові наради;

• публічні виступи й ін.

Кожна з цих форм ділового спілкування характеризується не лише певною технологією та етичними принципами реалізації, але й психологічними особливостями безпосередніх учасників ділового спілкування, їхнім умінням і можливістю впливати на партнера, здатністю досягати ефективних результатів.

Є. В. Руденський у навчальному посібнику «Основы психотехно­логии общения менеджера» виділяє наступні основні характеристики ділового спілкування: функції, зміст, сторони, манера спілкування і стиль. Кожна з перелічених характеристик виявляється, насамперед, у мовному спілкуванні.

Функції ділового спілкування:

Інструментальна функція — характеризує спілкування як соціальний механізм управління, що дозволяє одержати і передати інформацію, необхідну для здійснення якоїсь дії, прийняття рішення, комунікативного наміру.

Інтегративна функція — спілкування використовується як засіб об’єднання ділових партнерів, фахівців і виконавців для спільного комунікативного процесу: вирішення задачі, генерування ідей, розробки спільного договору й ін.

Функція самовираження — дозволяє самовиразитися і самоствердитися, продемонструвати особистісний інтелектуальний і психологічний потенціал.

Трансляційна функція — служить для передачі конкретних способів діяльності, оцінок, думок, суджень й ін.

Функція соціального контролю — для регламентації поведінки та діяльності, а в деяких випадках (наприклад, коли мова йде про комерційну таємницю) і мовних акцій учасників ділової взаємодії.

Функція соціалізації — розвиток навичок культури ділового спілкування, ділового етикету.

Експресивна функція — за допомогою цієї функції ділові партнери прагнуть виразити і зрозуміти емоційні переживання один одного, що частіше виражаються через невербальні засоби.

У діловому спілкуванні можна так, як і в повсякденному спілкуванні, виділити кілька основних сторін, або функцій: інформативну, інтерактивну і перцептивну.

Керівник може використовувати різні канали спілкування: прямий і непрямий. Прямий канал — це коли ми повідомляємо інформацію в прямому вигляді, тобто у вигляді фактів і доказів. Непрямий канал — це інформація з приводу основного повідомлення прямого каналу, яку люди здобувають самостійно.

Використання прямих і непрямих каналів пов’язано з таким феноменом людського спілкування, як довіра. Саме недовіра підлеглих до керівника й інших офіційних джерел інформації змушує людей «харчуватися» чутками. До подібного роду феноменів відноситься також явище приховання інформації.