Ознайомлення із формулою винаходу

4.1 Мета роботи

4.1.1 Ознайомлення зі структурою формул винаходів.

4.1.2 Опанування практичними навиками аналізу формул винаходів.

Робота розрахована на 2 академічні години.

4.2 Короткі теоретичні відомості

Однією з основних частин патенту є формула винаходу, яка є його короткою словесно технічною суттю.

Формула винаходу дає характеристику винаходу, яка виражає його суть і служить для визначення обсягу правової охорони, наданої патентом. Формула може бути одно- або багатоланковою, і складатися відповідно з одного або кількох пунктів.

Одноланкова формула винаходу використовується для характеристики одного винаходу сукупністю суттєвих ознак, які не мають розвитку або уточнення стосовно окремих випадків його виконання або використання.

Багатоланкова формула застосовується для характеристики одного винаходу з розвитком або уточненням сукупності суттєвих ознак стосовно окремих випадків виконання і використання винаходу, або для характеристики групи винаходів.

У незалежний пункт формули включається сукупність суттєвих ознак, достатніх для одержання того технічного результату, що проявляється у всіх випадках, на які поширюється обсяг правової охорони.

Правила складання незалежного пункту формули винаходу:

• формула повинна починатися з назви винаходу, зазначеної у заяві та описі;

• у формулі слід зазначати всі суттєві ознаки об’єкта винаходу, керуючись тим, що саме сукупність суттєвих ознак має бути необхідною і достатньою для одержання технічного результату;

• формула винаходу, як правило, повинна складатись з обмежувальної частини, яка включає ознаки, загальні для об’єкта винаходу, що заявляється, і прототипу (відомі ознаки), відрізняльної частини, яка включає ознаки, що відрізняють об’єкт, який заявляється від прототипу (тобто нові ознаки).

Обмежувальна частина формули відділяється від відрізняльної частини виразом (розмежувальними словами): "... який (яка) відрізняється тим, що ..." і далі йдуть ознаки відрізняльної частини.

Формула не поділяється на обмежувальну і відрізняльну частини, якщо вона характеризує:

• індивідуальну сполуку;

• стан мікроорганізму, культури, клітини рослини та твердих речовин, стану за новим призначенням;

• винахід, який не має аналогів.

У залежні пункти формули включаються суттєві ознаки, які характеризують винахід в окремих випадках його використання або виконання.

Підпорядкованість залежних пунктів незалежному може бути безпосередньою і посередньою, тобто через один або декілька пунктів.

Складання формули винаходу

Формулу викладають у вигляді логічного визначення винаходу сукупністю усіх його суттєвих ознаках.

Формулу (або кожен пункт багатоланкової формули) викладають у вигляді одного речення.

Ознаки у формулі викладають таким чином, щоб забезпечити можливість їх ідентифікації.

У випадку виявлення декількох можливих форм реалізації ознаки, яка у сукупності з іншими суттєвими ознаками забезпечує одержання одного й того ж технічного результату, ознаку доцільно визначати загальним поняттям, яке охоплює виявлені форми реалізації.

У формулі пристрій характеризується у статичному стані, тому у формулі не повинно бути дієслів у дійсному стані, що виражають незакінчену дію (катаються, спускаються і т. п.), а за необхідності для характеристики дії, як ознака пристрою, використовують форму дієприслівника (виконаний, встановлений, опущений, і т. п.).

У формулі допускається вказівка на виконання елемента рухомим з можливістю реалізації ним певної функції (з можливістю повороту, з можливістю обертання і т. п.). При використанні дієслів для характеристики дії (заходів, операцій), як ознаки способу, їх викладають у дійсному стані, у дійсному способі, у третій особі, у множині (нагрівають, зварюють, загартовують).

Формулу підписує заявник, або уповноважена на це особа.