9. Правові наслідки незаконного переведення і звільнення працівників

З розвитком підприємництва різко збільшилася кількість порушень трудових прав громадян, особливо в частині дотримання порядку звільнення працівників з ініціативи підприємства. Багато керівників комерційних підприємств і приватні підприємці, які використовують працю найманих робітників, вважають, що норми трудового законодавства до них не застосовуються. Насправді це не так. Ст. 3 КЗпП (Кодекс законів про працю України від 10.12.71 р. зі змінами і доповненнями) говорить:

Законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Відповідно до ст. 48 КЗпП і п. 2.3 Інструкції про порядок ведення трудових книжок (затвердженої Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 р. № 58) зі змінами і доповненнями (далі - Інструкція № 58) причина звільнення повинна строго відповідати формулюванням, зазначеним у КЗпП, з посиланням на відповідний пункт і статтю. При порушенні цього правила зміна формулювання звільнення провадиться в судовому порядку.

Наслідки незаконного звільнення працівника

При незаконному звільненні звільнений працівник може подати позовну заяву до суду про відновлення його на роботі та виплаті середньомісячної зарплати за весь час змушеного прогулу.

Суд може ухвалити рішення щодо виплати працівнику середньомісячного заробітку за весь час змушеного прогулу і також рішення про виплату середньомісячного заробітку у випадку, коли неправильне формулювання причин звільнення в трудовій книжці перешкоджали працевлаштуванню працівника.

При цьому сума нарахованої такому працівникові заробітної плати підлягає оподаткуванню податками на загальних підставах плюс судові витрати, що збільшують реальні збитки підприємства.

Керівнику варто також пам’ятати, що за незаконне звільнення працівника він відповідає й особистим гаманцем. Якщо звільнення здійснено з порушенням законодавства, або якщо керівник затримав виконання рішення про відновлення працівника (яке підлягає негайному виконанню), то на нього, як на посадову особу, покладається обов’язок відшкодувати весь збиток, заподіяний підприємству, оплатою часу змушеного прогулу працівника (ст. 237 КЗпП). Розмір відшкодування визначається виходячи з повного відшкодування збитку (п. 8 ст. 134 КЗпП).

Причому, крім матеріальної, до керівника застосовується і кримінальна відповідальність за грубе порушення законодавства про працю. В своєму Листі від 20.12.2001 р. № 06/2-4/169 Міністерство праці та соціальної політики України вказує, що незаконне звільнення з роботи завжди є грубим порушенням законодавства про працю.

Стаття 172 Кримінального кодексу України (далі - КК України) передбачає кримінальну відповідальність за незаконне звільнення працівника з роботи з особистих мотивів, а також за інше грубе порушення законодавства про працю

Ч. 1 ст. 133 КК України за незаконне звільнення працівника або невиконання рішення суду про поновлення на роботі за особистими мотивами, а також інше грубе порушення законодавства про працю, на роботодавця накладається штраф від 50 до 200 неоподатковуваних податком мінімумів доходів громадян з позбавленням права займати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від двох до п’яти років.