- •1. Поняття та ознаки приватного права. Критерії відмежування приватного права від публічного
- •3. Особисті немайнові відносини у предметі регулювання цивільного права.
- •4. Розвиток системи сучасного цивільного права: реалії сучасності та подальші перспективи.
- •5. Загальна характеристика приватного права в основних правових системах сучасності
- •6. Загальна характеристика цк Франції 1804 р. Загальна характеристика Французького торговельного кодексу 1807 р.
- •7. Загальна характеристика Німецького цивільного уложення. Загальна характеристика Німецького торговельного уложення.
- •8. Загальна характеристика модельного цивільного законодавства снд.
- •10. Кодифікація цивільного законодавства в країнах снд: загальні тенденції та особливості
- •11. Загальна характеристика джерел приватного права Великої Британії
- •12. Загальна характеристика джерел приватного права сша
- •13. Поняття і система цивільного законодавства України, його співвідношення з цивільним правом
- •14. Монізм і дуалізм у цивільному законодавстві
- •15. Розвиток цивільного законодавства на українських землях у дожовтневу добу
- •16. Кодифікація цивільного законодавства в країнах снд: загальні тенденції та особливості.
- •17. Порівняльна характеристика цк урср 1922 року та цк урср 1963 року.
- •18. Особливості підготовки (розробки) і прийняття цк України 2003 р.
- •20. Гармонізація, уніфікація, апроксимація та адаптація цивільного законодавства.
- •21. Теоретичні проблеми визнання договору джерелом цивільного права.
- •22. Судова практика і судовий прецедент як джерела цивільного права.
- •23. Поняття та характеристика диспозитивності цивільно-правових норм.
- •24. Імперативні норми в механізмі цивільно-правового регулювання.
- •26. Поняття та основні етапи правозастосування в цивільному праві
- •27. Теоретичні проблеми застосування цивільного законодавства за аналогією.
- •28. Поняття та функції тлумачення цивільно-правових норм. Класифікація способів тлумачення
- •29. Поняття та види тлумачення односторонніх правочинів та договорів.
- •30. Поняття, предмет та функції науки цивільного права. Внесок радянських та українських цивілістів в розвиток науки цивільного права
- •31. Основні сучасні цивілістичні школи в Україні. Розвиток науки цивільного права в Київському університеті. Основні школи цивільного права
- •32. Теоретичні проблеми системи особистих немайнових прав в цивільному праві України.
- •33. Цивільно-правові способи захисту особистих немайнових прав
- •34. Теоретичні проблеми визначення поняття та змісту права власності.
- •35. Здійснення та межі здійснення права власності.
- •36. Теоретичні проблеми захисту права власності.
- •37. Загальна характеристика і система речових прав на чуже майно.
- •38. Поняття та види корпоративних прав. Принципи корпоративного права.
- •39. Договірні зобов’язання в цивільному праві України: сучасні теоретичні проблеми.
- •40.Недоговірні зобов’язання в цивільному праві України: сучасні теоретичні проблеми.
- •41. Теоретичні проблеми виконання зобов’язань. Принципи виконання зобов’язань.
- •42. Система видів забезпечення виконання зобов’язань за цк України.
- •43. Теоретичні проблеми універсального та сингулярного правонаступництва у спадковому праві.
- •44. Проблеми визначення місця сімейного права в правовій системі України.
- •45. Теоретичні та практичні проблеми поділу майна подружжя.
- •46. Поняття та характеристика аліментних відносин.
- •47. Договірне регулювання майнових відносин у сім’ї.
- •48. Здійснення підприємницької діяльності непідприємницькими товариствами та установами.
- •49. Специфіка деліктних правовідносин за участю суб’єктів підприємництва.
- •50. Теоретичні проблеми співвідношення комерційного (фірмового) найменування з назвою юридичної особи.
Цивільне право
1. Поняття та ознаки приватного права. Критерії відмежування приватного права від публічного
Приватне право – це підсистема норм права, що регулює відносини між юридично рівними суб’єктами диспозитивним методом. Ознаки приватного права:
1. Задоволення особистого (приватного) інтересу.
2. Волевиявлення декількох суб’єктів.
3. Відносини рівносторонні, їхні суб’єкти – юридично рівні.
4. Диспозитивний метод (координаційні способи впливу).
5. Майновий характер відносини між суб’єктами.
6. Використання договірних форм.
У ХІХ столітті активно розвивається наука римського права і цивільного права.
Але сам по собі інтерес не може становити основу розмежування приватного і публічного права.
Далі в основу розмежування клали матеріальний критерій – зміст відносин.
Також пропонували в основу розмежування покласти формальний критерій – хто розглядає спори.
«Юриспруденція інстинктивно сприймає поділ права на приватне і публічне», – І.О. Покровський «Основные проблемы гражданского права», березень 1917 року.
Публічне право має вертикальну систему, де є центр, який визначає статус всіх інших учасників.
Приватне право має горизонтальну систему, всі учасники юридично рівні.
Покровський визначав спосіб регулювання відносин як критерій розмежування приватного і публічного права. Для публічного права характерний метод юридичної централізації. Для приватного права характерний метод юридичної децентралізації.
Цивільне право не може існувати без публічного, в якому зосереджені всі значимі засоби захисту.
Тихомиров: «публічне право є функціонально-структурною системою права, яка відтворює державні, міждержавні і суспільні відносини».
2. Поняття предмету та методу цивільно-правового регулювання суспільних відносин.
Отже, предметом цивільно-правового регулювання є:
а) майнові відносини;
б) особисті немайнові відносини.
Тепер з'ясуємо поняття майнових відносин та окреслимо ті, що становлять предмет цивільно-правового регулювання.
1. Майнові відносини. Це конкретні вольові економічні відносини з приводу належності, використання, переходу засобів виробництва, предметів споживання та інших матеріальних благ.
Особисті немайнові відносини виникають у зв'язку із здійсненням особистих прав. Термін "особисті права" вживається для позначення різноманітних суб'єктивних прав, які належать громадянину або соціальному утворенню. В даному випадку маються на увазі особисті немайнові права на блага, невіддільні від особи: життя, здоров'я, честь, гідність, ім'я, авторство. Вони індивідуалізують особу, втілюють її моральну оцінку з боку суспільства. Зазначені особисті права поділяються на групи:
а) особисті права, пов'язані з майновими (наприклад, особисті права авторів творів у галузі науки, літератури і мистецтва, винаходів, раціоналізаторських пропозицій);
б) особисті права, які виникають та існують незалежно від майнових, тобто не пов'язані з ними (наприклад, право на ім'я честь, гідність, на листи, щоденники, записки).
Метод - це спосіб впливу на учасників цивільних відносин. У цивільному праві переважає диспозитивний метод, який характеризується правовий самостійністю сторін.