Пенсійний фонд України

Правові засади діяльності Пенсійного фонду регулюються  Конституцією,  Законом України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, відповідним Положенням, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 2014 р. № 280, іншими актами законодавства.

Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, що реалізує державну політику з питань пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню. Кошти Пенсійного фонду не включаються до складу Державного бюджету України і не підлягають оподаткуванню. Цей орган здійснює: контроль за додержанням вимог законодавства про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, правильністю нарахування, обчислення, повнотою і своєчасністю сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування та інших платежів, за достовірністю поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню; контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду України, інших коштів, призначених для виплати пенсій та щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці; організовує взаємодію та обмін інформацією з питань нарахування та сплати єдиного внеску, персоніфікованого обліку надходжень від його сплати, розрахунку показників середньої заробітної плати працівників для призначення пенсії.

Бюджет Пенсійного фонду України затверджений Урядом 25.06.2014 з доходами в сумі 233 млрд. грн., видатками – 249 млрд. гривень. Перевищення видатків над доходами становить 18,1 млрд. грн. і покривається за рахунок виділених з державного бюджету асигнувань на покриття дефіциту коштів Пенсійного фонду.

Згідно з вимогами Положення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 2014 р. № 280, Пенсійний фонд для виконання покладених на нього завдань має право:

1) користуватися відповідними інформаційними базами даних державних органів, державною системою урядового зв’язку та іншими технічними засобами;

2) проводити планові, а у випадках, передбачених законом, позапланові перевірки у роботодавців та інших осіб бухгалтерських книг, звітів, кошторисів та інших документів щодо достовірності відомостей, поданих до реєстру застрахованих осіб або для призначення пенсій, отримувати необхідні пояснення, довідки і відомості (зокрема письмові) з питань, що виникають під час таких перевірок;

3) видавати приписи щодо усунення порушень, виявлених за результатами перевірки достовірності поданих страхувальником відомостей про застрахованих осіб;

4) вилучати в установленому законом порядку у підприємств, установ, організацій і окремих осіб копії документів, що підтверджують заниження розміру заробітної плати (доходу) та інших виплат, на які нараховуються страхові внески, або порушення порядку використання коштів Пенсійного фонду України;

5) проводити перевірку цільового використання коштів Пенсійного фонду України в організаціях, що здійснюють виплату і доставку пенсій;

6) порушувати в установленому законом порядку питання про притягнення до відповідальності осіб, винних у порушенні вимог законодавства про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування;

Пенсійним фондом впроваджено низку програмних комплексів та створено електронні бази даних, зокрема:

АСОПД-КОМТЕХ W – передбачає автоматизовану обробку пенсійної документації;

Система ведення інтегрованої бази даних осіб, які знаходяться на обліку в Пенсійному фонді України; WEB-COK – система перегляду облікових карток застрахованих осіб; WEB-CBC (автоматизована система формування і видачі свідоцтв про загальнообов»язкове державне соціальне страхування); ІКІС «Призначення та виплата пенсій деяким категоріям громадян» (автоматизована обробка пенсійної документації деяким категоріям громадян».

За приписами ст. 60 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” (далі – Закон) вищим органом управління Пенсійного фонду є правління, яке формується на основі паритетності представників держави, застрахованих осіб і роботодавців. До складу правління входять по п'ять представників від держави, застрахованих осіб і роботодавців. Рішення правління Пенсійного фонду, прийняте в межах його компетенції, є обов'язковим для виконання, у тому числі всіма страхувальниками та застрахованими особами, якщо воно їх стосується. Ці рішення оформляються постановами, які підлягають обов'язковому офіційному оприлюдненню в офіційних виданнях та на офіційній веб-сторінці Фонду.

Постанови правління Пенсійного фонду, що відповідно до закону є регуляторними актами, розробляються, розглядаються, приймаються та оприлюднюються з урахуванням вимог Закону України „Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності”.

Правління Пенсійного фонду: 1) визначає порядок надходження та обліку коштів Пенсійного фонду; 2) здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, веденням і достовірністю обліку та звітності щодо їх надходження та використання; 3) вирішує питання щодо формування та використання резерву коштів Пенсійного фонду для забезпечення його фінансової стабільності; здійснює інші функції.

Виконання рішень Правління забезпечує Виконавча дирекція Пенсійного фонду та підвідомчі їй територіальні органи, які мають право: 1) отримувати безоплатно від органів державної влади, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання і від фізичних осіб - підприємців відомості, пов'язані з нарахуванням, обчисленням та сплатою страхових внесків, а також інші відомості; 2) проводити планові та позапланові перевірки у порядку, передбаченому законом; 3) вилучати на строк до трьох днів документи, що свідчать про порушення порядку використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування, з обов'язковим складенням протоколу, у якому зазначаються дата його складення, прізвище та посада особи, яка провела вилучення, перелік вилучених документів і день, коли такі документи повинні повернутися; 4) у разі виявлення порушень порядку використання коштів Пенсійного фонду звертатися в установленому законом порядку до прокуратури та інших правоохоронних органів; 5) укладати договори про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; 6) здійснювати інші функції, передбачені законодавством (ст. 64 Закону).

Виконавчими органами Пенсійного фонду за несвоєчасну виплату і доставку сум пенсійних виплат одержувачам або несвоєчасне зарахування їх на банківські рахунки пенсіонерів, або несвоєчасне повернення на банківські рахунки виконавчих органів Пенсійного фонду чи Накопичувального фонду сум коштів, не використаних для здійснення пенсійних виплат, за умови своєчасного і в повному обсязі їх фінансування, на організації, у тому числі банки, які здійснюють виплату і доставку пенсій, накладається штраф у розмірі своєчасно не виплачених, не доставлених чи не зарахованих або своєчасно не повернених сум пенсійних виплат.

У разі оскарження страхувальниками, банками та організаціями, які здійснюють виплату і доставку пенсій, вимоги про сплату недоїмки або рішення про накладення штрафу нарахування пені зупиняється з дня подання скарги до органу Пенсійного фонду або позову до суду. Оскарження рішення виконавчого органу Пенсійного фонду про нарахування пені та накладання штрафів зупиняє строки їх сплати до винесення вищим органом Пенсійного фонду або судом рішення у справі. Строки сплати фінансових санкцій також призупиняються до винесення судом рішення в разі оскарження страхувальником вимоги про сплату недоїмки, якщо накладення фінансових санкцій пов'язано з її виникненням або несвоєчасною сплатою.

Рішення органу Пенсійного фонду про нарахування пені або накладення штрафу є виконавчим документом. У разі якщо страхувальник, банк чи організація, яка здійснює виплату і доставку пенсій, отримали рішення про нарахування пені та накладення штрафу і не сплатили зазначені в них суми фінансових санкцій протягом десяти робочих днів, а також не оскаржили це рішення чи не повідомили у цей строк відповідний виконавчий орган Пенсійного фонду про його оскарження, воно передається для виконання державній виконавчій службі та страхувальнику.

Строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується. Фінансові санкції (штраф, пеня) та адміністративні стягнення, а також примусові стягнення органами виконавчої служби за несплату внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування фізичними особами - підприємцями, які обрали особливий спосіб оподаткування, не застосовуються.

Виконавчі органи Пенсійного фонду накладають на посадових осіб, які вчинили правопорушення, адміністративні стягнення у разі: 1) приховування (заниження) суми заробітної плати (виплат, доходу), на яку нараховуються страхові внески; 2) порушення встановленого порядку нарахування, обчислення та строків сплати страхових внесків; 3) ухилення від взяття на облік або несвоєчасне подання заяви про взяття на облік страхувальника як платника страхових внесків; 4) неподання відомостей про обставини, що спричиняють зміни юридичного статусу страхувальника, порядку сплати ним страхових внесків; 5) порушення встановленого порядку використання та здійснення операцій з коштами Пенсійного фонду і Накопичувального фонду; 6) неподання, несвоєчасного подання, подання не за встановленою формою звітності щодо страхових внесків, коштів Пенсійного фонду і Накопичувального фонду або подання недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку, та іншої звітності і відомостей; 7) несплати або несвоєчасної сплати страхових внесків, у тому числі авансових платежів.

Від імені виконавчих органів Пенсійного фонду розглядати справи про правопорушення і накладати фінансові санкції та адміністративні стягнення мають право директор виконавчої дирекції Пенсійного фонду, його заступники, начальники головних управлінь Пенсійного фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі та їх заступники, начальники управлінь Пенсійного фонду в районах, містах, районах у містах, а в разі їх відсутності - заступники начальників цих управлінь, на підставі документів, що свідчать про вчинення правопорушення.

Правові основи збору та обліку єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України „Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування” від 8 липня 2010 року № 2464-VI.

Слід зауважити, що з 1 жовтня 2013 року функцію здійснення адміністрування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування передано до органів Міндоходів України (раніше її виконував Пенсійний фонд та його органи) на підставі законів України від 04 липня 2013 р. „Про внесення змін до Податкового кодексу України у зв’язку з проведенням адміністративної реформи” № 404-VII та „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв’язку з проведенням адміністративної реформи” № 406-VII.

На сьогодні питання реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску, а також боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства щодо сплати єдиного внеску віднесено до компетенції Державної фіскальної служби України (ДФС), що передбачено відповідним Положенням, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 2014 р. № 236. За даними ДФС, за січень-липень 2014 року надійшло понад 100 млрд. грн. єдиного соціального внеску.

Відповідно до ст.1 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування” єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування – це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов’язкового державного соціального страхування в обов’язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов’язкового державного соціального страхування. Єдиний внесок не входить до системи оподаткування.

Інформація про збір та ведення обліку єдиного внеску, його платників та застрахованих осіб вноситься до Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, що складається з реєстру страхувальників та реєстру застрахованих осіб.

Ведення реєстру страхувальників Державного реєстру здійснюється на підставі положення, що затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов’язкового державного соціального страхування.

Ведення реєстру застрахованих осіб Державного реєстру здійснюється на підставі положення, що затверджується Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та фондами загальнообов’язкового державного соціального страхування.

Порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається Законом України „Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування”, в частині адміністрування – Податковим кодексом України та прийнятими нормативно правовими актами органів доходів і зборів.

За змістом статті 12 Закону України „Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування” ДФС, відповідно до покладених на неї завдань: 1) аналізує та спільно з Пенсійним фондом та фондами загальнообов’язкового державного соціального страхування прогнозує надходження коштів від сплати єдиного внеску; 2) забезпечує збір та ведення обліку надходжень від сплати єдиного внеску; 3) здійснює контроль за додержанням законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, правильністю нарахування, обчислення, повнотою і своєчасністю сплати єдиного внеску; 4) встановлює форми, строки і порядок прийняття та обробки звітності, зокрема в електронній формі, від платників щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов’язкового державного соціального страхування; 5) формує та веде реєстр страхувальників Державного реєстру, здійснює заходи щодо забезпечення доступу до даних Державного реєстру відповідно до цього Закону; 6) взаємодіє в установленому законодавством порядку з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, міністерствами, іншими центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, об’єднаннями громадян, підприємствами, установами і організаціями, Пенсійним фондом та фондами загальнообов’язкового державного соціального страхування; 7) узагальнює практику застосування законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску; 8) надає роз’яснення з питань застосування законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску; 9) здійснює інші функції, передбачені законодавством.

Згідно з положеннями ст. 12-1 Закону України „Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування” Пенсійний фонд відповідно до покладених на нього завдань: 1) формує та веде реєстр застрахованих осіб Державного реєстру, здійснює заходи щодо надання інформації з Державного реєстру відповідно до цього Закону; 2) взаємодіє в установленому законодавством порядку з Державним казначейством України, міністерствами, іншими центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, об’єднаннями громадян, підприємствами, установами і організаціями та фондами загальнообов’язкового державного соціального страхування; 3) здійснює контроль, у тому числі спільно з органами доходів і зборів, за достовірністю відомостей про осіб, які підлягають загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню; 4) бере участь в аналізі та прогнозі надходження коштів від сплати єдиного внеску; 5) здійснює інші функції, передбачені законодавством.

Згідно з положеннями Закону України від 20 травня 2014 року № 1275-VII „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації”, який набрав чинності 08.06.2014, за працівниками, призваними на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, але не більше одного року, зберігаються місце роботи, посада і компенсується із бюджету середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, в яких вони працювали на час призову, незалежно від підпорядкування та форми власності. Виплата таких компенсацій із бюджету в межах середнього заробітку проводиться за рахунок коштів Державного бюджету України в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування не нараховується на виплати, які компенсуються з бюджету в межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період.

Пенсійний фонд та його територіальні органи відповідно до положень статті 13-1 Закону України „Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування” мають право: 1) отримувати безоплатно від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання і від фізичних осіб - підприємців відомості, необхідні для виконання органами Пенсійного фонду функцій; 2) брати участь у планових перевірках, які проводяться органами доходів і зборів, для перевірки достовірності відомостей, поданих до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру, та у випадках, передбачених законом, проводити позапланові перевірки бухгалтерських книг, звітів, кошторисів та інших документів страхувальників щодо достовірності відомостей, поданих до реєстру застрахованих осіб або для призначення пенсій, отримувати необхідні пояснення, довідки і відомості з питань, що виникають під час таких перевірок; 3) надавати консультації з питань відомостей, поданих до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру, та ведення цього реєстру; 4) у разі виявлення за результатами перевірки поданих страхувальником недостовірних відомостей про застрахованих осіб видавати приписи щодо усунення цих порушень, у разі їх невиконання у місячний строк - вносити відповідні зміни до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру; 5) притягувати до адміністративної відповідальності осіб, винних у порушеннях, пов’язаних з поданням недостовірних відомостей, що використовуються у реєстрі застрахованих осіб; 6) здійснювати інші функції, передбачені законодавством.

Статтею 25 вказаного Закону передбачено, що рішення, прийняті органами доходів і зборів та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції, є обов'язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами.

У разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені. Орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею. У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.

Адміністративна відповідальність Статтею 165-1 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення порядку нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності щодо єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування або подання недостовірних відомостей, що використовуються в Державному реєстрі загальнообов'язкового державного соціального страхування, іншої звітності та відомостей, передбачених законами України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» і «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», порушення встановленого порядку використання та здійснення операцій з коштами Пенсійного фонду України. Відповідно до ст. 244-2 КУпАП, в редакції Закону № 406-VII від 04.07.2013, органи Пенсійного фонду України розглядають лише справи про адміністративні правопорушення, пов’язані з порушеннями законодавства про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, поданням недостовірних відомостей, що використовуються в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування (ст. 165-1), та з перешкоджанням уповноваженим особам Пенсійного фонду України і його органів у проведенні перевірок (ст. 188-23).

Відповідно до п.17 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від імені виконавчих органів Пенсійного фонду розглядати справи про правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право директор виконавчої дирекції Пенсійного фонду, його заступники, начальники головних управлінь Пенсійного фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі та їх заступники, начальники управлінь Пенсійного фонду в районах, містах, районах у містах, а в разі їх відсутності - заступники начальників цих управлінь, на підставі документів, що свідчать про вчинення правопорушення.

Згідно з вимогами ст. 234-2 КУпАП органам доходів і зборів надано повноваження розгляду справ про адміністративні правопорушення, пов’язані з порушенням законодавства про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (ст. 165-1), а також перешкоджанням уповноваженим особам органів доходів і зборів у проведенні перевірок (ст. 188-23). Від їх імені розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники органів доходів і зборів та їх заступники.

Для визначення стану законності, насамперед, рекомендується отримувати відповідну статистичну інформацію (звіти форми № 1-АП (річні) - з органів статистики, відомчу поточну статистику щодо застосування законодавства про адміністративні правопорушення), використати відомості, що містяться у заявах і скаргах громадян на незаконні рішення та дії посадових осіб у зв’язку з накладенням адміністративних стягнень, матеріалах листування з іншими органами з даного приводу.

Статтею 212-1 КК України передбачено кримінальну відповідальність за умисне ухилення від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування чи страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, вчинене службовою особою підприємства, установи, організації незалежно від форми власності або особою, яка здійснює підприємницьку діяльність без створення юридичної особи, чи будь-якою іншою особою, яка зобов'язана його сплачувати.