Лекція 5. Нагляд за додержанням законів у сфері соціального страхування та пенсійного забезпечення

План

1. Загальна характеристика законодавства у сфері державного соціального страхування.

2. Правові основи збору і обліку єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування.

3. Особливості прокурорського нагляду за додержанням законів про пенсійного забезпечення та його результативність.

4. Основні питання, які з’ясовуються в ході прокурорських перевірок у сфері державного соціального страхування.

5. Заходи прокурорського реагування на виявлені порушення законів.

Який малий проміжок між часом,

коли людина ще занадто молода

і коли вона вже занадто стара

(Шарль Луї де Монтеск’є)

1.Загальна характеристика законодавства у сфері державного соціального страхування

Статтею 46 Конституції України закріплено право громадян на соціальний за­хист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасо­вої втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страху­ванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до статті 1 Закону України „Про основи законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування” (далі – Основ) від 14 січня 1998 року № 16/98-ВР загальнообов’язкове державне соціальне страхування – це система прав, обов’язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.

Статтею 4 Основ залежно від страхового випадку визначено такі види загальнообов’язкового державного соціального страхування:

• пенсійне страхування;

• страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням;

• медичне страхування;

• страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності;

• страхування на випадок безробіття.

Завданням законодавства про загальнообов’язкове державне соціальне страхування є встановлення гарантій щодо захисту прав та інтересів громадян, які мають право на пенсію, а також на інші види соціального захисту, що включають право на забезпечення їх у разі хвороби, постійної або тимчасової втрати працездатності, безробіття з незалежних від них обставин, необхідності догляду за дитиною-інвалідом, хворим членом сім’ї, смерті громадянина та членів його сім’ї тощо.

Законодавство України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування складається з Основ, прийнятих відповідно до них законів та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у цій сфері. До спеціальних законів у цій сфері слід віднести:

• Закон України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” від 9 липня 2003 року № 1058-IV;

• Закон України „Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” від 2 березня 2000 року № 1533-III;

• Закон України „Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” від 23 вересня 1999 року №1105-XIV;

• Закон України „Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням” від 18 січня 2001 року № 2240-III.

На сьогодні система медичного страхування в Україні ще не запроваджена та перебуває в стадії розробки.

За приписами частини першої статті 14 Основ страхові фонди є некомерційними самоврядними організаціями, які здійснюють керівництво та управління окремими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, провадять акумуляцію страхових внесків, контроль за використанням коштів, забезпечують фінансування виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням та здійснюють інші функції згідно з затвердженими статутами.

Взяття на облік страхувальників, забезпечення збору та обліку страхових коштів, контроль за повнотою та своєчасністю їх сплати, ведення Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування, у тому числі персоніфікованого обліку відомостей про застрахованих осіб, здійснюють органи доходів і зборів та Пенсійний фонд України в межах компетенції, визначеної законом.