10 Розрахунок норми споживання електроенергії об’єктом

Виробництво сільськогосподарської продукції вимагає величезних витрат енергетичних ресурсів і, особливо, збільшення споживання електроенергії. Удосконалення планування і контроль за витратою електроенергії є найважливішою задачею зниження непродуктивних витрат і повинно базуватися на науково - обґрунтованих нормах.

Нормування витрати електроенергії - це встановлення планової міри її споживання. Основна задача нормування полягає у встановлені економічно обґрунтованих, прогресивних норм витрати електроенергії з метою дотримання режиму економії, раціонального і найбільш ефективного її використання. Методика визначення норм витрат електроенергії розроблена і базується на найбільш сучасних технологіях і організаціях сільських виробництв з урахуванням передового досвіду вітчизняних і закордонних сільськогосподарських підприємств. Норми витрат електроенергії є плановим показником споживання електричної енергії за рік на одиницю продукції, на голову худоби (худобо-місце), на одного сільського жителя. Основним методом розробки норм витрат електроенергії вважається розрахунково-аналітичний, що передбачає визначення норм витрат розрахунковим шляхом по статтях витрати на основі прогресивних показників використання її у виробництві. Норми витрат електроенергії диференційовані по галузях і окремих процесах виробництвах з урахуванням впливу різних економічно-географічних і кліматичних факторів. Основними ознаками, по яких диференційовані норми, прийняті: вид, розмір і технологія виробництва, рівень електрифікації і кліматичні умови. У питому норму включається споживання електроенергії допоміжними організаціями (складське господарство, родильне відділення, телятники і т.д.). У норми не входять витрати на будівництво і капітальний ремонт будинків і споруд, монтаж нового обладнання та інше. Розмірність норм витрат електроенергії прийнято в кіловат – годинах. Норми витрат електроенергії поділяються на індивідуальні і групові. Індивідуальні норми електроенергії розробляють для контролю за її витратами при експлуатації об’єктів у конкретному господарстві з урахуванням рівня електрифікації, а також при техніко-економічних обґрунтуваннях конкуруючих варіантів. Індивідуальна норма – це питома витрата електроенергії, установлена для окремих процесів і об’єктів при даному рівні електрифікації. Під рівнем електрифікації розуміється число процесів, у яких застосовується електроенергія і розміри споживання електроенергії по кожному процесу.

ВИЕСХ розробив математичні формули з постійними коефіцієнтами, які не залежать від конкретних умов. Наприклад: норма витрат електроенергії для свиновідгодівельних ферм з урахування усіх факторів, Н записується в такий спосіб:

Н = Н₁ + Н₂ + Н₃ + Н₄ + Н₅ + Н₆ + Н₇ + Н₈

де Н₁…Н₈ – норма витрат електроенергії в групі на одну голову в рік;

N- середньорічне поголів’я свиней на фермі, голів;

К_в – поправочний коефіцієнт, який враховує споживання електроенергії на вентиляцію;

Н₁ – кормоприготування та кормороздача;

Н₂ – гноєвидалення;

Н₃ – вентиляція в приміщеннях;

Н₄ – поїння тварин;

Н₅ – освітлення;

Н₆ – інші затрати електроенергії;

Н₇ – вентиляція в приміщеннях без тварин;

Н₈ – витрати електроенергія в мережі.

У дужках показана витрата електроенергії по групі процесів. Підставляючи в отриманий вираз значення N і К_в , що відповідають конкретному виробництву і регіону, одержимо норму при 100% - ній електрифікації. Якщо в конкретному об’єкті якийсь із процесів ( група процесів) не електрифікований, то для нього приймається норма рівна нулю.

Групові норми є середньозваженими величинами, обчислюються для деяких визначених умов по розглянутому регіоні і призначені для планування ( прогнозування) витрати електроенергії в даному виробництві. Норми охоплюють умови виробництва при різних технологічних процесах і рівнях електрифікації – від ручного до автоматичного. Групові норми у тваринництві розраховуються для типової структури стада. Наприклад, у свинарстві свиноматки займають 8%, репродуктивні ферми - 8%, відгодівельні тварини 84 %. При цьому враховується, що рівень електрифікації об’єкта відповідає типовому проекту (100% - неохоплене поголів’я). Групову норму для конкретного району визначають з урахуванням кліматичної зони і планового відсотка охоплення ферм електрифікованими процесами. Групові норми по зонах складені з застосуванням поправочних коефіцієнтів, що враховують, основному, температурні умови.